05 листопада 2014 року Справа № 876/10393/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.,
за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2013 року в адміністративній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Львівський жиркомбінат» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
У березні 2013 року позивач ПАТ «Львівський жиркомбінат» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ДПІ у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС (на даний час ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області), в якому просив визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000101504 від 14.01.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 353800,50 грн. (в т.ч. за основним платежем 235867 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 117933,50 грн.) та № 0000111504 від 14.01.2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 407 грн. за серпень 2011 року.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09.07.2013 року позов задоволено. Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС від 14.01.2013 року № 0000111504 та № 0000101504.
З цією постановою суду не погодився відповідач ДПІ у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС і оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що постанова суду не ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом порушено норми матеріального і процесуального права, а тому постанова суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що оскаржені податкові повідомлення-рішення від 14.01.2013 року були прийнято за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної документальної перевірки позивача ПАТ «Львівський жиркомбінат» з питань підтвердження відображення у податковій декларації з ПДВ податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаємовідносинах з ТзОВ «Альфа Пак Інвест» за період з 01.06.2011 р. по 30.06.2011 р.. В процесі проведення перевірки податковим органом встановлено порушення підприємством п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст. 200 ПК України, у зв'язку з не підтвердженням реальності здійснення господарських відносин із ТзОВ «Альфа Пак Інвест». Внаслідок цього позивачем завищено суму податкового кредиту в Декларації з ПДВ за липень, серпень 2011 року в сумі 236274 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в сумі 235867 грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту в сумі 407 грн.. Зокрема, зазначає апелянт, що позивачем не представлено документів, які б підтверджували фактичне отримання товарів від ТзОВ «Альфа Пак Інвест». Також, звертає увагу апелянт на те, що господарські операції, які відображені ПАТ «Львівський жиркомбінат» в досліджуваних первинних документах не мають достатньої доказовості їх фактичного здійснення, а тому така діяльність позивача була спрямована лише для створення умов для отримання права на формування податкового кредиту.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції від 09.07.2013 р. та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились в засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що таку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що в період з 07.12.2012 року по 13.12.2012 року відповідачем ДПІ у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача ПАТ «Львівський жиркомбінат» з питань підтвердження відображення у податковій декларації з податку на додану вартість податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаємовідносинах із ТзОВ «Альфа Пак Інвест» за період з 01.06.2011 р. по 30.06.2011 р.. За результатами перевірки складено Акт № 4597/15-40/00333598 від 20.12.2012 року (а.с. 19-30, 31-61 Т.1).
У вказаному акті перевірки зазначено, що позивачем порушено вимоги п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.200 ПК України, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» № 88 від 24.05.1995 року, в результаті чого завищено суми податкового кредиту в Деклараціях з ПДВ за звітні (податкові періоди) липень, серпень 2011 року в сумі 236274 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету в сумі 235867 грн., та до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту в сумі 407 грн.. Такі висновки податкового органу ґрунтуються на твердженнях про те, що позивачем протягом розглядуваного періоду безпідставно включено до податкового кредиту суми ПДВ по взаєморозрахунках з ТзОВ «Альфа Пак Інвест» за нереальними господарськими відносинами.
На підставі вказаного вище Акта перевірки від 20.12.2012 року відповідачем винесено відносно позивача податкові повідомлення-рішення № 0000111504 від 14.01.2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 407 грн. та № 0000101504 від 14.01.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 353800,50 грн. (в т.ч. за основним платежем 235867 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 117933,50 грн.) (а.с. 62, 63 Т.1).
Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції щодо підтвердження первинними фінансово-господарськими документами придбання ПАТ «Львівський жиркомбінат» товару у ТзОВ «Альфа Пак Інвест», щодо дотримання позивачем вимог Податкового кодексу України та щодо протиправності винесених податкових повідомлень-рішень від 14.01.2013 року, з врахуванням наступного.
Пунктом 14.1.181 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього ж Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з : придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.198.4 ст.198 ПК України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 ПК України.
Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
У відповідності до ч.1 ст.9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Із матеріалів адміністративної справи та змісту Акту податкової перевірки від 20.12.2012 року видно, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на твердженнях ДПІ про те, що позивачем не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТзОВ «Альфа Пак Інвест».
Суд апеляційної інстанції вважає об'єктивними висновки суду першої інстанції щодо безпідставності вищевказаних тверджень ДПІ.
З цього приводу суд апеляційної інстанції враховує, що правомірність визначення суми податкового кредиту за липень, серпень 2011 р. по операціях з придбання плівки пакувальної у постачальника ТзОВ «Альфа Пак Інвест» підтверджується матеріалами справи.
