28 жовтня 2014 р. Справа № 820/12715/14
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Донець Л.О.
Суддів: Бартош Н.С. , Мельнікової Л.В.
за участю секретаря судового засідання Співак О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвогнеізоляція" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2014р. по справі № 820/12715/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвогнеізоляція"
до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
04.07.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецвогнеізоляція" (далі-позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі-відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.06.2014 року № 0002712203 про нарахування податку на прибуток та штрафних санкцій та №0002702203 про нарахування податку на додану вартість та штрафних санкцій.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2014 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову.
Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2014 року скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, положення Податкового кодексу України, фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що працівниками відповідача, на підставі постанови слідчого СУ ГУМВС України у Харківській області про проведення документальної позапланової перевірки позивача та згідно з п.п. 78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань правильності визначення повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 13.02.2011 року по 13.02.2014 року та подальшого ланцюга постачання.
За результатами перевірки складено акт від 10.06.2014 року № 1750/20-31-22-03-07/33481618 про порушення позивачем п.п.14.1.27, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, абз.2 п.44.1 ст.44, п.138.1 п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України,а саме заниження податку на прибуток за 2013 рік на загальну суму 4477 грн.; п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1,п.200.2, п.200.3 ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України,заниження податку на додану вартість за липень 2013 року на суму 4713 грн.
На підставі акту від 10.06.2014 року № 1750/20-31-22-03-07/33481618 прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.06.2014 року № 0002712203 про нарахування податку на прибуток в сумі 5596 грн.,за основним платежем 4477 грн. та штрафними санкціями 1119 грн. та №0002702203 про нарахування податку на додану вартість в сумі 5891 грн.,за основним платежем 4713 грн. та штрафними санкціями 1178 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов до висновку про невідповідність наданих до матеріалів справи документів бухгалтерського обліку вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" .
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Пунктом 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Згідно з п. 138.8, п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.
На підставі п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулась раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/ послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв"язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
На підставі п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податковим органом ставиться під сумнів правильність формування податкового кредиту за результатами господарських операцій з ТОВ "Елінг. Буд XXI",на суму 4713 грн. та віднесення до валових витрат 4477 грн.
Як вбачається із матеріалів справи в ході своєї господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Елінг. Буд XXI", з яким укладений договір про надання послуг №1007 від 10.07.2013 року, а саме: поставки алюмінієвої перегородки Alutech w62 з дверима, установка алюмінієвої перегородки Alutech w62 з дверима.
Дана угода була укладена для виконання договору № 03106-1 від 03.06.2013 року між позивачем та ПАТ "Манометр-Харків" по виконанню вхідної групи на об'єкті, що розташований за адресою: Харківська область, м. Мерефа, вул. Революції,1-а.
Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" .
Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Колегія суддів погоджується з позицією апеляційної скарги про те, що надані до матеріалів справи, копії документів, а саме: рахунок-фактура № 1007 від 10.07.2013 року, видаткова накладна № РН-0000393 від 12.07.2013 року, податкова накладна № 24 від 12.07.2013 року, виписка по рахунку № 26005174043500 з 13.02.2011 року по 13.02.2014 року, платіжні доручення № 2459 від 12.07.2013 року і № 117 від 12.07.2013 року підтверджують фактичне здійснення позивачем даних господарських операцій.
Стосовно висновків суду першої інстанції про не надання акту виконаних робіт позивачем по договору про надання послуг №1007 від 10.07.2013 року укладеного з ТОВ "Елінг. Буд XXI" та жодних документів про якість товару, доказів транспортуваня, то колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.
При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Позивачем в підтвердження своєї позиції про фактичний характер даної господарської операції надано до суду копії договорів № 03/06-1 від 03.06.2013 року укладеного між позивачем та ПАТ "Манометр-Харків" на об'єкті, що розташований за адресою: Харківська область, м. Мерефа, вул. Революції,1-а; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та затрат за липень 2013 року; акт прийняття виконаних будівельних робіт за липень 2013 року, податкова накладна.
Вказані документи бухгалтерського обліку вказують про фактичне відбуття руху актів виконання зобов'язань у позивача.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, первинні документи бухгалтерського обліку підтверджують наявність фактичного здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ "Елінг. Буд XXI".
Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.
Колегія суддів, вважає, що оскаржувані рішення відповідача не відповідають даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використання повноважень з метою, з якою це повноваження надано;не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції зроблені висновки, які не відповідають обставинам справи, тому судове рішення підлягає скасування, а апеляційна скарга задоволенню.
Відповідно ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Згідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову.
Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвогнеізоляція" задовольнити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2014р. по справі № 820/12715/14 скасувати.
Прийняти нову постанову,якою позов задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 23.06.2014 року № 0002712203, №0002702203.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Донець Л.О.
Судді Бартош Н.С. Мельнікова Л.В.