Справа № 808/5093/14
21 жовтня 2014 року 14год. 53хв. м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Дуляницької С.М., за участю секретаря судового засідання Ширшова А.А., та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник ОСОБА_1
відповідача: представник Бедрик А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області
про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.07.2014р. №№0008061702, 0008051702, вимог про сплату боргу від 04.07.2014р. №Ф-010,№Ф-011, рішень про застосування штрафних санкцій від 23.07.2014р. №№0008021702, 0008031702, -
Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі по тексту постанови - позивач, ФОП ОСОБА_3) звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі по тексту постанови - ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.07.2014 № 0008061702, податкового повідомлення-рішення від 23.07.2014 № 0008051702, визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.07.2014 № Ф-010, визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.07.2014 № Ф-011, визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23.07.2014 №0008021702; визнання протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23.07.2014 №0008031702.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала з підстав, викладених в позовній заяві. Зокрема пояснила, що позивач відповідно до закону веде книгу обліку доходів та витрат. Позивач суми доходу за актами виконаних робіт від 21.12.2010 № ОУ-77, від 23.12.2010 № ОУ-78 та від 29.12.2010 № ОУ-81, виписаними за надання послуг автомобільним транспортом замовнику - ТОВ «Кліон», відобразив в книзі обліку доходів і витрат за грудень 2010 року, врахував в складі доходів за 2010 рік, які були вказані в декларації про отримані доходи і витрати за 2010 рік; суми доходу за рахунками-фактурами № СФ-132 від 27.12.2011 та № СФ-133 від 28.12.2011, виписаними за надання послуг автомобільним транспортом замовнику - ТОВ «Кліон», позивач відобразив в книзі обліку доходів і витрат за грудень 2011 року, врахував в складі доходів за 2011 рік, вказав в декларації про майновий стан та отримані доходи і витрати за 2011 рік. Оплата за вказані послуги надійшла на рахунки позивача в січні 2011 та 2012 років відповідно. А відтак, позивачем не допущено заниження доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування. Крім того, оскільки відповідач не перевіряв формування собівартості послуг по автоперевезенню, то висновок податкового органу про завищення витрат також не обґрунтований. Придбані запчастини встановлювалися на автомобілі водіями самостійно. Враховуючи, що відповідачем неправомірно визначено чистий оподатковуваний дохід від здійснення господарської діяльності за перевіряємий період, то і відсутня база для визначення єдиного соціального внеску за перевіряємий період. В акті перевірки також відсутні посилання на первинні документи, пов'язані з укладанням трудових договорів, нарахуванням та виплатою доходів позивачем фізичним особам. До початку перевірки позивач сплатив до бюджету податок з доходів фізичних осіб. Не відображення в податковому розрахунку відомостей про доходи, виплачені позивачем ФОП ОСОБА_4 не призвело до збільшення або зменшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку, а відтак застосування штрафних санкцій за вказане порушення є неправомірним. Помилки в податкових розрахунках за сумами, сплаченими найманим працівникам, також не призвели до збільшення або зменшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку, тому що в даному випадку відповідальність за нарахування і перерахування податку з доходів фізичних осіб покладена на роботодавця, який виконує функції податкового агента. Щодо застування штрафних санкцій за несвоєчасне подання податкового розрахунку за лютий 2011 року позивач вказує, що відповідачем такі штрафні санкції застосовані поза межами строку, визначеними ст.102, 114 Податкового кодексу України (ПК України). Відповідачем в акті перевірки не зазначено жодного документа на підтвердження обставин щодо надання ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 послуг водія позивачу. Покликання на товарно-транспортні накладні в даному випадку є не обґрунтованим. Оскільки відповідачем неправомірно донараховано дохід, виплачений найманим працівникам за перевіряємий період, то і відсутня база для визначення єдиного соціального внеску за ставкою 3,6% та 37,66 % за найманих працівників. А відтак, донарахування єдиного соціально внеску та застосування штрафних санкцій є неправомірним. Просить позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила з підстав, викладених в письмових запереченнях. Зокрема зазначила, що в періоді, що перевірявся, позивачем завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, позивачем не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб. Оскільки позивач не надав до перевірки актів здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг), кошторисної документації або інших будь-яких детальних розшифровок установки придбаних запчастин на вантажні автомобілі, відповідач вважає, що позивач протиправно включив до витрат витрати на придбання запчастин до автомобілів.
Також позивачем в 2011 та 2012 роках занижено обсяг виручки, що встановлено на підставі даних банківських виписок.
