ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/19159/14 07.11.14
Суддя Отрош І.М., розглянувши матеріали справи
за позовом Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Дарницького району м. Києва
до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕАТ»
про усунення перешкод у користуванні майном
Представники сторін:
від позивача: Чехоєва Н.М. - представник за довіреністю № 784 від 02.10.2014;
від відповідача: не з'явились.
10.09.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Дарницького району м. Києва з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕАТ» про усунення перешкод у користуванні майном.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав на те, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України розмістив тимчасові споруди (малі архітектурні форми у кількості 3 павільйонів) без дозвільної документації на земельній ділянці, балансоутримувачем якої є Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Дарницького району м. Києва, у зв'язку з чим позивач просить суд зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні майном шляхом звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та здійснити демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм у кількості 3 павільйонів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2014 порушено провадження у справі № 910/19159/14, розгляд справи призначено на 06.10.2014.
У судовому засіданні 06.10.2014 представник позивача подав суду документи на виконання вимог ухвали суду, які суд долучив до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2014, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 20.10.2014.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2014, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 07.11.2014.
У судовому засіданні 07.11.2014 представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду, які суд долучив до матеріалів справи; надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача у судове засідання 07.11.2014 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103030720532.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
У судовому засіданні 07.11.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд
Відповідно до п. 4.1.1 Статуту Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Дарницького району м. Києва, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.12.2001 № 2715, метою і предметом діяльності позивача є утримання в належному стані парків, скверів, зелених насаджень вздовж бульварів, вулиць та інших зелених насаджень загального користування, здійснення всього комплексу робіт по озелененню, догляду за зеленими насадженнями та їх охороні і захисту на закріпленій за підприємством території.
Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Дарницького району м. Києва є балансоутримувачем земельної ділянки (газон) за адресою: м. Київ, вул. А. Ахматової (кадастровий номер 63:245:104 та 63:245:108), що підтверджується витягом з бази даних міського земельного кадастру земельних ділянок.
Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Дарницького району м. Києва звернулось з листом вих. № 193 від 17.03.2014 до Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Дарницького районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві та Відділу контролю за благоустроєм Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, в якому повідомило про виявлення факту порушення благоустрою, а саме: встановлення МАФів в кількості 2 шт. на зеленій зоні за адресою: вул. А. Ахматової, 16-а.
У вказаному листі позивач повідомив, що станом на 17.03.2014 МАФи не функціонують, та просило адресатів встановити власників МАФів для відшкодування збитку нанесеного громаді міста Києва.
Листом вих. № 064-2775 від 31.03.2014 Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив позивача, що на зазначені тимчасові споруди внесено приписи від 11.03.2014 № 140227 та № 1402228 з вимогою надати проектно-дозвільну документацію на їх розміщення, а у разі її відсутності - демонтувати власними силами. Станом на 28.03.2014 вимоги припису не виконано, власники тимчасових споруд невідомі.
Листом вих. № 47/7602 від 09.04.2014 Дарницьке районне управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві повідомило позивача про те, що проведеною перевіркою встановити власників тимчасових споруд неможливо через те, що на момент виходів за адресою: м. Київ, вул. А.Ахматової, 16-а МАФи були зачинені, та в приміщенні підприємницька діяльність не здійснювалась.
Відповідно до п. 11.1 Правил благоустрою міста Києва, порядок розміщення малих архітектурних форм (МАФ) Порядок розміщення малих архітектурних форм (МАФ) для здійснення підприємницької діяльності визначений "Єдиними правилами ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994р. №198, а також "Методичними рекомендаціями щодо встановлення порядку розміщення МАФ для здійснення підприємницької діяльності", затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства від 04.09.2006р. №296. Малі архітектурні форми повинні розміщуватися також у відповідності до схеми, яка затверджується розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Згідно з п. 11.7 Правил благоустрою міста Києва, у відповідності до вимог ст. 376 Цивільного Кодексу України нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо воно збудовано або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети або без належного дозволу чи затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Відповідно до п. 11.8 Правил благоустрою міста Києва, демонтаж, перевезення та зберігання самочинно збудованих малих архітектурних форм здійснюється районними в м. Києві державними адміністраціями та Головним управлінням контролю за благоустроєм міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) або підлягає знесенню особою, яка його здійснила за її рахунок.
Якщо в процесі демонтажу не звернулися зацікавлені особи і не надали документи, що засвідчують право власності на малу архітектурну форму, то вона демонтується і перевозиться на майданчик тимчасового зберігання і знаходиться там до прийняття остаточного рішення відповідно чинного законодавства.
Звертаючись з даним позовом до суду позивач пояснив, що встановлені по вул. А.Ахматової, 16-а МАФи не мають дозвільної документації на розміщення на зеленій території вздовж тротуару, що належить позивачу як балансоутримувачу даної земельної ділянки.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 133 Господарського кодексу України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.
Згідно з частинами 1, 4 статті 147 Господарського кодексу України майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом. Право власності та інші майнові права суб'єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Суд зазначає, що право власності - це передбачене й гарантоване законом право власника здійснювати володіння, користування та розпоряджання щодо належного йому майна на свій розсуд, якщо інше не передбачено законом. Тобто особам (фізичним або юридичним) заборонено порушувати таке право і створювати перешкоди в його здійсненні.
Відповідно до частини 3 статті 78 Земельного кодексу України, земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Відповідно до статті 327 Цивільного кодексу України, у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Відповідно до частини 2 статті 386 Цивільного кодексу України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
В силу положень статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Суд зазначає, що право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном шляхом подачі до суду негаторного позову.
Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
Предмет негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом (шляхом звільнення виробничих приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб, виселення громадян з неправомірно займаних жилих приміщень власника, знесення неправомірно збудованих споруд, накладення заборони на вчинення неправомірних дій щодо майна власника).
Суд зазначає, що усунення перешкод власнику в користуванні своїм майном, як спосіб захисту цивільного права чи інтересу, фактично передбачає покладення на відповідача обов'язку припинити дію, яка порушує право, та можливе лише щодо триваючого правопорушення. Якщо ж на момент подання негаторного позову вчинення перешкод у користуванні майном припинилося, то підстав для його задоволення немає.
Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди, чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод (наприклад, шляхом знесення неправомірно збудованих споруд, про припинення ремонтних робіт в сусідній квартирі, виселення громадян із належних йому на праві власності приміщень тощо).
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладені норми чинного законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.
Однак, суд зазначає, що позивачем не доведено порушення його права відповідачем зважаючи на те, що Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Дарницького району м. Києва не надало суду доказів, що МАФи, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. А.Ахматової біля будинку 16а, належать саме Товариству з обмеженою відповідальністю «РЕАТ».
Крім того, з матеріалів справи (листів Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Дарницького районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві) вбачається, що власник вказаних тимчасових споруд невідомий.
Зважаючи на те, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження факту порушення його прав саме Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕАТ», суд приходить до висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Дарницького району м. Києва про усунення перешкод у користуванні майном не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст. ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити.
Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Повне рішення складено: 12.11.2014
Суддя І.М. Отрош