13 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/1997/14
Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Крусяна А.В.
- Шляхтицького О.І.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділу державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби надзвичайних ситуацій України у Миколаївській області до Відділу державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції про визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
Головне управління Державної служби надзвичайних ситуацій України у Миколаївській області (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до відділу ДВС Вознесенського міськрайонного управління юстиції про визнання незаконними дії начальника ВДВС та зобов'язання розглянути скаргу у спосіб, строки, передбачені Законом України « Про виконавче провадження».
Позовні вимоги мотивовані тим, що начальник ДВС всупереч ч. 8 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» не розглянув скаргу позивача по суті, тому його дії необхідно визнати незаконними та зобов'язати повторно розглянути скаргу.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 липня 2014 року позов задоволено. Визнано незаконними дії державного виконавця - начальника Вознесенського ВДВС Вознесенського міськрайонного управління юстиції Міронюк М.П. при розгляді скарги Головного управління Державної служби надзвичайних ситуацій України у Миколаївській області на постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом від 02.10.2013 р. по справі № 814/3909/13-а.
На вказану постанову ВДВС Вознесенського міськрайонного управління юстиції подано апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати оскаржувану постанову від 25.07.2014 року та ухвалити нове рішення ,яким відмовити у задоволенні позовних вимог Позивача. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у скарзі не було зазначено дату її подання, у зв'язку з чим не відповідала вимогам ч. 6 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно до ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Позивач відповідно до вимог ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» звернувся до начальника ДВС зі скаргою на постанову від 03.06.2014 про відмову у відкритті виконавчого провадження, просив її скасувати та забезпечити виконання постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.10.2013.
Позивач звернувся до Державної виконавчої служби із виконавчим листом, виданим Миколаївським окружним адміністративним судом по справі № 814/3909/13 про зупинення роботи об'єкта ДП «ДГ Зорі над бугом».
Державний виконавець постановою від 03.06.2014 відмовив у відкритті виконавчого провадження на підставі п.8 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у виконавчому документі зазначено захід реагування на боржника у вигляді повного зупинення роботи об'єктів підприємства, який у Законі України «Про виконавче провадження» відсутній. Глава 7 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення, а заходу реагування у вигляді повного зупинення роботи об'єктів підприємства не передбачено, що унеможливлює примусове виконання рішення суду.
Відповідно до ст.82 Закону України «Про виконавче провадження» Позивач оскаржив постанову від 03.06.2014 до начальника ВДВС, в якій просив скасувати постанову від 03.06.2014 та забезпечити її виконання.
Листом від 26.06.2014 за № 10477 Відповідач повідомив Позивача про те, що оскільки скарга не відповідає необхідним вимогам ст.82 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: відсутня дата подання скарги, тому вона розглянута у порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян». Також було зазначено, що постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження не підлягає скасуванню, оскільки державним виконавцем правомірно заснована норма п.8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» та рішення суду не передбачає зобов'язання боржника чинити певні дії або утриматись від їх вчинення.
Відповідачем прийнято постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі п.8 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
Відповідно до ст.82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідь ДВС з посиланням на те, що скарга позивача не містить дати подання скарги, тому не відповідає вимогам передбаченим ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», не може бути прийнята до уваги, оскільки скарга має всі реквізити передбачені вищезазначеною нормою, а штамп ДВС від 11.06.2014 підтверджує дату подання скарги.
Позивач звернувся до державної виконавчої служби з виконавчим листом про примусове виконання судового рішення суду по адміністративній справі. Виконавчий документ поданий у строки передбачені ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідає вимогам, встановленим ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» для виконавчого документа.
Судом першої інстанції вірно зазначено про те, що відповідач розглянув скаргу позивача не на підставі Закону України «Про виконавче провадження», а на підставі Закону України «Про звернення громадян», діяв всупереч ст.19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України, тому за наслідками розгляду скарги позивача відповідач повинен був відповідно до ч.8 ст.82 Закону України «Про виконавче провадження» винести постанову про її задоволення чи відмову.
Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 липня 2014 без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.
Головуючий: О.В.Джабурія
Суддя: А.В.Крусян
Суддя: О.І.Шляхтицький