ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
27 жовтня 2014 року № 813/6189/14
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Потабенко В.А.
з участю секретаря судового засідання Процько Ю.В.
представників:
від позивача - Завалишин Ю.О., згідно довіреності,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" до Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішеня, -
Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" (далі - ДТГО "Львівська залізниця", позивач) звернулася до суду з позовом до Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі - Берегівська ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003451700 від 08.08.2014 року, винесеного за наслідками проведеної документальної планової виїзної перевірки Відокремленого підрозділу "Ужгородська дистанція водопостачання" Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (далі - ВП "Ужгородська дистанція водопостачання" ДТГО "Львівська залізниця)", оформленої актом № 2042/07-01-22-01/00267507 від 28.07.2014 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог покликається на те, що Відокремлений підрозділ "Ужгородська дистанція водопостачання" ДТГО "Львівська залізниця" у періоді, що перевірявся відповідачем, належав до категорії відокремлених підрозділів, які уповноважені нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходів фізичних осіб, та, відповідно до положень Податкового та Бюджетного кодексів України, сплачував (перераховував) цей податок за своїм місцезнаходженням, тобто до бюджету м. Ужгорода, що підтверджується самим актом перевірки. На думку позивача, контролюючий орган помилково прирівнює окремі дільниці (цехи, виробничі дільниці тощо), які входять до складу відокремлених підрозділів, до самих відокремлених підрозділів. Звідси, висновок Берегівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області про необхідність сплати податку з доходів фізичних осіб до бюджету окремими дільницями, які входять до складу відокремленого підрозділу, є неправомірним.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, скерував на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю забезпечити явку представника. Попередньо представником відповідача скеровано на адресу суду письмові заперечення від 02.10.2014 року вх. № 33701, в яких зазначено, що Державною податковою інспекцією у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області проведено документальну планову виїзну перевірку ВП "Ужгородська дистанція водопостачання" ДТГО "Львівська залізниця". За результатами даної перевірки встановлено порушення пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України, а саме здійснювалася сплата податку на доходи фізичних осіб за місцезнаходженням адміністративно - господарського управління у м. Ужгород, а не за місцезнаходженням структурних підрозділів, які входять до складу ВП "Ужгородська дистанція водопостачання" ДТГО "Львівська залізниця". Берегівська ОДПІ вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, а тому в задоволенні позову про визнання його нечинним та скасування слід відмовити.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.
За результатами документальної планової виїзної перевірки ВП "Ужгородська дистанція водопостачання" ДТГО "Львівська залізниця" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року складено акт від 28.07.2014 року № 2042/07-01-22-01/00267507 та прийнято податкове повідомлення - рішення від 08.08.2014 року № 0003451700 щодо збільшення грошового зобов'язання ВП "Ужгородська дистанція водопостачання" ДТГО "Львівська залізниця" за платежем податок на доходи фізичних осіб, код платежу 11010100, на загальну суму 114137,62 грн., у тому числі за основним платежем - 68964,75 грн., за штрафними санкціями - 45172,87 грн.
В акті про проведення документальної планової виїзної перевірки встановлено, що позивачем порушено вимоги ст. 168 ПК України, в частині несплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету за місцезнаходженням дільниць, які входять до складу ВП "Ужгородська дистанція водопостачання" ДТГО "Львівська залізниця" в сумі 279446,35 грн., в тому числі, по Ужгородському району в сумі 85130,01 грн., по Мукачівському району в сумі 23960,49 грн., по Воловецькому району в сумі 3374,09 грн., по Свалявському району в сумі 1935,21 грн., по Турківському району в сумі 24238,12 грн., по Берегівському району в сумі 68964,75 грн., по Сколівському району в сумі 31874,47 грн., по Виноградівському району в сумі 28395,49 грн., по Великоберезнянському району в сумі 11573,72 грн.