Зокрема, контрагент ТзОВ «Альфа Пак Інвест» на час укладення господарського договору і його виконання був діючим суб'єктом господарювання.
Здійснення позивачем господарських операцій із вказаним контрагентом підтверджується: - договором поставки № 11-1 від 07.04.2011 р.; - копіями специфікацій до вказаного договору від 20.04.2011 р. № 4 (2250), № 5 (2251), № 6 (2252), № 7 (2253), № 9 (2255), № 10 (2256); - копіями додаткових угод, додаткових актів, видаткових накладних і податкових накладних, рахунків-фактур, прибуткових ордерів, розрахунків коригування показників до податкових накладних та інших матеріалів щодо вказаних специфікацій до договору поставки пакувальної плівки № 11-1 від 07.04.2011 р.; - замовленнями до вказаних специфікацій від 20.04.2011 р. № 4 (2250), № 5 (2251), № 6 (2252), № 7 (2253), № 9 (2255), № 10 (2256); - копіями товарно-транспортних накладних № 38031 від 08.06.2011 р., № 38000 від 20.06.2011 р., № 15621 від 20.06.2011 р.; - записами журналу реєстрації довіреностей за 2011 р.; - довідками Товариства про штатний розклад вантажників і про облік навантажувальної техніки; - копіями платіжних доручень № 070035 від 13.07.2011 р., № 070246 від 21.07.2011 р., № 070308 від 28.07.2011 р., № 070326 від 28.07.2011 р., № 070329 від 28.07.2011 р., № 070330 від 28.07.2011 р., № 080205 від 17.08.2011 р.; - копіями банківських виписок про списання коштів від 13.07.2011 р., 21.07.2011 р., 28.07.2011 р., 17.08.2011 р., 11.08.2011 р.; - копіями платіжних доручень № 080037 від 11.08.2011 р., № 080206 від 17.08.2011 р.; - витягами з реєстру виданих та отриманих податкових накладних за липень 2011 р. та серпень 2011 р.; - копіями Технологічних карт № № 1, 2, 3, 4, 5, 6 від 20.04.2011 р.; - копією висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-03/35332 від 12.04.2011 р.; - копіями Сертифікатів якості від 02.06.2011 та від 10.06.2011 р.; - копіями лімітних карток на відпуск сировини і матеріалів на червень 2011 р. - серпень 2012 року; - копіями Звітів майонезного цеху за червень 2011 р. - серпень 2012 р.; - довідкою ПАТ «Львівський жиркомбінат» про отримання плівки пакувальної та її використання протягом червень 2011 р. - серпень 2012 р.; - копіями Свідоцтв на знак якості для товарів і послуг (а.с. 10-12, 89-103, 104-118, 119-133, 134-148, 149-163, 164-178, 179-180, 181-186, 187-204, 205-207 Т.1; а.с. 1-6, 7, 8-31, 32-165 Т.2; а.с. 23-24, 96-99, 101-106 Т.3).
Судом першої інстанції також вірно враховано, що у акті перевірки відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для учасників операції, збитковості спірних операцій, або інших обставин, які б окремо або у сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічним причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необгрунтованої податкової вигоди.
Також суд апеляційної інстанції враховує, що висновки ДПІ у Печерському районі м. Києва встановлені під час невиїзної позапланової документальної перевірки ТзОВ «Альфа Пак Інвест» (Акт перевірки № 1016/2202/34349381 від 15.11.2012 року) спростовані постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.02.2013 року, яка набрала законної сили на підставі ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013 р. (а.с. 6-18, 43-60 Т. 3).
З врахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що господарські операції щодо придбання позивачем плівки пакувальної в ТзОВ «Альфа Пак Інвест» та використання отриманих товарів у власній господарській діяльності, відбувалися фактично, були здійснені в межах господарської діяльності цього платника податків, а тому твердження податкового органу про те, що вказані господарські операції фактично не відбувались є необґрунтованими і не підтверджуються доказами по справі.
Відповідно до ст. 71 ч.2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що право на податковий кредит у платників ПДВ не пов'язано із фактами сплати до бюджету податків контрагентами за господарськими договорами, а пов'язано лише із фактичною сплатою вартості товарів (робіт, послуг) та із наявністю відповідних первинних документів і податкових накладних. Визначальним є реальність існування господарських операцій та факт сплати податку в ціні придбаних товарів (послуг) їх постачальникам. Такий платник податків не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язків по сплаті податків іншими платниками податків, якщо це прямо не встановлено законом.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, висновки суду відповідають обставинам справи, постанова суду винесена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для її скасування.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС - залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2013 року в адміністративній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Львівський жиркомбінат» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: В.В. Гуляк
Судді: Р.Й. Коваль
Н.М. Судова-Хомюк
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 10.11.2014 року.