Справа № 130/2859/14-а
Головуючий у 1-й інстанції: Саландяк О.Я.
Суддя-доповідач: Совгира Д. І.
11 листопада 2014 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Совгири Д. І.
суддів: Білоуса О.В. Курка О. П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Жмеринці та Жмеринському районі Вінницької області на постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м. Жмеринці та Жмеринському районі Вінницької області про визнання протиправним рішення, зобов'язання провести перерахунок пенсії ,
Позивач звернулася до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області з позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Жмеринці та Жмеринському районі Вінницької області про визнання протиправним рішення, зобов'язання провести перерахунок пенсії
Постановою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10 жовтня 2014 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
В судове засідання представник позивача не з'явився, однак на адресу суду надіслав заяву про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак на адресу суду надіслав заяву про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.
У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачу починаючи з 08.12.2011 року призначено пенсію згідно Закону України «Про державну службу».
При визначенні розміру пенсії відповідачем, була взята заробітна плата позивача, однак без врахування розміру отриманої ним матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати.
11 вересня 2014 року позивачем на адресу відповідача направлено заяву з вимогою здійснити перерахунок пенсії з підстав невірного її нарахування через не включення до формули нарахування виплат, по яким здійснювались сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати, однак відповідачем листом № 50/с-7 від 19 вересня2014 року їй було відмовлено в перерахунку пенсії.
Розглядаючи даний позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем неправомірно, всупереч вимогам чинного законодавства було відмовлено в здійсненні позивачу перерахунку пенсії з зазначених нею у заяві підстав. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно ст.ст. 33, 37 Закону України «Про державну службу» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року № 108/95ВР, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Відповідно до ст. 66 ч. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованій особі для призначення пенсії. Так, зокрема, до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Відносно цих вимог закону судом встановлено, що до заробітку позивача входила матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та індексація заробітної плати, на які було нараховано і сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується інформацією про розмір заробітної плати, інші платежі в розрізі років та утримання внесків на пенсійне страхування, а тому відповідач при обчисленні розміру пенсії позивачу повинен був включити ці виплати до складу його заробітної плати як державного службовця, однак всупереч цим вимогам законодавства безпідставно не включив їх до суми середнього заробітку для визначення розміру пенсії.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що вказані вище суми необхідно включити до складових заробітної плати, із якої здійснюється перерахунок пенсії є вірним та обґрунтованим.
Проте, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з 19.03.2014 року, з огляду на наступне.
Так, відповідно до частини 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У зв'язку зі зверненням позивача до суду 24.09.2014 року та відповідно до ст.ст. 11, 99 КАС України колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що право позивача на перерахунок пенсії підлягає захисту з 24.03.2014 року.
Відповідно до ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема змінити постанову суду.
За ч.1 ст.201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції по суті правильно вирішив справу, однак із помилковим застосуванням норм процесуального права, а тому постанова суду першої інстанції підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Жмеринці та Жмеринському районі Вінницької області задовольнити частково .
Постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м. Жмеринці та Жмеринському районі Вінницької області про визнання протиправним рішення, зобов'язання провести перерахунок пенсії змінити.
Абзац другий та третій резолютивної частини постанови Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області10 жовтня 2014 року, викласти у наступній редакції:
"Визнати протиправним рішення управління Пенсійного фонду України у м. Жмеринка та Жмеринському районі Вінницької області щодо відмови у врахуванні для перерахунку пенсії ОСОБА_2 інших виплат, які складаються із сум матеріальної допомоги на оздоровлення, соціально-побутові потреби, індексації, винагороди за вислугу років з 24.03.2014 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у м. Жмеринка та Жмеринському районі Вінницької області провести з 24.03.2014 року перерахунок пенсії ОСОБА_2 з врахуванням при її обчисленні інших виплат, які складаються із матеріальної допомоги на оздоровлення, соціально-побутові потреби, індексації, винагороди за вислугу років, з яких сплачувались страхові внески, із урахуванням фактично отриманих сум".
В решті постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10 жовтня 2014 року, залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.
Постанова суду буде складена в повному обсязі протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи.
Головуючий Совгира Д. І.
Судді Білоус О.В.
Курко О. П.