ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"05" листопада 2014 р. Справа № 809/2993/14
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Грицюка П.П.
Суддів: Матуляка Я.П.,
Чуприни О.В.,
при секретарі Ткачук І.М.
за участю:
позивача ОСОБА_1 ;
представника відповідача Матлая Й.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача: Міністерства оборони України
про розірвання контракту про проходження військової служби від 07.10.2013 року,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 (далі - відповідач) про розірвання контракту про проходження служби від 07.10.2013 року.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 07.10.2013 року позивачем укладено контракт з Міністерством оборони України про проходженням військової служби у Збройних силах України. Вважає, що у зв'язку з системним невиконанням умов контракту та неможливістю проходженням військової служби в аеромобільних військах за станом здоров'я, контракт про проходження служби від 07.10.2013 року слід розірвати.
Відповідачем у цій адміністративній справі є Міністерство оборони України, оскільки командир військової частини НОМЕР_1 полковник ОСОБА_2 не є суб'єктом спірних правовідносин, а посадовою особою, яку уповноважено на укладання від імені Міністерства оборони України контракту про проходження військової служби.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просив суд задовольнити адміністративний позов.
Представник відповідача Міністерства оборони України подав суду письмові заперечення та пояснення (а.с. 23 - 24, 39 - 43, 60 - 65). Проти позову заперечив, вказавши, що відповідно до п. 1. Контракту та п. 15 Положення про проходження громадянам України військової служби у Збройних силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, контракт укладений про проходження військової служби в Збройних силах України, а не лише у військовій частині НОМЕР_1 чи частинах високо - мобільних десантних військ. Крім того, непридатність позивача для служби в аеромобільних військах не виключає можливості проходження служби в інших родах військ. У зв'язку з відсутністю підстав для розірвання контракту, в задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі.
Розглянувши позовну заяву, заперечення проти позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII із змінами та доповненнями (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 1 Закону № 2232-XII військовий обов'язок включає прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу.
Частиною 2 ст. 2 Закону № 2232-XII визначено, що порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Загальні умови укладення контракту на проходження військової служби визначені ст.19 Закону № 2232-XII.
Так, відповідно до ч. 1 даної статті Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.
Форма, порядок і правила укладення контракту, припинення (розірвання) контракту та наслідки припинення (розірвання) контракту визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України, якщо інше не передбачено законом (ч. 4 ст. 19 Закону № 2232-XII).
Зокрема, Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 із змінами та доповненнями (далі - Положення №1153/2008) визначається порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі. Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв'язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.
Згідно п. 15 Положення №1153/2008 з громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - контракт про проходження військової служби) - письмова угода, що укладається між громадянином і державою, від імені якої виступає Міністерство оборони України, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби.
Враховуючи спірні правовідносини, у відповідності до вимог п. 16 Положення №1153/2008, право на укладення від імені Міністерства оборони України контракту про проходження військової служби надається посадовій особі, яка має право видавати накази по особовому складу та до повноважень якої належить призначення на відповідні посади, - з особами, що призначені або призначаються на посади, за якими штатом (штатним розписом) передбачено військове звання від рядового складу до старшого офіцерського складу.
Відповідно до вимог п. 26 Положення №1153/2008 контракт укладається у двох примірниках, підписується сторонами контракту. Підпис посадової особи скріплюється відповідною гербовою печаткою. Один примірник контракту зберігається в особовій справі військовослужбовця, другий - у військовослужбовця. Контракт про проходження військової служби є підставою для видання відповідного наказу по особовому складу про зарахування особи до списків особового складу Збройних Сил України та призначення її на відповідну посаду чи продовження військової служби.
Судом витребувано, долучено до матеріалів справи та досліджено в судовому засіданні матеріали особової справи солдата ОСОБА_1 (а.с. 66-116).
Встановлено, що позивачем 07.10.2013 року укладено контракт з Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, строком на три роки (а.с. 10, 108-109).
Згідно витягу з наказу командира 80 окремого аеромобільного полку (по особовому складу) №132-К від 07.10.2013 року громадянина ОСОБА_1 зараховано до складу Збройних сил України, присвоєно військове звання "солдат" та призначено на посаду навідника аеромобільного-десантного взводу аеромобільної десантної роти аеромобільного-десантного батальйону (а.с. 110).
07.03.2014 року солдата ОСОБА_1 , старшого водія - радіотелефоніста роти матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , призначеного на посаду навідника аеромобільного-десантного взводу аеромобільної десантної роти аеромобільного-десантного батальйону, переведено до нового місця служби - військову частину НОМЕР_2 місто Чернівці, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.03.2014 року №49 (а.с. 111-112).
