ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
13 листопада 2014 р. Справа № 909/1078/14
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М., при секретарі судового засідання Ковалюк С. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк",
вул. Ковпака,29, м. Київ,03150
до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод" вул. Є.Коновальця,229,м. Івано-Франківськ,76014
про стягнення заборгованості
за участю представників сторін:
Від позивача: Петрунь Андрій Валерійович - представник, (довіреність № 0842-186/84-2259 від 18.09.14)
Від відповідача представники не з'явилися.
Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовною вимогою до публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод" про стягнення заборгованості в розмірі 39 697 601,92 грн.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 24.09.2014 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження по справі і призначено розгляд справи в судовому засіданні на 14.10.2014 року. Ухвалою суду від 14.10.2014 року відкладено розгляд справи на 28.10.2014 року. Ухвалою суду від 28.10.2014 року відкладено розгляд справи на 13.11.2014 року.
При розгляді матеріалів позовної заяви (вх. №12489/14 від 22.09.2014 року) судом встановлено, що між відкритим акціонерним товариством "Івано-Франківський арматурний завод", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Івано-Франківський арматурний завод" та акціонерно-комерційним банком "ХФБ Банк Україна", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "УніКредит Банк", правонаступником якого з усіма правами та обов'язками є публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" був укладений кредитний договір №365-СВ від 29 червня 2005 року.
Згідно п.1.1. кредитного договору банк зобов'язався надавати позичальнику кредитну лінію з загальною сумою фінансування 1 705 000, 00 євро з можливістю отримувати в доларах США, євро або гривні з терміном фінансування до 30.09.2007 року на умовах визначених цим договором та додатковими угодами до нього, а позичальник зобов'язався повертати кредит у строки та на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього.
У подальшому, між позичальником та банком було укладено ряд додаткових угод. Відповідно до умов визначених додатковими угодами та заявок на отримання частки, кредитор надав позичальнику грошові кошти на загальну суму 8 000 000, 00 євро, 1 839 100,00 доларів США та 25 376 821,58 гривня зі сплатою 15,0 % річних з кінцевим терміном погашення не пізніше 31.12.2012 року включно.
За словами позивача, з листопада 2012 року позичальник остаточно припинив сплачувати заборгованість по тілу кредиту та по процентам. Як вказує позивач, у зв'язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору №365-СВ від 29.06.2005 року заборгованість позичальника перед позивачем станом на 02 вересня 2014 року складає 39 697 601, 92 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надіслав суду клопотання про припинення провадження у справі вих. №20/11-1798 від 12.11.2014 року (вх. №17896/14 від 12.11.2014 ). У своєму клопотанні відповідач просить суд припинити провадження по справі на підставі п.5 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України. При цьому відповідач посилається на пункт 12.2 кредитного договору №365-СВ від 29.06.2005 року, в якому вказано, що будь-які і всі спори, що виникають між сторонами за цим договором чи у зв'язку з ним, і які не можуть бути вирішені шляхом переговорів чи консультацій між сторонами, вирішуються у Міжнародному Комерційному Арбітражі при Торгово-Промисловій Палаті України відповідно до чинного законодавства України. Арбітраж повинен проводитись в місті Києві. Україна. Рішення такого суду буде остаточним та обов'язковим для сторін українською мовою. Вищевказане положення не виключає можливості банку звернутися до суду або господарського суду відповідної юрисдикції. На підставі викладеного, відповідач просить суд припинити провадження по справі на підставі п.5 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, до заяви про припинення провадження відповідач додає відповідну судову практику.
Позивач проти клопотання відповідача заперечив.
Крім того, варто зазначити, що відповідач вже звертався до суду з клопотанням про припинення провадження вих. №20/11-1710 від 27.10.2014 року (вх. №16799/14 від 27.10.2014 року). Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 28.10.2014 року відповідачу відмовлено в задоволенні вказаного клопотання з тих підстав, що пунктом 12.2. кредитного договору №365-СВ від 29.06.2005 року передбачена можливість банку звертатися до суду або господарського суду відповідної юрисдикції.
Розглянувши в судовому засіданні повторно подане відповідачем клопотання, суд вважає за правильне задоволити таке клопотання, враховуючи заперечення відповідача проти розгляду даної справи господарським судом, відмову відповідача брати участь в судових засіданнях, а також подану відповідачем судову практику з розгляду аналогічних питань.
В спірному випадку, необхідно вказати таке.
Згідно п.5 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи кредитного договору №365-СВ від 29.06.2005 року, а саме з пункту 12.2 вказаного договору - будь-які і всі спори, що виникають між сторонами за цим договором чи у зв'язку з ним, і які не можуть бути вирішені шляхом переговорів чи консультацій між сторонами, вирішуються у Міжнародному Комерційному Арбітражі при Торгово-Промисловій Палаті України відповідно до чинного законодавства України. Арбітраж повинен проводитись в місті Києві. Україна. Рішення такого суду буде остаточним та обов'язковим для сторін українською мовою. Вищевказане положення не виключає можливості банку звернутися до суду або господарського суду відповідної юрисдикції.
Згідно ст.1 Закону України "Про третейські суди" - до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ст.12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.
Пункт 12.2 кредитного договору погоджено між сторонами, договір підписаний сторонами без жодних зауважень, а тому є всі підстави вважати, що вказаний пункт договору є третейським застереженням.
Крім того, пунктом 4.2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що справа зі спору непідвідомча господарському суду, якщо є письмова угода сторін про передачу спору на вирішення третейського суду ( пункт 5 частини першої статті 80 ГПК) (п.4.2.3. Постанови). Таку угоду сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження у справі. В останньому випадку провадження підлягає припиненню з посиланням на зазначену норму ГПК. Якщо ж таку угоду укладено до порушення провадження у справі, то:
- у разі коли відповідач не заперечує проти розгляду справи саме господарським судом, спір підлягає вирішенню останнім;
- у випадку якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною, не визнавалася недійсною і може бути виконана, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 80 ГПК. При цьому господарському суду слід мати на увазі, що третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.
В спірному випадку, відповідач заперечує проти розгляду даної справи господарським судом Івано-Франківської області, про що він чітко вказує у своєму клопотанні про припинення провадження вих. №20/11-1798 від 12.11.2014 року (вх. №17896/14 від 12.11.2014 року).
З огляду на викладене, клопотання відповідача про припинення провадження у справі підлягає до задоволення. При цьому, судом бралася до уваги судова практика, зокрема, Постанова Вищого господарського суду України від 15.06.2010 року по справі №1/6пд.
Відповідно до ч.2 ст.80 ГПК України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.
Частина 4 ст. 80 ГПК України вказує на те, що ухвалу про припинення провадження у справі може бути оскаржено.
Керуючись ст.ст. 1, 12 Закону України "Про третейські суди", пунктом 4.2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", п.5 ч.1, ч.2, 4 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
Провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"/ вул. Ковпака, 29, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 00039019/ до Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод" / вул. Є. Коновальця, 229, м. Івано-Франківськ, 76014, код ЄДРПОУ 00218271/ про стягнення заборгованості в розмірі 39 697 601, 92 грн. - припинити.
У випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.
Ухвалу про припинення провадження у справі може бути оскаржено.
Суддя Фрич М. М.
Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"
________________ Гавінська Л.Д. 13.11.14