06 листопада 2014 р.Справа № 2а-1870/9142/12
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Тацій Л.В.
Суддів: Подобайло З.Г. , Старостіна В.В.
за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.09.2014р. по справі № 2а-1870/9142/12
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області
про скасування податкового повідомлення - рішення,
Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0003031701/56926 від 08.11.2012р.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 10.09.2014р. по справі № 2а-1870/9142/12 позов задоволено.
Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 06.11.2014 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрований виконавчим комітетом Сумської міської ради № 26320000000002721 від 14.06.2005 р., як суб'єкт підприємницької діяльності та перебуває на обліку в якості платника податків у ДПІ в м. Суми від 14.06.2005 р. за 263200000000, є платником податку на додану вартість.
Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.
Державною податковою інспекцією у м. Сумах проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП ОСОБА_1 з питань достовірності нарахування суми податкового кредиту та податкових зобов'язань за травень 2012р.
Результати перевірки оформлені актом від 29.10.2012р. №3379/17-1016/2297416071/199.
У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено висновок про порушення позивачем приписів: п. п. 198.1, п.п 198.3, п.п 198.6 ст.198, п.п. 200.1, п.п. 200.2 ст. 200, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит та занижено суми ПДВ, що за підсумками підлягає сплаті платником податку до бюджету за травень 2012 року в розмірі 53907 грн.( а.с. 10-25).
На підставі даного висновку акту перевірки ДПІ у м. Сумах від 08.11.2012р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0003031701/56926, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в 53907 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 13476,75 грн. (а.с.26)
З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішення слугував висновок про неправомірність віднесення позивачем до податкового кредиту ПДВ по господарських операціях з ТОВ «Торгово-промислова компанія», ТОВ «Арсенал-центр» та ТОВ «Мізол».
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.
Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з 01 січня 2011 року врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.
Так, в силу пункту 198.3 зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
А відповідно до положень пункту 198.6 статті 198 вказаного вище Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Таким чином, валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Відтак, надаючи правову оцінку рішенню контролюючого органу про визначення платнику податків грошового зобов'язання, суд досліджує факт здійснення господарської операції (її реальність/товарність), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.
З матеріалів справи слідує, що між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Торгово-промислова компанія» укладено партнерську угоду про співробітництво та реалізацію товарів від 01.04.2012 (а.с. 34-36, т. 1).
На виконання вказаної вище угоди ТОВ «Торгово-промислова компанія» здійснено доставку будматеріалів позивачу на загальну суму 87 243, 60 грн. в тому числі, ПДВ 14 540,58 грн.
На підтвердження реальності факту поставки позивачем надано видаткові накладні від 16.05.2012 № 25 СУ 051603, від 21.05.2012 № 25СУ 052103, від 21.05.2012 № 25 СУ 052102, від 23.05.2012 № 25 СУ 052301, від 31.05.2012 № 25 СУ 053112, від 31.05.2012 № 25 СУ 053105, від 31.05.2012 № 25 СУ 053107, від 31.05.2012 № 25 СУ 053108, від 31.05.2012 № 25 СУ 053113, від 31.05.2012 № 25 СУ 053110, від 06.06.2012 № 25 СУ 060603 (а.с. 37, 38, 39, 40, 42, 43, 44, 45, зворотній бік а.с. 44, 45, 46, т. 1) та податкові накладні від 14.05.2012 р. № 322, від 14.05.2012 № 323, від 14.05.2012 № 324, від 14.05.2012 № 325, від 15.05.2012р. № 360, від 22.05.2012 № 614, від 25.05.2012 № 799, від 30.05.2012 № 932 (а.с. 37, 38, 39, 40, 42, 43, а.с. 41, 46, 47, т. 1).
Транспортування товару здійснювалось позивачем з використанням власного автомобіля Мазда ВМ 0998, що підтверджується товарно-транспортною накладною (а.с. 67-70, т. 2), та шляхом самовивозу контрагентами позивача (покупцями).