Позивач також не подавала до ДПІ податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 3 квартал 2011 року з відображенням виплаченого та нарахованого доходу ФОП ОСОБА_4 за ознакою доходу «157». Також позивачем в податкових розрахунках форми № 1ДФ не вірно відобразив суми перерахованого податку з доходів фізичних осіб. За 1 квартал 2011 року позивач не вчасно подав податковий розрахунок за формою № 1-ДФ. Крім того, на підставі товарно-транспортних накладних в ході перевірки встановлено використання праці неоформлених працівників та не нарахування заробітної плати працівникам, які здійснювали вантажні перевезення, в результаті чого позивачем не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб в загальній сумі 2610,80 грн., не нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Розглянувши позовну заяву, заперечення, заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов слід задовольнити.
Судом встановлено, що в період з 15.06.2014 по 26.06.2014 посадовими особами ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя проведено планову документальну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, результати якої оформлено актом від 04.07.2014 № 623/08-27-17-2-17-2794813903 (а.с.18-59 том 1).
Перевіркою встановлено порушення:
- п. 2 ч.1 ст. 7, п. 11 ст. 8, п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме заниження сум єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу за ставкою 34,7% в загальній сумі 26513,84 грн.;
- п. 1 ч.1 ст. 7, п. 1 ч. 6 ст. 6, ч. 7 ст. 8, п. 3 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме заниження протягом періоду лютий-березень, жовтень 2011 р. та з січня по грудень 2013 року показників сум заробітної плати, нарахованої особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), з яких утримується єдиний внесок за ставкою 3,6% в сумі 652,02 грн.;
- п. 1 ч.2 ст. 6, ч. 5 ст. 8, п. 3 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті донараховано за період лютий-березень, жовтень 2011 р. та з січня по грудень 2013 року за ставкою 37,66% на сумі 6820,98 грн., порушення виникло в результаті заниження показників сум заробітної плати (доходу);
- п. 177.2, п. 177.4 ст. 177, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 11460,85 грн.;
- пп.164.1.2 п. 164.1 ст. 164, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. 168.4.1 п. 168.4 ст. 168, п. 171.1, пп. 171.2 «а», п. 171.2 ст. 171, пп. 176.2 «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України, а саме ФОП ОСОБА_3 не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб із заробітної плати в сумі 337,05 грн., не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 2610,80 грн.;
- пп. 168.1.2 п. 168.1, пп. 168.4.1 п. 168.4 ст. 168 ПК України, а саме несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб з заробітної плати працівників підприємства за 2011 та 2012 роки. Згідно з вимогами пп. 129.1.3 п. 129.1, п. 129.4 ст. 129 ПК України нарахована пеня в сумі 131,59 грн.;
- пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, пп. «б» 176.2 п. 176.2 ст. 176 ПК України, п. 3.2, п. 3.3, п. 3.4, п. 3.5 розділу ІІІ Наказу Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1020, а саме не відображення в 3 кварталі 2011 року виплат фізичній особо постачальнику за ознакою «157» «дохід, виплачений самозайнятій особі», перекручення даних при відображенні сум перерахованого податку з доходів фізичних осіб - найманих працівників протягом перевіряємого періоду, а також несвоєчасне подання податкового розрахунку за формою № 1ДФ за 1 квартал 2011 року;
- пп. «в» 176.1 ст. 176 ПК України, а саме встановлено перекручення даних в деклараціях за 2011-2013 роки, а саме завищення валових витрат та заниження валового доходу.
За результатами проведеної перевірки відповідачем прийнято:
- податкове повідомлення-рішення від 23.07.2014 № 0008061702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 14326,06 грн. (в т.ч. за основним платежем - 11460,85 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2865,21 грн. (а.с.73 том 1);
- податкове повідомлення-рішення від 23.07.2014 № 0008051702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку, на загальну суму 5565,10 грн. (в т.ч. за основним платежем - 2947,85 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2617,25 грн. (а.с.74 том 1);
- вимогу вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.07.2014 № Ф-010 (а.с.75 том 1);
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.07.2014 № Ф-011 (а.с.76 том 1);
- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23.07.2014 №0008021702 (а.с.77 том 1);
- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23.07.2014 №0008031702 (а.с.78 том 1).
