Справа № 755/28961/14-к
"11" листопада 2014 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
представника потерпілого ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014100040012584 від 21 вересня 2014 року за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, освіта вища, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 26.12.2005 року Голосіївським районним судом міста Києва за ч. 2 ст. 190 КК України, на підставі ст. 1 п. «б» Закону України «Про амністію» був звільнений від кримінальної відповідальності,
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, -
Під час досудового розслідування, на підставі положень ст. 468 КПК України, між ОСОБА_5 та представником потерпілого ОСОБА_4 було укладено угоду про примирення, у рамках даного кримінального провадження, у зв'язку з чим прокурором, на виконання вимог ч. 1 ст. 474 КПК України, направлено до суду обвинувальний акт з підписаною сторонами угодою.
Ухвалою суду, згідно ч. 1 ст. 314 КПК України, призначено підготовче судове засідання, на розгляд у якому, винесено питання регламентовані ст.ст. 314-316, 474 КПК України та безпосередньо можливості затвердження укладеної угоди.
Обвинувачений, в підготовчому судовому засіданні, розуміючи наслідки затвердження угоди та права визначені ч. 5 ст. 474 КПК України, просив суд затвердити угоду про примирення і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому беззастережно визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України в повному обсязі сформульованого обвинувачення та зазначив, що в повній мірі розуміє наслідки не виконання останньої, визначені ст. 476 КПК України.
Представник потерпілого, розуміючи наслідки укладання та затвердження даної угоди, визначені ст. 473 ч.1 п. 2 КПК України, у підготовчому судовому засіданні, вважав за необхідне угоду затвердити.
Прокурор, в підготовчому судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди були дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені заходи.
Суд, заслухавши думку сторін угоди та прокурора, дослідивши матеріали провадження, перевіривши угоду на відповідність вимогам Кримінального процесуального Кодексу України (далі - КПК України) та закону приходить до наступного.
Статтею 468 КПК України регламентовано, що в кримінальному провадженні може бути укладена угода між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.
Відповідно до ч. 3 ст. 469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Згідно з даною угодою, її сторони дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України визнаючи, шляхом її укладення доведеним, що останній 20.09.2014 року приблизно о 20 год. 10 хв. громадським транспортом приїхав до ТРЦ «Skymall», за адресою: м. Київ, пр-т. Г. Ватутіна 2-Т.
Перебуваючи в ТРЦ «Skymall» ОСОБА_5 відвідував магазини, та приблизно о 20 год. 20 хв. того ж дня пройшов до магазину «Бершка», підійшов до стелажу з одягом, де обрав предметом свого злочинного посягання майно, яке належить ТОВ «Бершка Україна», а саме: ремінь артикул: 9939/084/442, вартістю без ПДВ 107 гривень, та чоловічу курточку артикул: 6653/256/800, вартістю без ПДВ 414 гривень, загальна вартість даних речей 521 гривень, та взяв з полиці обрані ним речі.
Після чого, реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_5 пройшов до примірочної, де користуючись сприятливими для доведення його злочинного наміру обставинами, а саме - відсутністю сторонніх осіб та працівників охорони магазину, перебуваючи в примірочній, продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, спрямованого на таємне викрадення чужого майна, зірвав з ременю та курточки захисні голограми, а самі речі в цей час заховав собі в сумку, яка була в нього в руках.
В подальшому, незаконно переховуючи при собі в сумці викрадені ремінь та курточку, ОСОБА_5 пройшов поміж каси, при цьому нічого не сплачуючи, однак під час проходження крізь раму магнітного контролю, спрацювала охорона сигналізація, однак останній не зупинився та пройшовши від виходу приблизно на відстань 1 (одного) метру був затриманий працівниками охорони.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, оскільки своїми умисними діями вчинив закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.
Сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_5 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, а саме штраф у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 850 гривень.
Ініціювання та укладення угоди було здійснено у відповідності до положень ст. 469 КПК України та порушень норм останньої, у підготовчому судовому засіданні, судом не встановлено.
Безпосередньо в самій угоді про примирення викладено усі імперативні реквізити останньої, визначені ст. 471 КПК України, та доведено до відома її сторін наслідки укладення та затвердження, регламентовані ст. 473 КПК України, наслідки не виконання, визначені ст. 476 КПК України.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою.
Покарання сторонами угоди визначено у відповідності до положень ст. ст. 50, 65-67 КК України, з урахуванням характеру та тяжкості висунутого обвинувачення, а саме: його класифікації за ст. 12 КК України, особливостей обставин вчинення: форми вини, мотиву і мети, способу, стадії вчинення, характеру і ступіня тяжкості наслідків, що настали, даних про особу обвинуваченого, обставин, що пом'якшують та обтяжують останнє.
Підстав регламентованих п.п. 1-6 ч. 7 ст. 474 КПК України для відмовити у затвердженні угоди прокурором не було доведено та судом не виявлено.
Таким чином, судом, у підготовчому судовому засіданні, встановлено, що умови даної угоди в повній мірі відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України, Кримінального кодексу України та закону.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 та ч. 1 ст. 475 КПК України, у підготовчому судовому засіданні, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення між сторонами шляхом ухвалення вироку і призначення обвинуваченому узгодженої міри покарання.
Питання речових доказів вирішено відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 314, 369-371, 373-374, 468-469, 471, 473-475 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про примирення укладену між ОСОБА_5 та представником потерпілого ОСОБА_4 у рамках кримінального провадження внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014100040012584 від 21 вересня 2014 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України.
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 850 гривень на користь держави.
Речові докази: : ремінь артикул: 9939/084/442, чоловічу курточку артикул: 6653/256/800, - залишити у власності ТОВ «Бершка України».
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст. 394 КПК України та з урахуванням обмежень визначених ч. 2 ст. 473 КПК України до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам судового провадження.
С у д д я : ОСОБА_1