Справа № 127/17547/14-а
Головуючий у 1-й інстанції: Дернова В.В.
Суддя-доповідач: Залімський І. Г.
10 листопада 2014 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючий суддя: Залімський І. Г.
судді: Сушко О.О. Смілянець Е. С.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 12 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про призначення пенсії,
12.08.2014 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України м. Вінниця про зобов'язання відповідача призначити пенсію із зниженням пенсійного віку.
Постановою Вінницького міського суду від 12.09.2014 року позов задоволено.
Згідно зі ст.ст.183-2, 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до Посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році серії НОМЕР_1 від 25.12.1992 року (перереєстроване 27.05.1997 року), ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії.
В липні 2014 року позивач звернувся із заявою до відповідача із заявою про призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку (на 10 років) як особі, яка працювала на території радіоактивного забруднення, та надав відповідні документи.
Проте, рішенням комісії Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці по розгляду спірних питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій відповідно до чинного законодавства України від 30.07.2014 року № 50 було відмовлено позивачу в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, згідно абзацу 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв'язку з відсутністю первинних документів.
12.08.2014 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України м. Вінниця про визнання протиправним та скасувати рішення комісії по розгляду спірних питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсії відповідно до чинного законодавства України Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці від 30.07.2014 р. № 50 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії зі зниженням пенсійного віку, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 55 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці розглянути питання про призначення ОСОБА_1 пенсії зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ч. 1 ст. 55 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року.
Постановою Вінницького міського суду від 12.09.2014 року позов задоволено: рішення комісії Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці по розгляду спірних питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій відповідно до чинного законодавства України від 30.07.2014 року № 50 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії зі зниженням пенсійного віку, згідно абзацу 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнано протиправним та скасовано; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до абзацу 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
З трудової книжки серії НОМЕР_2 суд вбачає, що з 15.04.1986 року до 01.02.1988 року ОСОБА_1 працював у Вінницькому обласному управлінні автомобільного транспорту (водієм службового легкового автомобіля). Згідно довідки «Вінницяавтотранс» від 09.12.1992 року № 1-892, позивач з 04 до 05 червня 1986 року та з 15 до 20 серпня 1986 року знаходився у відрядженні у місті Прип'ять та селищі Ільїнці по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; за вісім діб йому виплачена заробітна плата у трьохкратному розмірі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: - які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів 10 років. Відповідно до ст. 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами; видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Згідно п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного Фонду України від 5.11.2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, до заяви про призначення пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» додаються такі документи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 було надано усі необхідні документи для розгляду Управлінням Пенсійного фонду України в м. Вінниці питання про призначення йому пенсії зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до абзацу 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист гро мадян,які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи», тому оскаржуване рішення було прийнято, зокрема, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому є протиправним та підлягає скасуванню, а адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, постанова місцевого суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, зміні або скасуванню не підлягає, а апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України , суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці, -залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 12 вересня 2014 року, -без змін.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Сушко О.О.
Смілянець Е. С.