ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
10 листопада 2014 року 16:03 № 826/15355/14
За позовом ОСОБА_1
до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
про визнання неправомірною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії
Суддя: Кротюк О.В.
Секретар судового засідання: Шевченко Я.В.
Обставини справи:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Фонду гарантування вкладів.
Позивач просить суд: визнати неправомірною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо не включення ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників ПАТ «АКБ Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вжити заходи спрямовані на включення ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників ПАТ «АКБ Банк» та на повернення ОСОБА_1 суми вкладу та нарахованих процентів. Що розміщені на поточному рахунку № НОМЕР_1, відкритому в ПАТ «АКБ Банк».
Відповідач заперечив проти позовних вимог, з підстав, викладених у письмовому запереченні, долученому до матеріалів справи.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
встановив:
Згідно договору дарування вкладу від 22.08.2014 року ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_1 грошовий вклад на вимогу в сумі 3250,54 грн. (далі - Вклад).
ОСОБА_1 заявою від 15 вересня 2014 року звернулась до Фонду гарантування вкладів (далі - ФГВ або Фонд) про виплати їй суми Вкладу на підставі абз.1 ч.1 ст.. 26 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (№ 4452-VI від 23.02.2012; далі - Закон).
Оскільки жодної відповіді позивач від відповідача не отримав, це стало підставою для звернення до суду з вимогами щодо визнання бездіяльності ФГВ щодо не включення ОСОБА_1 до реєстру вкладників які мають право на відшкодування вкладу, зобов'язати Фонд гарантування вкладів включити заявника до реєстру вкладників на відшкодування коштів.
Відповідач заперечив проти позову з огляду на відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог.
Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
У відповідності до положень ч.1 ст. 26 Закону ФГВ гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.
З вказаної норми закону судом вбачається, що кошти підлягають відшкодуванню за вкладами станом на день прийняття рішення про початок процедури виведення Фондом банку з ринку.
Рішення про віднесення Банку до категорії неплатоспроможних було прийнято 30.05.2014 згідно з постановою Правління Національного банку України від 30.05.2014 № 320. На підставі даної постанови Фондом було прийнято рішення від 30.05.2014 № 40 «Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації», згідно з яким було розпочато процедуру виведення Банку з ринку.
Таким чином, право на отримання відшкодування за вкладами в Банку мають фізичні особи-вкладники в розмірі вкладів, зафіксованих станом на 30.05.2014.
Згідно п.4.ч.1. ст..2 Закону вкладник - це фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката;
Враховуючи той факт, що Позивач не укладала договір банківського вкладу і на її ім'я не було укладено такий договір, а лише набула право вимоги на кошти за вкладом в ПАТ «АКБ Банк» від ОСОБА_2 22.08.2014, вкладником в розумінні статті 2 Закону є ОСОБА_2. А відтак, положення абзацу 1 ч.1. ст.. 26 Закону на ОСОБА_1 не поширюються.
Поряд з цим, суд додатково зазначить таке.
ОСОБА_2 підпадає під обмеження гарантії, встановленні пунктом 4 частини четвертої статті 26 Закону, в якому передбачено, що Фонд не відшкодовує кошти, розміщені на вклад особою, яка була членом правління банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття НБУ рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік.
Листом від 14.08.2014 № 32/226-01 Банк направив до Фонду Перелік осіб, які були членами спостережної ради, правління, ревізійної комісії Банку, в якому було зазначено, що ОСОБА_2 обіймає посаду Голови Правління з 10.07.2012 по час підготовки листа (14.08.2014).
У відповідності до положень ст..514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Оскільки ОСОБА_2 в силу Закону не має права на відшкодування коштів за вкладом (в порядку абз.1. ч.1 ст. 26 Закону) в силу пункту 4 частини 4 ст.26 Закону, то вказані права за Вкладом перейшли до ОСОБА_1 в тому ж обсязі та згідно обмежень, встановлених Законом. Вказане зумовлює додаткову безпідставність вимог позивача.
Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач в силу положень частини 2 статті 71 КАС України спростував покликання.
Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте всупереч вказаній нормі не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.
Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, то судові витрати позивача не відшкодовуються.
Керуючись ст.. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст..186 КАС України.
Суддя О.В. Кротюк
Повний текст постанови виготовлено та підписано 14.11.14 р.