Як на наявність порушень вимог чинного законодавства відповідач зазначає, що позивачем у рядку 02 «сума загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження господарської діяльності» розділу ІІІ «доходи отримані фізичною особою підприємцем від провадження господарської діяльності» податкової декларації про майновий стан і доходи за 2011 рік занижено обсяг виручки у сумі 28 648,21грн., за 2012 рік у сумі 8 883,60грн. В ході перевірки витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу встановлено завищення за 2011рік у розмірі 15 139,42грн., за 2012 рік у розмірі 7 188,23грн., за 2013 рік у розмірі 16 549,34грн. Перевіркою питань використання у діяльності позивача праці найманих осіб встановлена заборгованість перед бюджетом з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 337,05грн. Проведеною перевіркою встановлено не своєчасне подання позивачем податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків податку і сум утриманого х них податку (форма 1 ДФ) за І кв.2011року. Перевіркою позивача встановлено, що у податковому розрахунку за 3 кв. 2011року позивачем не відображено придбання запасних запчастин у фізичної особи підприємця та не вірно відображені суми перерахованого податку з доходів фізичних осіб за період з 1 кв.2011 року по 4 кв.2013рік. Перевіркою правильності визначення бази оподаткування при нарахуванні доходів платникам податків у вигляді заробітної плати, винагород за цивільно-правовими договорами за виконання робіт (надання послуг) при опрацюванні наданих до перевірки товарно - транспортних накладних було встановлено використання праці неоформлених найманих працівників та не нарахування заробітної плати працівникам які здійснювали вантажні перевезення. Дані порушення зазначені в Акті перевірки від 04.07.2014 року № 623/08-27-17-2-17-2794813903.
Зазначені висновки Акту перевірки підтримані відповідачем у судовому засіданні.
Проте із даними твердженнями суд погодитись не може у зв'язку із наступним.
Відповідно до ст. 164 ПК України, загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Як передбачено ст. 172 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Податковий кодекс України не встановлює обмеження щодо обов'язковості визначення оподатковуваного доходу лише на підставі отриманих коштів.
Відповідно з вимогами ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Нормами п. 177.10 ст. 177 ПК України зазначено, що фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Форма книги обліку доходів і витрат та Порядок її ведення були затверджені Наказом ДПА України від 24.12.2010 року № 1025 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 року за № 1425/18720, яким затверджено форму Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування і фізичні особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність та Порядку її ведення; Наказом Міністерства доходів та зборів України від 16.09.2013 року № 481 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 року за № 1686/24218, яким затверджено форму Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування і фізичні особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність та Порядку її ведення.
Таким чином єдиний документ обліку для фізичної особи - підприємця це Книга обліку доходів і витрат.
В ході розгляду справи, на підставі матеріалів Акту перевірки та пояснень наданих представником відповідача встановлено, що позивачем у перевіряємому періоді велась книга обліку доходів і витрат відповідно до вимог Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу.
Судом встановлено, що відповідно записів в книзі обліку доходів і витрат до складу валового доходу за 2010 рік позивачем внесено у відповідні графи суми по наданим послугам:
- за актом виконаних робіт № 79 від 27.12.2010 року на суму 11899,20грн.. та актом виконаних робіт № 80 від 28.12.2010 року на суму 10608,00грн, виписаними за надання послуг автомобільним транспортом замовнику - ВАТ ПБК «Славутич» (ПАТ «Карлсберг Україна») (а.с.187 том 1).
Оплата ВАТ ПБК «Славутич» (ПАТ «Карлсберг Україна») проведена на розрахунковий рахунок позивача відповідно платіжного доручення від 13.01.2011 року № 001391 на суму 22507,20грн.., в якому зазначено номери та дати рахунків-фактур, а саме рахунок №79 від 27.12.2010р. та рахунок № 80 від 28.12.2010р. (а.с.180 том 1);
-за актом виконаних робіт від 21.12.2010 року № ОУ-77 на суму 6200,00грн., актом виконаних робіт від 23.12.2010 року № ОУ-78 на суму 6200,00грн. та актом виконаних робіт від 29.12.2010 року № ОУ-81 на суму 3800,00грн., виписаними за надання послуг автомобільним транспортом замовнику - ТОВ «Кліон» (а.с.187 том 1).
Оплата ТОВ «Кліон» проведена на розрахунковий рахунок позивача відповідно за платіжним дорученням від 10.01.2011 року № 67 та платіжним дорученням від 05.01.2011 року № 24 на суму 3800,00грн. (в платіжних дорученнях зазначено дату та номер договору між підприємством і позивачем) (а.с.175, 176 том 1).
