"12" листопада 2014 р. Справа № 903/232/14
Господарський суд Волинської області у складі:
головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича
секретар судового засідання - Шевчук Світлана Анатоліївна
за участю представників сторін:
від заявника (боржника): - Будневський А.Г ( дов. № 717 від 16.10.2014 р.)
від позивача (стягувача): - Пац В.О. (дов. № 14-127 від 13.05.2014 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області заяву Володимир-Волинського підприємства теплових мереж "Володимир-Волинськтеплокомуненерго" про відстрочку виконання рішення по справі № 903/231/14 за публічного акціонерного товариства Національної компанії "Нафтогаз України" до Володимир-Волинського підприємства теплових мереж "Володимир - Волинськтеплокомуненерго" про стягнення 1 020 374,94 грн.
29.09.2014 р. на адресу суду надійшла заява від Володимир-Волинського підприємства теплових мереж "Володимир-Волинськтеплокомуненерго" про відстрочку виконання рішення. У зв'язку з надходженням касаційної скарги до Рівненського апеляційного господарського суду на постанову Рівненського апеляційного господарського суду матеріали справи № 903/232/14 направлено до Вищого господарського суду України. Станом на 30.09.2014 р. матеріали справи № 903/232/14 на адресу господарського суду Волинської області суду не повернулися. Тому ухвалою суду від 30.09.2014 р. було відкладено питання про прийняття заяви про відстрочку виконання рішення до повернення матеріалів справи №903/232/14 з Вищого господарського суду України.
Ухвалою господарського суду 03.11.2014 р. зазначену заяву було прийнято до розгляду та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.
Заявник заяву мотивував тим, що на підприємстві середньооблікова чисельність штатних працівників становить 160 чоловік і фонд оплати праці за вісім місяців складає біля 4 397 874,00 грн., а також у зв'язку із важким фінансовим становищем Володимир-Волинського підприємства теплових мереж "Володимир-Волинськтеплокомуненерго", за результатами фінансово-господарської діяльності підприємства у 2013 - 2014 р.р. отримало збитків на суму 12 956 314 грн., у зв'язку з чим просило відстрочити виконання рішення. Представник заявника в судовому засіданні подану заяву підтримав та надав суду довідки від 30.09.2014 р. та 14.10.2014 р. про сплату основного боргу.
Представник стягувача в судовому засіданні заперечував проти заяви про розстрочку виконання рішення та надав письмові пояснення.
Дослідивши письмові докази в справі, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи 28.05.2014 р. рішенням господарського суду Волинської області позов публічного акціонерного товариства Національної компанії "Нафтогаз України" до Володимир-Волинського підприємства теплових мереж "Володимир - Волинськтеплокомуненерго" про стягнення 1 020 374,94 грн. задоволено частково в сумі 865 460 грн. заборгованості, 8 987,20 грн. пені, 13 899,97 грн. штрафу, 33 240,68 грн. трьох процентів річних та 8 026,25 грн. збитків, завданих інфляцією, а всього 929 614,10 грн., 22 711,98 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Національної компанії "Нафтогаз України" задоволено частково. Рішення господарського суду Волинської області від 28.05.2014 р. у справі 903/232/14 змінено в частині стягнення пенні, 3% річних та штрафу, а саме стягнуто з Володимир-Волинського підприємства теплових мереж "Володимир - Волинськтеплокомуненерго" 865 460,00 грн. заборгованості, 44 367,84 грн. пені, 69 499,81 грн. штрафу, 33 021,04 3% річних та 8 026,25 грн. збитків, завданих інфляцією, а всього 1 020 374,94 грн. В задоволенні позову про стягнення 45 504,16 грн. пені, 219,64 грн. 3% річних, 652,86 грн. збитків, завданих інфляцією, 69 499,81 грн. штрафу відмовити.
Постановою Вищого господарського суд України від 28.04.2014 р. по справі 903/232/14 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 р. залишено без змін.
09.07.2014 р. на виконання рішення господарського суду Волинської області від 08.05.2014 р. та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 р. по справі 903/232/14 видано наказ 903/232/14-1.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме наданих представником заявника довідок від 30.09.2014 р. на суму 13 384,00 грн. та від 14.10.2014 р. на суму 852 076,00 грн. (а.с.205-206) Володимир-Волинським підприємством теплових мереж "Володимир-Волинськтеплокомуненерго" на рахунок публічного акціонерного товариства Національної компанії "Нафтогаз України" були перераховані кошти на загальну суму 865 460,00 грн., що в свою чергу свідчить про відсутність основного боргу у відповідача.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Поруч з цим, вирішуючи питання про надання відстрочки виконання рішення, суд враховує не тільки матеріальне становище боржника, але й матеріальні інтереси стягувача, оскільки невиконання протягом тривалого часу зобов'язання перед своїм контрагентом за договором та рішенням суду порушує і матеріальні інтереси стягувача та може призвести до негативних наслідків для нього.
У відповідності до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, господарський суд, який видав виконавчий документ, розглядає це питання в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, змінити спосіб та порядок його виконання.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, а тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України і за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його виконання, має право розстрочити виконання рішення. Тобто, до заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р., № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").
В даному випадку суд вважає, що складне фінансове становище заявника за змістом статті 121 ГПК України не є обставинами, котрі ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим у встановленим господарським судом способом, а відтак не виступають підставою для розстрочки виконання рішення суду.
При цьому суд звертає увагу, що за змістом ч. 1 ст. 229 ГК України та ч. 1 ст. 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.
Окрім того, ч. 2 ст. 218 ГК України визначає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності. Відповідно до ч. 4 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Аналогічне кореспондується і з приписами ст. 115 ГПК України.
Враховуючи вищевикладені обставини, набрання рішенням законної сили і обов'язковість його виконання, той факт, що боржником не доведено винятковості обставин об'єктивної неможливості виконати рішення суду, господарський суд прийшов до висновку, що заява Володимир-Волинського підприємства теплових мереж "Володимир-Волинськтеплокомуненерго" про відстрочку виконання рішення по справі № 903/231/14 не підлягає до задоволення.
Відповідно до платіжного доручення № 3354 від 11.08.2014 р. заявник здійснив оплату судового збору в сумі 1 218,00 грн. (а.с.190) за заяву про відстрочку виконання рішення. Проте відповідно до ЗУ "Про судовий збір" оплата судового збору за заявою про відстрочку виконання рішення не передбачена, а тому підлягає поверненню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 115, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. У задоволенні заяви Володимир-Волинського підприємства теплових мереж "Володимир-Волинськтеплокомуненерго" про відстрочку виконання рішення по справі № 903/232/14 за публічного акціонерного товариства Національної компанії "Нафтогаз України" до Володимир-Волинського підприємства теплових мереж "Володимир - Волинськтеплокомуненерго" про стягнення 1 020 374,94 грн. відмовити.
2. Управлінню державної казначейської служби України у місті Луцьку згідно п.4 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" повернути Володимир-Волинському підприємству теплових мереж "Володимир-Волинськтеплокомуненерго" (вул. Сагайдачного, 19 м. Володимир-Волинський, Волинської області, код ЄДРПОУ 05384488) з Державного бюджету міста Луцька судовий збір в розмірі 1 218,00 грн. 11.08.2014 р. (оригінал платіжного доручення № 3354 від 11.08.2014 р. знаходяться в матеріалах справи).
Ухвала набирає законної сили з моменту винесення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 106 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І. О. Гарбар