08.03.2014 року відповідно до наказу №46 командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) солдат військової служби за контрактом ОСОБА_1 зарахований в списки особового складу частини на всі види забезпечення (а.с. 113).
В подальшому, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 14.08.2014 року №74 солдата ОСОБА_1 - навідника 1 кулеметного відділення кулеметного взводу роти вогневої підтримки, призначеного наказом командира Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 12.08.2014 року №81- пм на посаду кулеметника механізованого взводу механізованої роти механізованого батальону військової частини польова пошта НОМЕР_4 , вважати таким, що 14.08.2014 року справи та посаду здав і вибув до нового місця служби м. Біла Церква (а.с. 114).
Згідно пояснень представника відповідача солдат ОСОБА_1 у встановлені терміні до військової частини польова пошта НОМЕР_4 не прибув, підтвердивши ці обставини зверненням до військового прокурора Чернівецького гарнізону Західного регіону України (а.с. 128 - 129).
Підстави та причини неприбуття позивача до військової частини польова пошта НОМЕР_4 судом не досліджувались, оскільки останні не є предметом спору в межах даної адміністративної справи.
При цьому, як встановлено судом, пунктом 1 Контракту від 07.10.2013 року визначено, що ОСОБА_1 ознайомився із законами та іншими нормативно - правовими актами України, які регулюють порядок проходження військової служби і добровільно бере на себе зобов'язання проходити військову службу у Збройних Силах України протягом строку Контракту.
Таким чином, згідно контракту та Положення № 1153/2008 громадянин ОСОБА_1 уклав контракт про проходження військової служби саме у Збройних Силах України, а не лише у військовій частині НОМЕР_1 чи частинах високо-мобільних десантних військ.
Крім того, при переміщенні ОСОБА_1 по службі з однієї військової частини до іншої для подальшого проходження військової служби, дія контракту про проходження військової служби не припиняється.
Так, відповідно до п. 40 Положення №1153/2008 передбачено, що у разі переміщення по службі військовослужбовця з однієї військової частини до іншої для подальшого проходження військової служби дія контракту про проходження військової служби не припиняється. Окремі умови контракту за новим місцем служби можуть бути переглянуті та засвідчені підписами сторін контракту.
Враховуючи наведене, твердження позивача про те, що переведення його у інший рід військ, із зазначенням пунктів 112-113 Положення №1153/2008, можливе лише за його згодою і при умові внесення змін до Контракту, є безпідставним та таким, що не грунтуються на вимогах чинного законодавства України.
Щодо тверджень позивача про непридатність до війскової служби за станом здоров'я як на підставу розірвання контракту, судом встановлено наступне.
Зокрема, у відповідності до п. 35 Положення №1153/2008 контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець звільняється з військової служби (крім випадку, передбаченого пунктом 195 цього Положення):
1) за рішенням командування військової частини за наявності підстав, передбачених пунктами "а", "б", "в", "г", "е", "є", "ж", "и", "і" та "ї" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу";
2) за рішенням військовослужбовця за наявності підстав, передбачених пунктами "а", "б", "в", "д" і "з" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Пункт "з" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачає розірвання контракту з підстав систематичного невиконанням умов контракту командуванням (за бажанням військовослужбовця).
Пункт "б" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачає розірвання контракту за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби.
Пунктом 2.12 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України 10.04.2009 №170, передбачено, що про дострокове розірвання контракту за наявності підстав, передбачених пунктами "б", "з" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", військовослужбовець повідомляє командування військової частини рапортом на звільнення з військової служби.
В судовому засіданні позивачем зазначено, що ним 18.08.2014 року надіслано рапорт від 12.08.2014 року командиру військової частини НОМЕР_1 та командиру військової частини НОМЕР_5 про розірвання контракту від 07.10.2013 року у зв'язку неналежним матеріальним забезпеченням під час проходження служби та за станом здоров'я (а.с. 49-51).
Судом досліджено, що відповідно до свідоцтва про хворобу за №76/40 від 11.07.2014 року військово - лікарської комісії в/ч НОМЕР_6 на підставі ст. ст. 83б, 58б, 42г, 52г графи II Розкладу хвороб, графи I таблиці "Б" додаткових вимог постановлено непридатність позивача до служби у аеромобільних військах, придатний до військової служби (а.с. 11).