Виходячи із вищенаведеного, позивачем облік доходів за 2010 рік проводився відповідно з вимогами Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889 від 22.05.2003 року зі змінами та доповненнями та Інструкції про прибутковий податок з громадян затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції № 12 від 21.04.1993 року та зареєстрованої в міністерстві юстиції України 09.06.1993 року за № 64 зі змінами та доповненнями: суми доходу за вищезазначеними актами виконаних робіт і рахунками-фактурами були відображені в книзі обліку доходів і витрат за грудень 2010 року, внесені до складу доходів за 2010 рік, який був вказаний в декларації про отримані доходи і витрати за 2010 рік.
Відповідно записів в книзі обліку доходів і витрат до складу доходу за 2011 рік позивачем внесено у відповідні графи доходів за актами виконаних робіт №ОУ - 132 від 27.12.2011 року № ОУ - 133 від 28.12.2011року, виписаними за надання послуг автомобільним транспортом замовнику - ТОВ «Кліон» (а.с.196 том 1).
Оплата ТОВ «Кліон» була проведена на розрахунковий рахунок Позивача відповідно за платіжним дорученням від 04.01.2012 року № 3728 (а.с.172 том 1) (в платіжному доручені зазначено дату та номер договору між підприємством і Позивачем).
Таким чином відповідно з вимогами ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями та наказом ДПА України від 24.10.2010 року № 1025 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 року за № 1425/18720, яким затверджено форму Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування і фізичні особи. які здійснюють незалежну професійну діяльність та Порядку її ведення суми доходу за вищезазначеними актами виконаних робіт і рахунками-фактурами були відображені в книзі обліку доходів і витрат за грудень 2011 року, внесені до складу доходів за 2011 рік, який був вказаний в декларації про майновий стан та отримані доходи і витрати за 2011 рік.
Оплата за вказаними актами виконаних робіт і рахунками-фактурами надійшла від підприємств замовників на розрахунковий рахунок позивача в січні 2012 року.
Отже суд приходить до висновку, що при проведенні перевірки складу доходів позивача у відповідних періодах, відповідачем було враховано лише рух коштів на розрахунковому рахунку позивача, та не було проведено аналізу господарської діяльності позивача, зокрема на підставі записів Книги обліку доходів та витрат.
Щодо правомірності формування позивачем витрат суд зазначає таке.
Пунктом 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України визначено склад витрат з яких формується собівартість виготовленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг), а саме «собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:
прямих матеріальних витрат;
прямих витрат на оплату праці;
амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;
загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;
вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;
інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну».
З акту перевірки та пояснень, наданих представниками сторін вбачається, що основним видом діяльності позивача згідно коду економічної класифікації є: 49.41 «Вантажний автомобільний транспорт» (а.с.19 том 1).
Стаття 36 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року № 3353-ХІІ зі змінами та доповненнями, визначає «Власники транспортних засобів або особи, які їх експлуатують, зобов'язані забезпечувати своєчасне і в повному обсязі проведення робіт по їх технічному обслуговуванню і ремонту згідно з нормативами, встановленими виробниками відповідних транспортних засобів».
Пунктом 138.1. ст. 138 ПК України визначено, «витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:
витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:
інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;
крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу».
Так відповідно з вимогами п. 138.4 ст. 138 вказаного Кодексу «витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг». Як передбачено п. 138.9 ст. 138 вказаного Кодексу «до складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об'єкт витрат, у тому числі внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього Кодексу, плата за оренду земельних і майнових паїв, кооперативні виплати фізичним особам - членам виробничого сільськогосподарського кооперативу, які не є підприємцями та які беруть трудову участь у діяльності такого сільськогосподарського кооперативу». Пунктом 138.10 ст. 138 вказаного Кодексу встановлено перелік інших витрат, зокрема відповідно до п.п. «в» п.п. 138.10.2 «витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона)».
Пунктом 138.2 ст. 138 вказаного Кодексу встановлено, що «витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу».
В ході розгляду справи представником відповідача не заперечувалось, що придбання позивачем запасних частин, мастил, ремонтних комплектів підтверджується первинними документами, що підтверджує факт придбання та понесення відповідних витрат.
Щодо покликань відповідача на ненадання позивачем доказів встановлення придбаних запасних частин на автомобілі як на підставу для висновку про невикористання таких товарно-матеріальних цінностей в межах господарської діяльності позивача, суд зазначає таке.
Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що установка на автомобілі запасних частин, фільтрів, заміна мастил здійснювалися водіями автомобілів, що відображено позивачем у відомостях про установку на автомобілі запасних частин, заміну мастила за відповідні періоди) (а.с.134-171 том 1).
Обслуговування автомобілів, проведення поточних ремонтів не потребують втручання будь-якого стороннього фахівця, а виконуються самим водієм позивача.
Отже, витрати на придбання запасних частин, фільтрів, мастил, тощо підтверджені позивачем документально та є прямими матеріальними витратами у відповідних періодах, що відповідає приписам п.138.8 ст.138 та п. 177.4 ст.177 Податкового Кодексу України.
Таким чином, суд приходить до висновку що відповідачем безпідставно донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичною особою та застосовані фінансові санкції.
Відповідно із вищезазначеним розмір єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за ставкою 34,7% в сумі 26513.84 грн. (за 2011 рік - 15193,84 грн., за 2012 рік - 5576,93 грн. та за 2013 рік - 5742,62 грн.) та штрафні санкції в сумі 3 402,81 грн. застосовані відповідачем до позивача безпідставно, з порушенням норм законодавства України.
В Акті перевірки відповідачем встановлено, що позивач має заборгованість (на 04.07.2014р.) перед бюджетом зі сплати податку на доходи фізичних осіб у сумі 337,50грн., що є порушенням вимог пп. 168.1.1, пп.168.1.2, п.168.1, пп.168.1.5, п.168.1, пп.168.4.1, п.168.4, ст.168, п.171.1, ст.171 Податкового кодексу України.
В ході розгляду справи встановлено, що платіжними дорученнями від 28.03.2014 року № П634/2296051/1 на суму 180 грн. та від 06.05.2014 року № П634/2367720/1 на суму 170 грн. було сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб. Таким чином, позивачем були усунуті порушення до початку проведення планової виїзної документальної перевірки.
Відповідачем в Акті перевірки зазначено порушення Позивачем вимог пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 пп. «б» 176.2 п. 176.2 ст. 176 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого з них податку» затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 року № 1020, не відображення в Податковому розрахунку відомостей про доход, сплачений ФОП ОСОБА_4 за придбані запасні частини у ІІІ кварталі 2011 року.
Відповідно до абз.3 п.2.3.2.2. Наказу Міністерства фінансів України від 14.03.2013р. № 395 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами» зазначено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:
зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.
В порушення вищевказаної норми відповідачем у ході розгляду справи не надано доказів підтвердження встановлених у ході перевірки та відображених у Акті перевірки порушень, у тому числі порушення щодо заборгованості перед бюджетом податку з доходів фізичних осіб та невірного відображення придбання запасних частин у фізичної особи підприємця.
Крім того, відповідно до п. 1.2 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, дія цього Порядку поширюється на податкових агентів.
Відповідно до пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Відповідачем не заперечується, що позивач придбавав у фізичної особи-підприємця ОСОБА_10 товарно-матеріальні цінності. Враховуючи, що розрахунки з ОСОБА_10 за поставлені товарно-матеріальні цінності проводилися як з фізичною особою-підприємцем, суд приходить до висновку, що ОСОБА_10 самостійно вирішує питання щодо включення отриманої суми коштів до власного оподатковуваного доходу.
При взаємовідносинах з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_10 позивач не є податковим агентом, не зобов'язаний утримувати та перераховувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб за суб'єкта підприємницької діяльності-фізичну особу ОСОБА_10, що виключає обов'язок позивача відображати кошти, виплачені фізичній особі-підприємцю, в розрахунку форми № 1 ДФ.
Крім того, п.119.2 ст. 119 ПК України визначено, що «неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку -
тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.
Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, -
тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.»
Таким чином встановлене порушення у Акті перевірки не призвело до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку.
Стосовно помилок в Податкових розрахунках за сумами сплаченими найманим працівникам, то помилки в заповненні Податкових розрахунках не призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку.
Щодо встановленого несвоєчасного подання позивачем Податкового розрахунку за лютий 2011 року по терміну подання до 10.05.2011 року, фактично - 11.05.2011 року, то таке визначення грошових зобов'язань протирічить вимогам ст. 102 Податкового кодексу України.
Статтею 102 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Як передбачено ст. 114 ПК України, граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.
Таким чином, суд приходить до висновку що відповідачем безпідставно та з порушенням вимог чинного законодавства застосовані до позивача штрафні санкції.
