05 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/1257/14
Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого - судді Скрипченка В.О.,
суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,
представника позивача Андрєєва Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іріда» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
15 квітня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Іріда» (далі - ТОВ «Іріда») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач, ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.11.2013 р. №0007692200 про визначення зобов'язання із податку на прибуток за основним платежем на 147602,0 грн., посилаючись на те, що податковий орган безпідставно повторно провів перевірку ТОВ «Іріда» за період 2-4 кв. 2011 року без законних на те підстав. Результатом перевірки став протиправний висновок ДПІ про завищення витрат позивачем на придбання послуг страхування у ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд». Позивач вважає, що податковий орган безпідставно застосовує до ТОВ висновки перевірки ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» щодо визнання недійсними договорів перестрахування ПрАТ із його контрагентами, оскільки позивач не може нести відповідальність за дії свого контрагента із провадження ним власної господарської діяльності. Позивач відмічає, що договір страхування, укладений із ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» є реальним та виконаним сторонами. За таких підстав позивач просив скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 16 травня 2014 року адміністративний позов ТОВ «Іріда» задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.11.2013 р. №0007692200 про визначення зобов'язання із податку на прибуток за основним платежем на 147602,0 грн.
Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням Державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позову ТОВ «Іріда» відмовити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї представника позивача Андрєєва Д.В., вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПрАТ Страхова компанія «Прогрес-Фонд» ДПІ у м. Херсоні складений акт перевірки від 06.11.2013р. №1294/21-03-22-01/32725673 (далі - акт №1294).
На підставі акту перевірки №1294 ДПІ склала податкове повідомлення-рішення від 22.11.2013 р. №0007692200, яким позивачу визначена сума грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 147 602,0 грн.
Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Іріда» пп. 14.1.185, п. 14.1, ст.14, п. 138.2, пп. 138.10.2, п. 138.10., ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 147 601,58 грн. за 2011 рік.
У акті перевірки податковий орган зазначає, що позивачем безпідставно віднесено до складу адміністративних витрат за 4 квартал 2011 р. придбання послуг страхування на суму 641746,0 грн. у ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд».
Вказаний висновок ґрунтується на висновках акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 19.07.2013 р. №445/2250/30303336 про результати планової виїзної перевірки ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд», згідно якого не визнаються операції вказаної страхової компанії, пов'язані з перестрахування своїх страхових ризиків з рядом інших страхових компаній. ДПІ вважає, що не підтвердження реальності виконання угод ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» із його контрагентами унеможливлює реальність виконання угоди із позивачем.
Задовольняючи позов ТОВ «Іріда» суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується апеляційний суд.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ПрАТ «Страхова компанія Прогрес-Фонд» укладений договір добровільного страхування фінансових ризиків позивача від 01.12.2011 р. №1201/07-317 (а.с. 24-28).
У вступній частині договору зазначено, що ПрАТ «Страхова компанія Прогрес-Фонд» діє на підставі Ліцензії на здійснення страхової діяльності АВ №546798 від 04.08.2010 р. та Правил добровільного страхування фінансових ризиків від 12.05.2009 р., зареєстрованих Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг від 25.06.2009 р. №1890437.
Розмір страхової суми, згідно договору страхування, становить 11200000 грн., а загальна сума страхових внесків - 1904000 грн. На виконання вказаного договору позивач перерахував ПрАТ «Страхова компанія Прогрес-Фонд» частину страхового платежу в розмірі 641746,0 грн.
Сплата страхових платежів частинами та настання зобов'язання з боку страховика у частині сплаченої суми передбачена п. 4.3 та 4.4 укладеного договору.
У подальшому ПрАТ «Страхова компанія Прогрес-Фонд» уклала ряд договорів перестрахування з іншими страховими компаніями, які стали предметом перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва. Саме не підтвердження реальності виконання цих договорів ДПІ у Шевченківському районі м. Києва стало підставою для визнання завищеними витрат позивача по оплаті послуг страхування ПрАТ «Страхова компанія Прогрес-Фонд».