Перевіркою встановлено (аркуш 58 акту перевірки), що ВП "Ужгородська дистанція водопостачання" ДТГО "Львівська залізниця", в порушення пп. 168.4.4, пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року перерахувала податок на доходи фізичних осіб за місцезнаходженням адміністративно - господарського управління у м. Ужгород, а не за місцезнаходженням структурних підрозділів, які входять до складу ВП "Ужгородська дистанція водопостачання" ДТГО "Львівська залізниця".
Зокрема, перевіряючими встановлено, що ВП "Ужгородська дистанція водопостачання" має у своєму складі цехи, виробничі дільниці, які знаходяться на території інших територіальних громад.
Платниками податків, згідно з п. 15.1 ст. 15 ПК України, визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Податковим агентом, як це передбачено п. 18.1 ст. 18 ПК України, визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.
Відповідно до пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Як передбачено пп. 168.4.3 п. 168.4 ст. 168 ПК України суми податку на доходи, нараховані відокремленим підрозділом на користь фізичних осіб, за звітний період перераховуються до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу. У разі, якщо відокремлений підрозділ не уповноважений нараховувати (сплачувати) податок на доходи фізичних осіб за такий відокремлений підрозділ, усі обов'язки податкового агента виконує юридична особа. Податок на доходи, нарахований працівникам відокремленого підрозділу, перераховується до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.
Згідно з вимогами пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 ПК України юридична особа за своїм місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.
Пунктом 1.2 Положення про відокремлений підрозділ "Ужгородська дистанція водопостачання" Державного територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця", затвердженого наказом ДТГО "Львівська залізниця" від 20.09.2011 року № 1002/Н, встановлено, що дистанція є відокремленим підрозділом Державного територіального галузевого об'єднання "Львівська залізниця" без права юридичної особи.
Згідно довідки про взяття на облік платника податків від 10.12.1999 року за № 28-1/601, ВП "Ужгородська дистанція водопостачання" ДТГО "Львівська залізниця" взятий на облік Державною податковою інспекцією у м. Ужгороді як платник податків від 22.05.1998 року за № 15-01-18/208.
Судом встановлено, що вищезгаданим відокремленим підрозділом, який, у відповідності до пп. 168.4.3 п. 168. ст. 168 ПК України, уповноважений нараховувати (сплачувати) податок на доходи фізичних осіб, було перераховано до місцевого бюджету за його місцезнаходженням суми податку з доходів фізичних осіб за ІІ, ІІІ та ІV квартали 2012 року, що підтверджують податкові розрахунки та реєстр платіжних доручень, що містяться в матеріалах справи.
При цьому, суд вважає хибним висновок контролюючого органу про порушення ВП "Ужгородська дистанція водопостачання" пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 ПК України, оскільки окремі дільниці, які входять до його складу, не являються самостійними відокремленими підрозділами, а, тому, платник податку не зобов'язаний перераховувати суми податку з доходів фізичних осіб до місцевого бюджету за місцезнаходженням даних дільниць.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст.71 КАС України, не представив суду належних і достатніх доказів в спростування вищенаведених обставин.
Враховуючи наведене, в суду відсутні правові підстави вважати правомірним спірне податкове повідомлення-рішення, яким ДТГО "Львівська залізниця" збільшено грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 114137,62 грн.
Відтак, відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до ст. 123 Податкового кодексу України.
Тому, позовні вимоги підлягають задоволенню, а спірне податкове повідомлення - рішення, - скасуванню.
Відповідно до ст. 94 КАС України, на користь позивача слід стягнути з Державного бюджету України 228,27 грн. судового збору, сплаченого при подачі позову до суду.
Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 33-35, 69-71, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд,-
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати прийняте Берегівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Закарпатській області податкове повідомлення-рішення від 08.08.2014 року № 0003451700.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (код ЄДРПОУ 01059900), що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Гоголя, 1, 228,27 (двісті двадцять вісім) гривень 27 коп. сплаченого при подачі позову до суду судового збору.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови виготовлений 03.11.2014 року.
Суддя Потабенко В.А.