Справа № 161/16730/14-к
Провадження № 1-кп/161/720/14
м. Луцьк 10 листопада 2014 року Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням:
судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження №12014030010002557, що надійшло з прокуратури м.Луцька 15.10.2014 року з обвинувальним актом та угодою про примирення між підозрюваним та потерпілим відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Мстишин Луцького району Волинської області, українця, гр.України, з неповною середньою освітою, неодруженого, має на утриманні двоє малолітніх дітей, непрацюючого, мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.186 ч.1 КК України,
Згідно обвинувального акту ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, ОСОБА_5 30.08.2014 року близько 04.00 год., знаходячись на майданчику Луцького навчально-виховного комплексу «ЗОШ І-ІІ ступенів №24 - технологічний ліцей», що за адресою - м.Луцьк, вул.Станіславського, 52а, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з корисливих мотивів, скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_4 впав на землю, відкрито викрав мобільний телефон марки «Нокіа 202» імеі: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , що випав із кишені брюк потерпілого, залишкова вартість якого, згідно висновку судової товарознавчої експертизи №126 від 08.10.2014 року становить 450 грн., з сім-картками операторів мобільного зв'язку «МТС», «Київстар» та карткою пам'яті ємністю 2 Гб вартістю 70 грн. Після чого, з кишені брюк потерпілого відкрито викрав шкіряний гаманець вартістю 80 грн. з грошовими коштами на суму 150 грн., спричинивши потерпілому ОСОБА_4 матеріальної шкоди на загальну суму 750 грн.
Умисні дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч.1 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна.
Під час досудового провадження між потерпілим ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_5 , зокрема, 10.10.2014 року укладено угоду про примирення. Згідно з угодою сторони погоджуються про відсутність, на час її складання, матеріальних і моральних претензій з боку потерпілого, оскільки збитки повністю відшкодовані, та на об'єм визнання вини обвинуваченим, який повністю визнав винність у скоєнні інкримінованого злочину. Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_5 буде призначене покарання за ч.1 ст. 186 КК України - у виді 1 року позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки, відповідно до ст.76 КК України (перелік яких визначений угодою).
Розглядаючи питання про затвердження угоди, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.
Згідно ч.3 ст.469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений визнав себе винуватим, згідно ст.12 КК України, віднесене до категорії злочинів середньої тяжкості.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 цілком розуміє положення ч.5 ст. 474 КПК України, усвідомлює свої права, наслідки укладення та затвердження угоди, а потерпілий ОСОБА_4 розуміє наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені п.2 ч.1 ст.473 КПК України, укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Судом встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального Кодексу та Кримінального Кодексу України, зокрема, вимогам ст.65, 75 КК України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.
Обвинувачений ОСОБА_5 погоджується на призначення узгодженого покарання.
Суд, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, зважаючи, що узгоджене сторонами покарання, відповідає загальним правилам призначення покарань, дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про примирення між потерпілим ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_5 .
Речові докази, згідно ст.100 КПК України, залишити законному володільцеві.
Судові витрати, згідно ст.124 КПК України, що підтверджені документально, покласти на обвинуваченого.
Керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 474, 475 КПК України, суд,
Угоду про примирення від 10.10.2014 року у кримінальному провадженні №12014030010002557, укладену між потерпілим ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_5 - затвердити.
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 186 ч.1 КК України, призначивши покарання - 1 (один) рік позбавлення волі.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки:
- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання;
- періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Речові докази - мобільний телефон марки «Нокіа Asha-202» імеі: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , що переданий на зберігання потерпілому, залишити законному володільцеві - ОСОБА_4 .
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 в доход держави 343 (триста сорок три) грн. 98 (дев'яносто вісім) коп. судових витрат по справі за проведення товарознавчої експертизи.
На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області, шляхом її подачі через Луцький міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.