Також з матеріалів справи слідує, що 06.03.2012 між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Арсенал-центр» укладено дилерський договір № ДД-659/12 (а.с. 57-59, т.1).
За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вказаний договір є фактично договором поставки.
Згідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Виходячи із змісту цієї норми, наслідками за договором постачання товару є перехід права власності на товар від постачальника до покупця за певну грошову суму.
Так, на виконання вказаного вище договору ТОВ «Арсенал-центр» здійснено поставку будматеріалів позивачу на загальну суму 99 238, 60 грн. в тому числі ПДВ 16 539, 79 грн., що підтверджується видатковими накладними від 04.05.12 № SUМ011438, від 04.05.12 № SUМ011418, від 30.05.12 № SUМ011637, від 08.05.12 № SUМ011362, від 15.05.12 № SUМ011461, від 15.05.12 № SUМ011461, від 08.05.12 № SUМ011469, від 15.05.12р. № SUМ011505, від 15.05.12 № SUМ011455, від 16.05.12 № SUМ011513, від 16.05.12р. № SUМ011446, від 17.05.12 № SUМ011577, від 15.05.12 № SUМ011411, від 16.05.12р. № SUМ0114411, від 18.05.12 № SUМ011524, від 18.05.12 № SUМ011464, від 18.05.12р. № SUM011464, від 30.05.12 № SUМ011653, від 30.05.12 № SUM011681, від 30.05.12р. № SUM011640, від 30.05.12 № SUМ011641, від 25.05.12 № SUM011684, від 24.05.12р. № SUМ011648, від 25.05.12 № SUМ011593, від 25.05.12 № SUМ011627, від 31.05.12 р. № SUM011784, від 31.05.12 № SUМ011717, від 23.05.12 № SUМ011616, від 10.05.12р. № SUМ011497, від 11.05.12 № SUМ011498, від 06.06.12 № SUМ011669 та податковими накладними від 04.05.12 № 20150, від 10.05.12 № 22997, від 15.05.12 № 24866, від 11.05.12р. № 23675, від 11.05.12 № 23687, від 17.05.12 № 26015, від 18.05.12 № 26849, від 14.05.12р. № 24002, від 21.05.12 № 27532, від 22.05.12 № 28732, від 22.05.12 № 28690, від 22.05.12р. № 28685, від 04.05.12 № 20182, від 10.05.12 № 22999, від 08.05.12 від 21984, від 18.05.12р. № 26811, від 07.05.12 № 20700, від 15.05.12 № 24841, від 07.05.12 № 20692, від 14.05.12р. № 26152, від 08.05.12 № 21925, від 10.05.12 № 22967, від 30.05.12 № 32441, від 30.05.12р. № 32448, від 28.05.12 № 31829, від 31.05.12 № 33186, від 21.05.12 № 27557, від 24.05.12р. № 29925, від 24.05.05 № 29928, від 04.0512 № 21485, від 15.05.12 № 26299, від 08.05.12р. № 22158, 18.05.12 № 27343, від 24.05.12 № 31649, від 08.05.12 № 21985, від 07.05.12р. № 23314, від 04.05.12 № 20117, від 28.05.12 № 31324 (а.с. 60-102, т. 1).
Надані позивачем квитанції до прибуткового касового ордеру продавця від 04.05.12 № 000354, від 04.05.12 № 000348, від 08.05.12 № 000377, від 07.05.12 № 000367, від 12.05.І2 № 000437, від 10.05.12 № 000386, від 08.05.12 № 000374, від 15.05.12 № 000439, від 11.05.12 № 000402, від 07.05.12 № 000364, від 11.05.12 № 000405, від 17.05.12 № 000455, від 18.05.12 № 000474, від 14.05.12 № 000416, від 18.05.12 № 0000467, від 08.05.12 № 000376, від 22.05.12 № 000504, від 30.05.12 № 000582, від 30.05.12 № 000587, від 22.05.12 № 000496, від 24.05.12 № 000518, від 21.05.12 № 000485, від 31.05.12 № 000612, від 21.05.12 № 000483, від 10.05.12 № 000397, від 28.05.12 № 000557, від 04.05.12 № 000343 (а.с. 103-123, т. 1) засвідчують факт виконання ФОП ОСОБА_1 зобов'язань за спірним правочином шляхом сплати грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано.
