Справа: № 810/4374/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Леонтович А.М. Суддя-доповідач: Собків Я.М.
Іменем України
21 жовтня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді : Собківа Я.М.,
суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,
при секретарі: Присяжній Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартусівський виробничо-будівельний комбінат" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартусівський виробничо-будівельний комбінат" до Бориспільської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-
Позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартусівський виробничо-будівельний комбінат" звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Бориспільської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 22 березня 2013 року № 0003362210 та № 0003372210.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мартусівський виробничо-будівельний комбінат» (далі по тексту - ТОВ «Мартусівський виробничо-будівельний комбінат») зареєстроване Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області, що підтверджується випискою з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та перебуває на податковому обліку у Бориспільській об'єднаній державній податковій інспекції.
З наявних в справі доказів вбачається, що у період з 25.02.2013 по 01.03.2013 посадовими особами Бориспільської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України на виконання наказу від 25.02.2013 № 142 проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Мартусівський виробничо-будівельний комбінат» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Нагель-КВ» за період з 01.01.2011 по 31.12.2012. Результати перевірки оформлено актом від 11.03.2013 № 133/22-10/35726423.
У ході перевірки було встановлено порушення ТОВ «Мартусівський виробничо-будівельний комбінат» вимог пункту 198.3 статті 198, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201, пункту 201.6 статті 201, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що, на думку податкового органу, призвело до заниження грошового зобов'язання ТОВ «Мартусівський виробничо-будівельний комбінат» з податку на додану вартість на суму 10833,33 грн. та вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 138.1 статті 138, підпункту 138.5.1 пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України, що привезло до заниження грошового зобов'язання ТОВ «Мартусівський виробничо-будівельний комбінат» з податку на прибуток на загальну суму 12458,00 грн. Виявлені порушення пов'язані з безпідставним, на думку перевіряючих, формуванням ТОВ «Мартусівський виробничо-будівельний комбінат» показників податкового кредиту на валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Нагель-КВ».
До вказаних висновків відповідач дійшов на підставі наступних установлених в ході перевірки обставин.
20.12.2011 між ТОВ «Мартусівський виробничо-будівельний комбінат» та ТОВ «Нагель-КВ» було укладено договір про надання інформаційно-технічних послуг № 126, за умовами якого Виконавець (ТОВ «Нагель-КВ») зобов'язується надавати Замовнику (ТОВ «Мартусівський виробничо-будівельний комбінат») послуги із обслуговування обладнання замовника, зокрема, надання усних консультацій з - улаштування будівельної опалубки, конструктивної особливостей та методів установки опалубки, схем армування, укладання бетонної суміші, спеціальних методів бетонування, витримки бетону, замовник зобов'язується своєчасно оплатити послуги.
На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором про надання інформаційно-технічних послуг № 126 виписано: акт приймання-передачі наданих послуг від 30.12.2011, податкова накладна від 27.12.2011 № 8 на загальну суму 65000,00 грн., в тому числі ПДВ - 10833,33 грн.
Судом встановлено та підтверджено актом перевірки від 11.03.2013 № 133/22-10/35726423, що директором ТОВ «Нагель-КВ» (контрагента ТОВ «Мартусівський виробничо-будівельний комбінат») є ОСОБА_2
Від імені ОСОБА_2 підписано додані до позовної заяви первинні бухгалтерські документи за господарськими операціями між ТОВ «Мартусівський виробничо-будівельний комбінат» та ТОВ «Нагель-КВ» та податкову накладну від 27.12.2011 № 8.
Разом з тим, відповідно до матеріалів справи, у провадженні СВ Броварської ОДПІ перебуває кримінальне провадження № 32012100130000001, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.11.2012. Згідно з даними матеріалів вказаного кримінального провадження допитаний як підозрюваний ОСОБА_2 пояснив, що наміру реєструвати ТОВ «Нагель-КВ» не мав, про фінансово-господарську діяльність підприємства ТОВ «Нагель-КВ» не знав, договорів, актів виконаних робіт, податкових накладних чи інших фінансово-господарських документів ТОВ «Нагель-КВ» не підписував.
Також з матеріалів справи убачається, що з метою підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.08.2013 було витребувано у позивача документи, що підтверджують факт виконання господарських зобов'язань за договором про надання інформаційно-технічних послуг № 126, зокрема, платіжні доручення, банківські виписки, рахунки-фактури тощо та документи, що підтверджують факт використання у господарській діяльності послуг, придбаних у ТОВ «Нагель-КВ», а саме: договори, платіжні доручення, банківські виписки, рахунки-фактури тощо.
