Справа: № 826/4819/14 Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.
Іменем України
30 жовтня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Сорочко Є.О.
Суддів: Межевич М.В.
Горбань Н.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування рішення від 28.01.2014 р. (протокол №2) в частині визнання безпідставності видачі посвідчення постраждалої особи від ЧАЕС та зобов'язання забезпечення виплат та пільг з моменту їх призупинення.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 травня 2014 року позов задоволено частково, скасовано рішення Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.01.2014 р. (протокол №2) в частині визнання безпідставності видачі позивачу посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. В іншій частині позову відмовлено.
На вказану постанову Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати в частині задоволення позову та в цій частині ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, та згідно п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України підлягає розгляду в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 26.02.1993 р. позивачу було видане посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 2) № НОМЕР_1 .
В подальшому позивачу було видано посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) № НОМЕР_2 та вкладку до нього № НОМЕР_3 , терміном дії до 01.05.1998 р.
Рішенням Тимчасової комісії з питань проведення перевірки правильності видачі посвідчень Київської міської державної адміністрації від 10.06.1997 р. (протокол №6) підтверджено правильність видачі позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1) №021128.
Згідно довідки до акта огляду МСЕК від 04.04.2006 р. №030730, позивачу з 03.04.2006 р. безстроково встановлено 2 групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
На підставі заяви позивача та доданих документів, 13.04.2006 р. позивачу було видано посвідчення № НОМЕР_4 особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 категорія) та вкладку до посвідчення № НОМЕР_5 .
Однак, рішенням Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.01.2014 р. (протокол №2) визнано безпідставною видачу позивачу посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорії 1) з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Підставою для прийняття такого рішення стало те, що згідно архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 19.12.2013 р. №85759 позивач виконував роботи по будівництву об'єктів, передбачених планом ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в с. Оране Чорнобильського району Київської області, яке не відноситься до зони відчуження.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в чинній редакції на час виникнення спірних правовідносин) особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків.
Статтею 10 цього Закону встановлено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 14 вказаного Закону, до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи відносяться інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу.
Статтею 15 цього Закону встановлено, що підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами).
Згідно пункту 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 р. №51, видача посвідчень іншим потерпілим і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також дружині (чоловіку) або опікуну дітей померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою провадиться Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.
Посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів, зокрема інвалідам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для визнання позивача учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та видачі йому відповідного посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи стали довідки 70 Управління начальника робіт про підвищену оплату та довідка до акту огляду МСЕК.
Згідно довідки 70 Управління начальника робіт від 05.01.1993 р. №15, позивачу за роботу в населених пунктах зони відчуження (с. Копачі, м. Чорнобиль) в період з 18 серпня 1986 року по 31 жовтня 1986 року, згідно наказу 70 Управління начальника робіт №201 від 15.08.1986 р. виплачена заробітна плата в сумі 1379,95 карбованців з урахуванням коефіцієнта 2 відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР та Укрпрофради від 10.06.1986 р. №207-7.
Відповідно до довідки 70 Управління начальника робіт від 16.05.1993 р. №176, позивачу за роботу в населених пунктах зони відчуження (с. Копачі, м. Чорнобиль) в період з 18 серпня 1986 року по 30 вересня 1986 року, згідно наказу 70 Управління начальника робіт №201 від 15.08.1986 р. виплачена заробітна плата в сумі 1379,95 карбованців з урахуванням коефіцієнта 2 відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР та Укрпрофради від 10.06.1986 року №207-7.
Експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної ради по встановленню причинного зв'язку захворювань та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та їх професійного характеру від 25.11.1991 р. №845 встановлено, що захворювання позивача пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Згідно довідки до акта огляду МСЕК №030730 від 04.04.2006 р., позивачу з 03.04.2006 р. безстроково встановлено 2 групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 р. №106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" до зони відчуження відносяться, зокрема, с. Копачі та м. Чорнобиль Чорнобильського району Київської області.
При цьому, згідно архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 19.12.2013 р. №85759, в наказі начальника 70 Управління начальника робіт по особовому складу від 15.08.1986 р. №201 зазначено, що у відповідності з наказом командира військової частини НОМЕР_6 з метою виконання робіт по будівництву об'єктів, передбачених планом ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС наказано створити будівельну ділянку в с. Оране Чорнобильського району Київської області. До складу ділянки включено позивача - тесляр. В довідці також зазначено, що інші відомості щодо участі у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС позивача в документах 70 Управління начальника робіт за серпень-жовтень 1986 року відсутні.
Згідно вказаної постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 р. №106 с. Оране Іванківського району Київської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, тобто не віднесено до зони відчуження.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що в архівній довідці вказано про те, що будівельну ділянку в с. Оране Чорнобильського району Київської області створено у відповідності з наказом командира військової частини НОМЕР_6 з метою виконання робіт по будівництву об'єктів, передбачених планом ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, проте з аналізу наказу Міністра оборони України від 08.09.1997 р. №322 вбачається, що військову частину НОМЕР_6 не включено до Переліку військових частин, установ, організацій і підприємств Міністерства оборони України, дислокованих (які дислокувалися) у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення.
Позивач зазначав, що він та інші особи, які були відряджені разом з ним, тільки ночували в с. Оране Іванківського району Київської області, проте щодня виїжджали до с. Копачі та м. Чорнобиль для проведення робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Вказані доводи позивача підтверджуються виданими 70 Управлінням начальника робіт довідками про виконання позивачем робіт населених пунктах зони відчуження (с. Копачі, м. Чорнобиль) та отримання заробітної плати з урахуванням коефіцієнта 2 відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР та Укрпрофради від 10.06.1986 р. №207-7.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 29.09.1986 р. командиром військової частини НОМЕР_7 видана позивачу подяка, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
При цьому, в архівній довідці Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 19.12.2013 р. № 85759 не розкрито обставини щодо виду, місця та періоду виконуваних позивачем робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а лише викладено зміст наказу начальника 70 Управління начальника робіт по особовому складу від 15.08.1986 р. №201.
В довідках 70 Управління начальника робіт також зазначається про вказаний наказ, як про підставу відрядження позивача для виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Таким чином, архівна довідка Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 19.12.2013 р. №85759 не спростовує фактів, які містяться в довідках 70 Управління начальника робіт щодо виконання позивачем робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в с. Копачі та м. Чорнобиль.
Також, є необгрунтованими посилання відповідача щодо наявності розбіжностей в зазначенні періоду перебування позивача у відрядженні, які містяться у довідках 70 Управління начальника робіт від 05.01.1993 р. № 15 та від 16.05.1993 р. №176, оскільки вказані обставини не впливають на визнання позивача учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з тих підстав, що статтею 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів.
Таким чином, рішення Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановлення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.01.2014 р. (протокол №2) в частині визнання безпідставності видачі позивачу посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи є неправомірним та підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову в оскаржуваній частині, а тому апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) необхідно залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 травня 2014 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 41, 160, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 травня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Сорочко Є.О.
Судді: Межевич М.В.
Горбань Н.І.
.
Головуючий суддя Сорочко Є.О.
Судді: Межевич М.В.
Горбань Н.І.