Перевезення товару зі складів ТОВ "Арсенал-центр" здійснювалось позивачем з використанням власного автомобіля Мазда ВМ 0998, на підтвердження чого позивачем надано товарно-транспортні накладні (а.с. 71-80, т. 2) та шляхом самовивозу контрагентами позивача (покупцями).
Товар, придбаний ФОП ОСОБА_1 у ТОВ «Торгово-промислова компанія» та ТОВ «Арсенал-Центр» в подальшому реалізовано кінцевим покупцям, а саме ТОВ «Агроконтракт», ТОВ "Ямал & КО", що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, довіреностями на отримання ТМЦ (а.с. 89-109, т. 2).
Ткож 04.04.2012 між позивачем та ТОВ «Мізол» укладено договір купівлі-продажу № 99К-п/В (а.с. 48-51, т. 1).
Згідно до ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Так, на виконання умов зазначеного договору ТОВ «Мізол» поставило позивачу будівельні матеріали на загальну суму 136 962, 40 грн., що підтверджується видатковими накладними від 18.05.2012 № 1009259, від 30.05.2012 № 1020587 (а.с. 54, 55, т. 1), податковими накладними від 16.05.2012 № 224/8, від 29.05.2012 № 277/8 (а.с. 52, 53, т. 1), рахунками № 742020 від 14.05.2012 та № 747478 від 28.05.2012 (а.с. 54, 55, т. 1) та актом здачі-прийняття товарів від 30.05.2012 № 1020587 (а.с. 56, т. 1).
Товар, придбаний у Харківській філії ТОВ «Мізол» постачався до місця розвантаження за рахунок продавця, що відповідає умовам п. 3.3 договору купівлі - продажу № 99К від 04.04.2011.
Місцем поставки (розвантаження) ФОП ОСОБА_1 визначено м. Нововолинськ, Волинської області, шахта № 10. Зазначене підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с. 81-83, т. 2), які складені ТОВ «Мізол».
При цьому, вказане вище місце поставки товару, відповідає адресі контрагента позивача - ТОВ НВП «ЕНЕРГОСТАР», якому в подальшому реалізовано придбаний у ТОВ «Мізол» товар.
Доказами того, що ФОП ОСОБА_1 реалізував ТОВ НВП «ЕНЕРГОСТАР» товари. придбані у ТОВ «Мізол» є договір купівлі продажу № 10 від 25.05.2012 (а.с. 84, т. 2), специфікація № 1 до договору (а.с. 85, т. 2), видаткова накладна № РН-0000029 від 30.05.2012 (а.с. 86, т. 2), податкова накладна № 47 від 28.05.2012 (а.с. 88, т. 2).
Наведене також свідчить про використання придбаного товару у ТОВ «Мізол» в господарській діяльності позивача.
Оплата товару, придбаного позивачем у контрагентів ТОВ «Торгово-промислова компанія», ТОВ "Мізол", ТОВ "Арсенал-центр" здійснювалась шляхом безготівкового розрахунку, що підтверджується виписками банку (а.с. 124-135, т. 1).
На підтвердження наявності складських приміщень для зберігання товару позивачем надано договір відповідального зберігання від 09.01.2012 № 2 (а.с. 108-109, т. 2).
Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, накладним, платіжним дорученням, товарно-транспортним накладним та іншим первинним документам, якими позивач доводе перед судом реальність здійснення господарських операцій, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.
У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.
Також колегія суддів зазначає, що законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.
Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.09.2014р. по справі № 2а-1870/9142/12 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Тацій Л.В.
Судді Подобайло З.Г. Старостін В.В.