Позивачем вимог зазначеної ухвали суду не виконано.
Крім того, судом установлено, що у наданому позивачем акті приймання-передачі наданих послуг від 30.12.2011 вказано лише загальне найменування робіт «надавання усних консультацій з питань улаштування будівельної опалубки, конструктивної особливостей та методів установки опалубки, схем армування, укладання бетонної суміші, спеціальних методів бетонування, витримки бетону» та їх вартість і не вказано обсягу робіт які були виконані, годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операції), кількості працівників, які виконували роботи.
Також, ТОВ «Мартусівський виробничо-будівельний комбінат» не надало належних доказів, які б підтверджували наявність господарської мети і економічної обґрунтованості отримання інформаційно-технологічних послуг від ТОВ «Нагель-КВ» з улаштування будівельної опалубки, конструктивних особливостей і методів установки опалубки, схем армування, укладання бетонної суміші, спеціальних методів бетонування, витримки бетону, контролю якості бетонних робіт.
На підставі висновків акта перевірки та встановлених під час контрольного заходу обставин, 22.03.2013 Бориспільською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення № 00033502210, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Мартусівський виробничо-будівельний комбінат» з податку на додану вартість на 10 833,33 грн. і застосовано фінансову санкцію у розмірі 2 708,33 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0003372210, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Мартусівський виробничо-будівельний комбінат» з податку на прибуток на 12 458,30 грн.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що досліджені судом документи не дають підстав вважати, що ТОВ «Нагель-КВ» реально виконувало роботи на підставі договору про надання інформаційно-технічних послуг від 20.12.2011 № 126, оскільки факт виконання вказаних робіт документально не підтверджується. Отже, оспорювані рішення відповідача прийнято обґрунтовано та згідно з вимогами чинного законодавства України.
Надаючи правову оцінку установленим обставинам цієї справи, колегія суддів погоджується з викладеним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Згідно з підпунктом14.1.27 пункту14.1 статті14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно з підпунктом14.1.181 пункту14.1 статті14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 44.1 статті 44 ПК України установлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до підпункту 138.5.1 пункту 138.5 статі 138 ПК України датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України установлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 201.1 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У той же час, колегія суддів звертає увагу на те, що первинні документи для надання їм юридичної сили та формування на їх підставі податкової звітності відповідно до викладених положень податкового законодавства повинні відповідати вимогам, передбаченим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV.
Частиною першою статті 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина другастатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Також, відповідно до пункту 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.
Як установлено в ході перевірки позивача та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_2 заперечує підписання первинних бухгалтерських документів як керівником ТОВ «Нагель-КВ», оформлених за результатами взаємовідносин позивача з цим контрагентом у межах договору про надання інформаційно-технічних послуг № 126, та взагалі будь-яку свою причетність до діяльності вказаного суб'єкта господарювання.
Таким чином, у ході розгляду справи встановлено, що ТОВ «Нагель-КВ», податкова накладна якого стала підставою для формування ТОВ «Мартусівський виробничо-будівельний комбінат» податкового кредиту, зареєстровано за зверненням невстановленої особи від імені ОСОБА_2, який заперечує свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від імені ОСОБА_2 податкова накладна та інші первинні документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 №21-421а11.
Відповідно до частини першої статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Крім того, відповідно до змісту інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.
Необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.
Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть також свідчити і результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, які фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).
При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту, а тому право платника ПДВ на податковий кредит може визнаватися лише у разі, якщо відповідні товари ним реально придбавалися, або ж у разі реального понесення ним витрат на таке придбання.
Зважаючи на викладене, колегія суддів зауважує на тому, що окрім наявності у платника податків належним чином оформлених бухгалтерських документів (податкових накладних) для надання йому права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат необхідною умовою є також підтвердження реальності здійснення фінансово-господарських операцій (придбання товарів/послуг).
Доказами в адміністративному судочинстві, згідно з визначенням частини першої статті 69 КАС України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до частин першої і четвертої статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не надав належних та допустимих доказів та не довів факт виконання господарських зобов'язань згідно з умовами договору про надання інформаційно-технічних послуг від 20.12.2011 № 126, що в свою чергу свідчить про безтоварність операцій позивача.
Водночас, за відсутності доказів факту придбання послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартусівський виробничо-будівельний комбінат" - залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик
.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Судді: Борисюк Л.П.
Петрик І.Й.