Справа № 755/19657/14-к
Ухвала
"07" листопада 2014 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
провівши в приміщенні суду судове засідання у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100040005302 від 02 травня 2014 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -
На розгляді у Дніпровському районному суді на стадії судового слідства перебуває дане кримінальне провадження.
На виконання вимог ч. 3 та ч. 4 ст. 331 КПК України, судом у судовому засіданні на обговорення учасників кримінального провадження було поставлено питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.
У судовому засіданні прокурор вважала за можливе продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому, оскільки підстави для зміни міри запобіжного заходу відсутні, встановлені ризики слідчим суддею, на даний час, не відпали.
Захисник вважав за доцільне змінити запобіжний захід обвинуваченому з тримання під вартою на домашній арешт, оскільки встановлені слідчим суддею ризики, визначені ст. 177 КПК України, відсутні, а особа обвинуваченого, виходячи з положень ст. 178 КПК України, є такою, що має стійкі соціальні зв'язки та допустиму репутацію.
Обвинувачений підтримав думку захисника у повном обсязі.
Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали провадження, приходить до наступного.
Згідно ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
З бази автоматизованого документообігу суду «Д-3», а саме ухвал слідчих суддів Дніпровського районного суду м. Києва від 03.05.2014 року та 25.06.2014 року слідує, що запобіжний захід обвинуваченому у вигляді тримання під вартою та подальше його продовження було визначено вцілому до 29.07.2014 року, враховуючи наявність ризиків регламентованих ч. 1 ст. 177 КПК України, даних про особу обвинуваченого та з урахуванням того, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання встановленим ризикам та визначено заставу.
В подальшому, судовими рішеннями Дніпровського районного суду м. Києва обвинуваченому було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою загалом до 18.11.2014 року.
Частинами 3 та 5 ст. 132 КПК України передбачено, що під час розгляду питання про застосування/продовження заходів забезпечення кримінального провадження (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України), сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються.
Однак, стороною захисту, у супереч положень ст. 132 КПК України, не надано до суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що встановлені слідчим суддею ризики та обставини визначені п.п.1-11 ч. 1 ст. 178 КПК України при обранні запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою, на даний час, втратили свою актуальність, а особа останнього перестала бути суспільно небезпечною.
Тобто, викладені стороною захисту доводи за своєю суттю являються сумнівними, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року, (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України).
В свою чергу, суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Окрім наявної обгрунтованої підозри, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості вчиненого, а встановлені ухвалою суду від 03.05.2014 року ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають, на даний час, можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.
За таких обставин, суд вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу - взяття під варту (тримання під вартою), не відпали, альтернативні запобіжні заходи не взмозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, а тому слід продовжити останньому дію обраного запобіжного заходу у межах 60-ти діб, а саме з 18.11.2014 року до 14.01.2015 року.
Керуючись ст. ст. 1-28, 331, 369-372 КПК України, суд, -
Запобіжний захід ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою, вважати продовженим до 14 січня 2015 року.
Роз”яснити сторонам кримінального провадження, що:
· обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;
· у разі внесення застави на обвинуваченого та застоводавця покладаються права та обов'язки визначені в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 2-а місяці з дня внесення застави.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінально процесуального Кодексу України.
С у д д я: ОСОБА_1