Справа № 755/24251/14-ц
(заочне)
"10" листопада 2014 р. Дніпровський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді Ластовки Н.Д.,
при секретарі Фузік Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Головне управління Державної міграційної служби України у м. Києві про усунення перешкод у користуванні власністю та зняття з реєстраційного обліку, -
ОСОБА_1, звертаючись з позовом до суду, просить усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, а саме квартирою АДРЕСА_1, усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні квартирою шляхом зняття ОСОБА_2 з місця реєстрації, стягнути з відповідачки судовий збір, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є власником зазначеної квартири, а відповідачка була в ній зареєстрована лише як невістка, однак на даний час колишня невістка не проживає у спірній квартирі близько року, за комунальні послуги не сплачує, ухиляється добровільно зняття з місця реєстрації, чим створює перешкоди у реалізації права на квартиру.
Позивачка ОСОБА_1 та її уповноважений представник ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, однак надали до суду заяву, відповідно до якої позов підтримали в повному обсязі та просили суд винести рішення в заочному провадженні у їх відсутність за наявними у справі доказами та матеріалами.
Відповідачка в судове засідання не з'явилась, про час та місце слухання справи повідомлялась належним чином шляхом направлення судових повісток за адресою вказаною у позовній заяві, про причини неявки суд не повідомила.
Уповноважений представник третьої особи - Головного управління Державної міграційної служби України у м. Києві в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
На підставі ч.1 ст.224 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин, враховуючи думку позивачки та її представника, які просили розглядати справи в заочному провадженні, суд визнав можливим провести заочний розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про право власності від 12.03.2003 року квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на праві приватної власності. (а.с. 3)
Відповідно до ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
За нормою ч.1 ст.383 Цивільного кодексу України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має право використовувати його для промислового виробництва.
Згідно до довідки № 123 від 21.08.2014 року виданої ЖБК «Арсеналець-9» в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, власник), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2, чоловік), ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_3, син), ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_4, син), ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_5, колишня дружина сина), ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_6, онук). (а.с. 4)
Відповідно до ч. 1 ст. 316, ст. 317 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Конституція України у ст. 47 закріплює, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ст. 9 Житлового кодексу УРСР ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше, ніж з підстав і в порядку, визначених законом.
За нормою статті 156 Житлового кодексу УРСР надано право членам сім'ї власника житлового будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, право користуватися цим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їхньому вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відповідно до ст.405 Цивільного кодексу України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.
Як убачається з пояснень позивачки викладених у позовній заяві, відповідачка ОСОБА_2 залишається зареєстрованою в квартирі, яка на праві власності належить позивачці, разом з тим в ній не проживає з серпня 2013 року.
Відповідно до акта від 21.05.2014 року складеного мешканцями будинку АДРЕСА_1на момент перевірки, а саме 21.05.2014 року ОСОБА_2 та її речей не було. (а.с. 6)
3гідно з ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», в якій зазначено, що: «Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання».
За ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.
За таких обставин, коли права власника порушені, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, суд приходить до висновку, що позивачка правомірно вимагає усунення будь-яких порушень її прав, в даному випадку, у порядку усунення перешкоди в користуванні та розпорядженні власністю, шляхом визнання відповідачки такою, що втратила право користуватись спірним житловим приміщенням та зняття її реєстрації з квартири АДРЕСА_1.
Відповідно до ст.88 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 243,60 грн.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 47 Конституції України, ст. ст. 3, 316, 317, 319, 328, 391 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 58, 60, 88, 209, 212-215, 218, 224-226, 232-233, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Головне управління Державної міграційної служби України у м. Києві про усунення перешкод у користуванні власністю та зняття з реєстраційного обліку задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.
Усунути перешкоди в користуванні власністю, шляхом зняття з реєстрації ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 виитрати по сплаті судового збору в розмірі 243,60 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.