Справа № 822/3139/14
Головуючий у 1-й інстанції: Матущак В.В.
Суддя-доповідач: Совгира Д. І.
11 листопада 2014 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Совгири Д. І.
суддів: Білоуса О.В. Курка О. П.
за участю секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.
представників сторін:
прокурора: Гущіної Н.В.
представників відповідачів: Назарчука В.М., Супроновської К.В.,
представника третьої особи: Потапової М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом першого заступника прокурора Хмельницької області до Хмельницького обласного управління лісового та мисливського господарства, державного управління охорони навколишнього природного середовища у Хмельницькій області, державного підприємства "Хмельницьке лісомисливське господарство", Хмельницької обласної державної адміністрації, третьої особи на стороні відповідача - приватного підприємства "Ді Ай Сі" про визнання неправомірними та скасування розпорядження про надання лісової ділянки ,
Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Хмельницького обласного управління лісового та мисливського господарства, державного управління охорони навколишнього природного середовища у Хмельницькій області, державного підприємства "Хмельницьке лісомисливське господарство", Хмельницької обласної державної адміністрації, третьої особи на стороні відповідача - приватного підприємства "Ді Ай Сі" про визнання неправомірними та скасування розпорядження про надання лісової ділянки.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з даною постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги та просила суд задовольнити її
Представник Хмельницького обласного управління лісового та мисливського господарства заперечувала проти задоволення апеляційної скарги позивача та просила суд залишити її без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року - без змін.
Представник Хмельницької обласної державної адміністрації заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача та просив суд залишити її без задоволення.
Представник третьої особи на стороні відповідача - приватного підприємства "Ді Ай Сі" також заперечувала проти задоволення апеляційної скарги позивача та просила суд залишити її без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року - без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ПП «Ді Ай Сі» звернулось до відповідачів з клопотаннями про виділення у довгострокове тимчасове користування в рекреаційних цілях (створення зон відпочинку) лісової ділянки площею 9,1 га у лісовому масиві, що знаходиться на території Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницького лісництва (квартал 36 вид. 6, 7, 8, 9, 10, 13), на термін до 2060 року.
Хмельницька обласна державна адміністрація, врахувавши погодження державного підприємства «Хмельницьке лісомисливське господарство» від 26.09.2011 №909, Хмельницького обласного управління лісового та мисливського господарства від 05.10.2011 №1249 та Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Хмельницькій області від 26.09.2011 №05/2114, за заявою ПП "Ді Ай Сі" прийняла відповідне розпорядження від 17.11.2011 №433/2011-р про надання у користування ПП «Ді Ай Сі» лісової ділянки, яким зобов'язала підприємство використовувати надану ділянку винятково в рекреаційних цілях із дотриманням вимог земельного, лісового та природоохоронного законодавства, існуючих обмежень та обтяжень без вилучення земельної ділянки у постійного лісокористувача ДП "Хмельницьке лісомисливське господарство".
Розглядаючи даний позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що при відмові у задоволенні винесених прокурором протестів Хмельницьке обласне управління лісового та мисливського господарства, Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Хмельницькій області, ДП "Хмельницьке лісомисливське господарство", Хмельницької ОДА діяли в межах наданих їм повноважень, у порядок та спосіб, передбачений чинним законодавством. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 31 Лісового кодексу України обласні державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території.
Статтею 18 Лісового кодексу України передбачено, що довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт. Здійснюється таке користування без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади, прийнятого в межах повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства. Суб'єктами правовідносин тимчасового користування лісами є власники лісів або уповноважені ними особи, а також підприємства, установи, організації, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.
Статтею 9 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (далі - Закон) визначено, що території та об'єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися у природоохоронних цілях, у науково-дослідних цілях, в оздоровчих та інших рекреаційних цілях.
Згідно ст. 12 Закону управління територіями та об'єктами природно-заповідного фонду, для яких не створюються спеціальні адміністрації, здійснюється підприємствами, установами та організаціями, у віданні яких перебувають ці території та об'єкти. Управління наданої у користування земельної ділянки здійснює державне підприємство "Хмельницьке лісомисливське господарство".
Завдання, науковий профіль, особливості природоохоронного режиму та характеру функціонування заказників місцевого значення визначаються у положеннях про них, які розробляються відповідно до Закону і затверджуються органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на місцях. На території заказника згідно статті 26 Закону обмежується або забороняється діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник.
Окрім того, п.3.2. Положення про лісовий заказник місцевого значення "Лісогринівецький", затвердженого наказом Державного управління охорони навколишнього природного середовища в області від 18 лютого 2011 №10, встановлено, що на території заказника дозволяється в установленому порядку оздоровча та інша рекреаційна діяльність.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що погодження державного підприємства «Хмельницьке лісомисливське господарство» від 26.09.2011 №909, Хмельницького обласного управління лісового та мисливського господарства від 05.10.2011 №1249 та Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Хмельницькій області від 26.09.2011 №05/2114 свідчать про те, що використання території лісового заказника "Лісогринівецький" для рекреаційних цілей відповідають цьому Положенню.
Законом України "Про природно-заповідний фонд України" дозволяється проведення господарської, наукової та іншої діяльності, що не суперечить цілям і завданням заказника, з додержанням загальних вимог охорони навколишнього природного середовища. При цьому власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.
Також, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відносини в галузі екологічної експертизи регулюються Законом України "Про екологічну експертизу", відповідно до статті 13 якого її здійснення є обов'язковим для видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року № 554 затверджено Перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, в якому відсутня рекреаційна діяльність, як діяльність, що становить екологічну небезпеку.