При цьому, згідно пункту 6.9 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, при медичному огляді військовослужбовців військової служби за контрактом метод індивідуальної оцінки придатності їх до військової служби повинен застосовуватись у кожному випадку. ВЛК враховує їх вік, освіту, військовий фах, підготовку, досвід, фактичну працездатність, спрямованість до подальшого проходження військової служби, думку командування і начальника медичної служби військової частини, викладену у службовій та медичній характеристиках, та можливість подальшого проходження військовослужбовцем військової служби на посаді, яка найбільше відповідає стану його здоров'я.
Пунктом 6.26. Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України передбачено, що щодо військовослужбовців, визнаних непридатними до служби в високомобільних військах, спецспорудах, до підводного керування танків, до роботи з ДІВ, КРП, джерелами ЕМП, мікроорганізмами I-II груп патогенності, відряджень за кордон, у ММО тощо, ВЛК одночасно вирішують питання про придатність їх до військової служби за графами I, II, III Розкладу хвороб залежно від військового звання з подальшим затвердженням свідоцтва про хворобу штатною ВЛК.
Згідно частини 6 статті 26 Закону № 2232-XII Контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби.
Таким чином, позивач згідно свідоцтва про хворобу №76/40 визнаний непридатним до служби в аеромобільних військах, придатний до військової служби. А тому підстав для розірвання контракту немає, оскільки відповідно до вимог зазначених норм законодавства контракт припиняється (розривається), тільки в тому випадку коли військовослужбовець визнаний непридатним або обмежено придатним до військової служби.
При цьому, як встановлено судом та не заперечується сторонами, солдата ОСОБА_1 , з 14.08.2014 року переведено на посаду кулеметника механізованого взводу механізованої роти механізованого батальону військової частини польова пошта НОМЕР_4 .
Отже, відповідачем враховані висновки (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність позивача до служби у аеромобільних військах, перевівши його до військової частини польова пошта НОМЕР_4 , яка входить до складу механізованих військ Сухопутних військ Збройних Сил України.
Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає, що в спірних правовідносинах факт непридатності позивача до служби в аеромобільних військах та придатність до військової служби не може бути підставою для його звільнення з військової служби.
Згідно пояснень позивача, підставою для розірвання контракту від 07.10.2013 року є також неналежне матеріальне забезпечення під час проходження служби, яке виразилось в незабезпеченні житлом його та членів сім'ї та не виплаті інших соціальних виплат.
З даного приводу судом встановлено наступне.
Умови і порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщення врегульовано, зокрема, Законом України №2011-ХІІ від 20 грудня 1991 року "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-ХІІ), Житловим кодексом Української РСР та підзаконними нормативно-правовими актами.
Положеннями частини 1 статті 12 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" встановлено, що Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до абзацу 7 частини 1 статті 12 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 року № 1081, військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються службовими житловими приміщеннями, що відповідають вимогам житлового законодавства. З цією метою у кожній військовій частині формується фонд службового житла. У разі відсутності службового житлового фонду у військовій частині військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безоплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови у зазначених казармах повинні відповідати вимогам, які пред'являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян. Для інших військовослужбовців військова частина зобов'язана орендувати житло з метою забезпечення ним військовослужбовців та членів їх сімей або за бажанням військовослужбовця виплачувати йому грошову компенсацію за піднаймання (наймання) житлового приміщення у встановленому порядку.
Розділом VII Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 січня 2012 року за № 24/20337 (далі - Інструкція про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями), визначено порядок оренди і оплати орендованого житла у Збройних Силах України.
Відповідно до пункту 7.1. Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями військові частини (в особі командира військової частини) зобов'язані орендувати житло (ліжко-місця, кімнати у гуртожитках, квартири) для військовослужбовців ЗС України, якщо в них відсутнє житло за місцем проходження служби (крім військовослужбовців строкової служби, військовослужбовців рядового, сержантського та старшинського складу), жилі приміщення підприємств, організацій та установ інших міністерств (крім МО України) та інших центральних органів виконавчої влади, а також приміщення в жилих будинках (квартирах), що перебувають у приватній або в інших формах власності (далі - жилі приміщення). Таким правом користуються курсанти вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, які перебувають у шлюбі. Для ведення обліку осіб, які орендують житло, командирами військових частин призначаються посадові особи (як правило із числа особового складу фінансових органів), до функціональних обов'язків (посадових інструкцій) яких включаються зазначені завдання.