Враховуючи це відповідач дійшов висновку про неможливість здійснення реальних господарських операцій між позивачем та ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд», оскільки отримані первинні документи по господарським операціям з придбання послуг не можуть бути доказом проведення самої господарської операції. З цих причин відповідач вважає, що позивач завищив витрати 2011 року по відносинам з ПрАТ «Страхова компанія Прогрес-Фонд» на 641746,0 грн. Рішення про нереальність здійснення операцій позивача з ПрАТ «Страхова компанія Прогрес-Фонд» відповідачем зроблено одноосібно, судове рішення з цього питання відсутнє.
Суд першої інстанції правильно виходив з того, що податковий орган не наділений повноваженнями визнавати недійсними правочини та первинні бухгалтерські документи, складені за цим правочином.
За змістом акта перевірки податковий орган зробив висновок про нереальність здійснення господарських операцій і через це не визнає первинні бухгалтерські документи постачальника, тобто вважає господарську операцію фіктивною.
Водночас, за змістом ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків (на що фактично вказує відповідач), є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом.
Таким чином, такий правочин є оспорюваним і може бути визнаний недійсним лише судом, а не податковим органом.
В матеріалах справи відсутні судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів, як фіктивних.
Отже, обґрунтованим є рішення суду першої інстанції про протиправність висновків відповідача, викладених в акті перевірки №1294 щодо господарських операцій позивача з ПрАТ «Страхова компанія Прогрес-Фонд», враховуючи відсутність фактів, що свідчили б про юридичну дефектність цих правочинів чи судових рішень про визнання їх недійсними.
Крім того, відповідно до ст. 2 Закону України «Про страхування» предметом безпосередньої діяльності страховика може бути страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.
Статтею 987 Цивільного кодексу України передбачено право страховика, який уклав договір страхування, перестрахувати частину ризиків у іншого страховика. При цьому згоди страхувальника на укладення договору перестрахування законодавством не передбачено. Відповідальним перед страхувальником в повному обсязі залишається страховик. Саме на нього покладається обов'язок виплатити страхувальнику повну суму страхової виплати. Отже, відносини між страховиком та перестраховиком залишаються поза сферою контролю страхувальником.
Згідно ст. 12 Закону України «Про страхування» перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований. Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про страхування» страховики зобов'язані дотримуватися таких умов забезпечення платоспроможності, зокрема, створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань. При цьому частина 15 цієї ж статті визначає, що страховики, які прийняли на себе страхові зобов'язання в обсягах, що перевищують можливість їх виконання за рахунок власних активів, повинні перестрахувати ризик виконання зазначених зобов'язань у перестраховиків резидентів або нерезидентів.
Як правильно враховано судом першої інстанції, укладення договорів, перестрахування є звичайною діяльністю страховиків, а в окремих випадках - обов'язковою процедурою страховика.
Таким чином, операції з перестрахування - це власна господарська діяльність ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд», яка не пов'язана з господарською діяльністю ТОВ «Іріда» та на яку ТОВ «Іріда» не може впливати, а також відповідати за будь-які рішення, прийняті вказаним контрагентом.
Підпункт 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України визначає презумпцію правомірності рішень платника податку - самостійно визначені платником податку витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.
Судом враховано, що у порушення Порядку №984, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12. 2010 р., в акті перевірки відсутні посилання на первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, регістри бухгалтерського обліку ТОВ «Іріда», пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, які б засвідчували наявність порушень підприємством податкового законодавства.
Відповідно до приписів п. 14.1.27 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім мін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до пп. 40.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України при визначенні об'єкта оподаткування враховуються будь-які витрати із страхування …фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору….
До того ж, спроектувавши результати перевірки ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» із його контрагентами щодо перестрахування фінансових ризиків на позивача, ДПІ не довела зв'язок порушень, допущених контрагентом позивача щодо провадження ним власної господарської діяльності із формуванням ТОВ «Іріда» витрат за 4 кв. 2011 р..
Отже, позивач правомірно відніс до складу витрат суми страхового платежу в розмірі 641746,0 грн., а отже висновок відповідача щодо заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 147601,58 грн. є протиправним.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову ТОВ «Іріда».
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію не довів та не обґрунтував. В свою чергу позивач довів протиправність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 20.12.2013 р. №00007911502.
Колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції правильним і таким, що відповідає вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність рішення суду не спростовують.
Відтак, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 травня 2014 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.
Головуючий В.О.Скрипченко
Суддя О.С.Золотніков
Суддя Ю.В.Осіпов