Відповідно до роз'яснень Міністерства екології та природних ресурсів України від 14 липня 2011 №13102/09/10-11, де встановлено, що відповідно до ст.91 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" спеціальне використання природних ресурсів у межах природно-заповідного фонду здійснюється на підставі дозволу, виданого територіальним органом з питань охорони навколишнього природного середовища у межах затвердженого Мінприроди ліміту. В даних роз'ясненнях зауважено, що спеціальне використання природних ресурсів у межах природно-заповідного фонду у рекреаційних цілях можуть здійснювати усі без виключення юридичні особи та фізичні особи-підприємці.
Окрім того, зазначено, що Розділ III Положення про рекреаційну діяльність у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, затвердженого наказом Мінприроди від 22 червня 2009 №330 (далі - Положення), не встановлює обмеження щодо суб'єктів рекреаційної діяльності, а лише регламентує порядок організації установами природно-заповідного фонду, підприємствами, установами, організаціями, у віданні яких перебувають території та об'єкти природно-заповідного фонду рекреаційної діяльності на відповідних територіях.
Згідно з п.2.2 Положення, рекреаційна діяльність у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду здійснюється установами ПЗФ, підприємствами, установами та організаціями, яким ці території та об'єкти підпорядковані, забезпеченням таких умов, як створення і функціонування рекреаційної інфраструктури на визначених згідно із законодавством територіях та об'єктах ПЗФ України.
Рекреаційною інфраструктурою, визначеною Положенням, є сукупність засобів забезпечення організації та здійснення рекреаційної діяльності (шляхи сполучення, заклади/місця розміщення і харчування, транспортні засоби, еколого-освітні центри, елементи рекреаційного благоустрою тощо).
Суд звертає увагу, що рекреаційна діяльність, як діяльність, яка становить екологічну небезпеку відсутня в переліку видів діяльності та об'єктів, які становлять підвищену екологічну небезпеку. Незважаючи на це, директор ПП "Ді Ай Сі" Бондаренко Е.В. звернувся до державного управління охорони навколишнього природного середовища в Хмельницькій області із матеріалами оцінки впливу на навколишнє середовище "Зона відпочинку на лісовій ділянці площею 9,1 га у лісовому масиві, що знаходяться на території Лісогринівецької сільської ради Хмельницького району, Хмельницької області".
За результатами розгляду наданих матеріалів, 16.04.2013 начальником держуправління охорони навколишнього природного середовища в Хмельницькій області погоджено рекреаційну діяльність ПП "Ді Ай Сі" за умови виконання:
1) вимог Положення про лісовий заказник місцевого значення "Лісогринівецький" - п. 3.1 "на території заказника забороняється будь-яка діяльність, що не пов'язана з виконанням покладених на неї завдань і загрожує його збереженню, а саме: будівництво капітальних споруд; порушення ґрунтового покрову та гідрологічного та гідрохімічного режимів; надання земельних ділянок під забудову, яка не пов'язана з діяльністю постійного лісокористування";
2) оформлення охоронного зобов'язання;
3) п.5.19 ДБН 360-92** "Містобудування, Планування і забудова міських і сільських поселень" - "стоянка автомобілів розміщується біля меж зон короткочасного відпочинку".
Суд зауважує, що організація рекреаційної інфраструктури на виділеній лісовій ділянці, по-перше, є умовою здійснення рекреаційної діяльності, згідно норм чинного законодавства, а по-друге, ще потребує подальшого погодження з територіальними органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища після виділення меж лісової ділянки в натурі та після укладення договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою.
Стосовно позовної вимоги прокурора щодо визнання дій відповідачів щодо відмов у задоволенні вимог протестів прокурора протиправними, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.21 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи.
У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права.
Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору.
У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи прокурором винесені наступні протести:
№07/4-175 вих.12 від 06.03.2012 Хмельницькому обласному управлінню лісового та мисливського господарства на погодження надання лісової ділянки від 05.10.2011 №1249;
№07/4-173 вих.12 від 03.03.2012, Хмельницькій ОДА на розпорядження про надання лісової ділянки від 17.11.2011 №433/2011-р;
№07/4-176 вих.12 від 06.03.2012 Державному управлінню охорони навколишнього природного середовища в Хмельницькій області на погодження надання лісової ділянки від 26.09.2011 №05/2114;
№07/4-174 вих.12 від 06.03.2012 ДП "Хмельницьке лісомисливське господарство" на погодження надання лісової ділянки від 26.09.2011 №909.
Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що сам факт винесення протесту не є підставою для скасування погоджень та розпоряджень. Оскільки з доводами прокурора, викладеними у протестах, відповідачі не погодилися, у задоволенні даних протестів було відмовлено, обґрунтувавши відмову в задоволенні протесту прокурора належним чином (відповідь Хмельницького обласного управління лісового та мисливського господарства від 21.03.2012 №02-359, відповідь Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Хмельницькій області від 21.03.2012 №07/730, відповідь Державного підприємства "Хмельницьке лісомисливське господарство" від 20.03.2012 №305, відповідь Хмельницької ОДА від 15.03.2012 №69/13-12-1266/2012).
Відповідно до вимог статті 21 Закону України "Про прокуратуру" у десятиденний строк після надходження протестів прокурора відповідачами були розглянуті вищевказані протести, про наслідки розгляду яких в цей же строк повідомлено прокурорів.
Тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу заступника прокурора Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Ухвала суду буде складена в повному обсязі протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи.
Головуючий Совгира Д. І.
Судді Білоус О.В.
Курко О. П.