Підпунктом 75.1.2. п. 75.1 ст.75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Статтею 83 ПК України визначено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є:
83.1.1. документи, визначені цим Кодексом;
83.1.2. податкова інформація;
83.1.3. експертні висновки;
83.1.4. судові рішення;
83.1.5. виключено;
83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
Пунктом 85.2 ст. 85 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року № 2344-ІІІ встановлено, що документами для фізичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є: для автомобільного перевізника - ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.
Спільним наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995 року № 488/366 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» (що був чинним в періоді виникнення спірних відносин) затверджені форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, зокрема "Подорожній лист вантажного автомобіля", ф. № 2 та "Товарно-транспортна накладна", ф. № 1-ТН;». Пунктом 2 вказаного наказу встановлено «Вважати обов'язковим застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.». Пунктом 3 вказаного наказу передбачено «Міністерствам і відомствам, суб'єктам підприємницької діяльності забезпечити впровадження вказаних типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля».
Міністерство транспорту України наказом від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні. В пункті 1 вказаних Правил (в редакції на дату виникнення спірних відносин) встановлено, що подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія. Дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Пунктами 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 Наказу від 14.10.1997 року № 363 зазначено, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.
Разом з тим, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників).
Державна служба статистики України листом від 23.07.2013 року № 05.2-8/107 підтвердила подальшу доцільність використання подорожніх листів, зокрема щодо обліку робочого часу водія вантажного автомобіля.
А відтак, суд приходить до висновку що позивач правомірно використовував подорожні листи для обліку роботи водіїв.
Таким чином законодавство України встановило єдиний документ на підставі якого здійснюється облік робочого часу водія вантажного автомобіля - подорожній лист. Товарно-транспортна накладна, в якій зазначений водій (експедитор), визначена законодавством України як єдиний документ, який обліковує переміщення вантажів при перевезеннях автомобільним транспортом, тому вона не може служити первинним документом на підставі якого надання послуг водієм для його роботодавця, а тим більше не може бути первинним документом на підставі якого здійснюється облік робочого часу водія та нарахування заробітної плати.
Отже, судом встановлено, що визначення бази оподаткування при нарахуванні доходів позивачем платникам податків у вигляді заробітної плати на підставі подорожніх листів відповідає приписам п.п. 168.1.1, п.п. 168.1.2, п.п. 168.1.5 п. 168.1, п.п. 168.4.1 п. 168.4 ст. 168, п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України.
Виходячи із вищенаведеного, відповідачем неправомірно донараховано дохід виплачений найманим працівникам за перевіряємий період, та відсутня база для визначення єдиного соціального внеску за ставкою 3,6% за найманих працівників (в т.ч. за лютий 2011 рік - 33,88 грн., за березень 2011 року - 2,04 грн., за жовтень 2011 року - 35,46 грн., за січень 2013 року - 41,29 грн., лютий 2013 року - 41,29 грн., березень 2013 року - 41,29 грн., квітень 2013 року - 41,29 грн., травень 2013 року - 41,29 грн.,червень 2013 року - 41,29 грн., липень 2013 року - 82,58 грн., серпень 2013 року - 41,29 грн., вересень 2013 року - 41,29 грн., жовтень 2013 року - 82,58 грн., листопад 2013 року - 41,29 грн., грудень 2013 року - 43,85 грн.) та за ставкою 37,66% за найманих працівників (в т.ч. за лютий 2011 рік - 354,38 грн., за березень 2011 року - 21,47 грн., за жовтень 2011 року - 370,95 грн., за січень 2013 року - 431,96 грн., лютий 2013 року - 431,96 грн., березень 2013 року - 431,96 грн., квітень 2013 року - 431,96 грн., травень 2013 року - 431,96 грн.,червень 2013 року - 431,96 грн., липень 2013 року - 863,92 грн., серпень 2013 року - 431,96 грн., вересень 2013 року - 431,96 грн., жовтень 2013 року - 863,92 грн., листопад 2013 року - 431,96 грн., грудень 2013 року - 431,96 грн.) та застосовані штрафні санкції в сумі 3 566,45 грн. до позивача безпідставно, з порушенням норм законодавства України.
За наведених обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Судові витрати, відповідно до ст. 94 КАС України, присуджуються на користь позивача.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.07.2014 № 0008061702.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.07.2014 № 0008051702.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.07.2014 № Ф-010.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.07.2014 № Ф-011.
Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23.07.2014 №0008021702.
Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23.07.2014 №0008031702
Присудити на користь позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 182,70 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя С.М.Дуляницька