Згідно з пунктом 7.2. Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями оренда жилих приміщень здійснюється на підставі рапорту на оренду житла (додаток 29 до цієї Інструкції) військовослужбовця, облікованого в журналі обліку осіб, які орендують житло (додаток 30 до цієї Інструкції), із зазначенням суми фактичних витрат на оренду жилого приміщення (без вартості житлово-комунальних послуг), до якого військовослужбовцем додаються: договір оренди житла, який укладається між орендодавцем та командиром військової частини, оформлений згідно з вимогами чинного законодавства, попередньо погоджений з КЕВ (КЕЧ) району; копія паспорта, що засвідчує особу, для якої орендується житло, та повнолітніх членів її сім'ї з відмітками про реєстрацію в населеному пункті за місцем проходження служби; довідка КЕВ (КЕЧ) району про перебування на квартирному обліку військовослужбовця, який орендуватиме житло; Ф-3; копії довідок КЕВ (КЕЧ) району, видані військовослужбовцю, який орендує житло, про здачу ним службових жилих приміщень, засвідчені у встановленому законодавством порядку.
Щодо забезпечення військовослужбовців жилими приміщеннями для постійного проживання, то слід зазначити, що відповідно до вимог п. 4.1 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, які перебувають на квартирному обліку у ЗС України, забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання в населеному пункті за місцем перебування їх на квартирному обліку згідно з чергою, яка визначається часом зарахування на квартирний облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень (додаток 10), або списків осіб, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень (додаток 11)).
Таким чином, законодавством визначено спеціальний порядок забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання, оренди і оплати орендованого житла у Збройних Силах України.
Як встановлено судом, позивач під час проходження служби із рапортом на оренду житла не звертався, самостійно вирішуючи питання оренди житла. Із рапортом про грошову компенсацію за піднайом житла під час проходження служби не звертався. На квартирному обліку у ЗС України не перебуває. Дані обставини підтверджені як позивачем так і представником відповідача, а також зазначені командиром військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_7 ) у листі, адресованому 20.10.2014 року начальнику Західного юридичного управління (а.с. 117).
Враховуючи наведене, незабезпечення житлом ОСОБА_1 та членів його сім'ї під час проходження військової служби допущено внаслідок недотримання позивачем порядку забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання, оренди і оплати орендованого житла у Збройних Силах України. Тому, ці обставини не слід вважати систематичним невиконанням умов контракту командуванням.
В своїх поясненнях позивач вказує також на неналежне матеріальне забезпечення під час проходження служби, як систематичне невиконанням умов контракту командуванням.
В даному випадку слід зазначити, що позивач в адміністративному позові та в судовому засіданні не визначив, які саме порушення допущені відповідачем з приводу неналежного матеріального забезпечення. Дані обставини ним не обгрунтовані та не підтверджені будь-якими доказами.
При цьому, судом встановлено, що відповідно до наказів відповідача про проходження служби позивачу виплачувалась надбавка за виконання особливо важливих завдань, особливі умови служби, премії за відповідний період, передбачені наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року №260, додаткова грошова винагорода, передбачена наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 року №595 (а.с. 111, 113, 114).
Крім того, при вирішення даного адміністративного спору, суд звертає увагу на те, що пункт "з" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачає розірвання контракту з підстав систематичного невиконанням умов контракту командуванням (за бажанням військовослужбовця). При цьому, самого бажання військовослужбовця недостатньо для розірвання контракту. Особливою умовою для розірвання відповідного контракту є систематичне невиконанням його умов командуванням.
Поряд з цим, пунктом 2.12 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначено, що систематичним невиконанням умов контракту є невиконання однією із сторін одного із зобов'язань та інших умов, визначених контрактом, які допускались декілька разів протягом останнього року служби.
Позивачем не наведені обставини невиконання відповідачем одного із зобов'язань чи інших умов, визначених контрактом, які допускались декілька разів протягом останнього року служби. Також, такі порушення не встановлені судом під час розгляду справи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
З врахуванням вищезазначеного, позивачем не доведено обставин, на яких грунтуються його позовні вимоги щодо розірвання контракту про проходження служби від 07.10.2013 року.
Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, виконано покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності оскаржуваних дій.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про розірвання контракту про проходження служби у Збройних силах України від 07.10.2013 року не підлягають задоволенню.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Головуючий суддя: /підпис/ Грицюк П.П.
Суддя: /підпис/ Матуляк Я.П.
Суддя: /підпис/ Чуприна О.В.
Постанова складена в повному обсязі 13.10.2014 року у зв'язку з перебуванням судді Матуляка Я.П. на листку непрацездатності.