29 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/2011/14
Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я. В.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Федусик А.Г.,
суддів - Шевчук О.А. та Зуєвої Л.Є.,
при секретарі - Пальоній І.М.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_1,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, за участю третьої особи - ОСОБА_4 про зобов'язання скасувати реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації,-
В квітні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області (далі ІДАБК), за участю третьої особи - ОСОБА_4 про зобов'язання скасувати реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ОД 142132400772 від 28 серпня 2013 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що у лютому 2014 року позивачу стало відомо про те, що Інспекцією ДАБК в Одеській області проведено реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації квартири за №91 "в" за адресою: АДРЕСА_1, проте, вказане офісне приміщення було реконструйоване та прийнято в експлуатацію відповідачем без повідомлення позивача, під вікнами якого було здійснено будівництво прибудови до свого офісу, цільове призначення якого було змінено, що, на думку позивача, є порушеннями норм чинного законодавства.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 14 серпня 2013 було укладено договір купівлі-продажу, за яким продавець передав у власність покупця (ОСОБА_4) квартиру за №91 "в" за адресою: АДРЕСА_1, а покупець прийняв цю квартиру та сплатив за неї обговорену грошову суму.
З наявного в матеріалах справи технічного паспорту, виданого Комунальним підприємством "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" на вищезазначену квартиру вбачається, що згідно технічних характеристик, вказана квартира знаходиться на 1 поверсі 16 поверхового будинку та складається з 1 житлової кімнати площею 32,3 кв.м., кухні 24,1 кв.м., ванної кімнати 2,2 кв.м., коридору 2,7 кв.м. та тераси 15,0 кв.м., загальною площею 76,3 кв.м., що також підтверджується планом квартири.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 проведено реконструкцію вказаної квартири та 27 серпня 2013 року за вхід. № 6670/13 до ІДАБК подано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації - реконструкції квартири за вказаною адресою без змін цільового призначення ДК-018-2000-1122.1, ІІІ категорії складності, а 28 серпня 2013 року вищевказану декларацію зареєстровано відповідачем за № ОД142132400772.
Проведення реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ОД 142132400772 від 28 серпня 2013 року і стало підставою для звернення ОСОБА_3 з позовом до суду.
Вирішуючи справу та відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що декларація містить всю необхідну інформацію щодо найменування закінченого будівництвом об'єкту, коду об'єкта згідно з державним класифікатором будівель та споруд, дати початку та закінчення будівництва, категорії складності об'єкта, вона була підписана уповноваженою особою, а тому прийшов до висновку, що ІДАБК правомірно, з дотриманням строку, визначеного Постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13 квітня 2011 року "Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів", було здійснено реєстрацію цієї декларації.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх помилковими з огляду на наступне.
Згідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до абз.1 ч.1 ст.39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі Закон) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I-III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Також, згідно ч.6, 10 ст.39 Закону інспекції державного архітектурно-будівельного контролю повертають декларацію про готовність об'єкта до експлуатації замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації.
Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації, та за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.
Крім того, абз.2 ч.1 ст.39 Закону передбачено, що форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.
На виконання вказаних положень КМУ прийнято Постанову від 13 квітня 2011 року за № 461 "Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів", якою затверджено Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (далі Порядок).
Так, п.1 Порядку встановлено, що цей Порядок визначає процедуру прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (далі - об'єкти).
Реєстрація декларації здійснюється з дотриманням вимог Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (п.17 Порядку).
Статтею 7 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" визначено порядок видачі (переоформлення, видачі дублікатів, анулювання) регіональними та місцевими дозвільними органами документів дозвільного характеру, ч.6 якої встановлено, що заявник несе відповідальність за достовірність відомостей, зазначених у заяві та документах, що додаються до неї.
З поданої ОСОБА_4 27 серпня 2013 року декларації, яка була зареєстрована ІДАБК 28 серпня 2013 року, вбачається, що датою початку будівництва зазначено 23 липня 2006 року, а датою закінчення - 16 квітня 2009 року. Разом з тим, з наявних в матеріалах справи фотоматеріалів (а.с.35-37) випливає, що станом на 12, 23 та 27 вересня 2013 року будівельні роботи завершені не були.
Більш того, відповідно до спірної декларації реконструкція квартири була розпочата на підставі дозволу на виконання будівельних робіт, виданого ІДАБК 23 липня 2006 року. В той же час, з договору купівлі-продажу спірної квартири від 14 серпня 2013 року (а.с. 24-27) вбачається, що право власності на неї не тільки у покупця ОСОБА_4, а і у продавця Компанії "Зінделус Лімітед" виникло значно пізніше не тільки часу отримання вказаного дозволу, а і часу закінчення будівельних робіт, вказаного у декларації. При цьому згідно зазначеного договору продавець Компанія "Зінделус Лімітед" набула право власності на квартиру 05 листопада 2012 року і на той час її площа складала 76,3 кв.м..
Наведені обставини, також підтверджуються п.8 декларації, в якому зазначено інформацію про відповідальних осіб генерального проектувальника, такою особою була ОСОБА_5, а документ, що підтверджує її повноваження - договір №161/13 від 25 липня 2013 року, наказ №28 від 25 липня 2013 року, що в свою чергу суперечить хронології процесу проектування та будівництва об'єкту, оскільки договір, за яким ОСОБА_5 здійснює свою діяльність, укладений з третьою особою більше ніж через 4 роки з моменту завершення будівництва. Додатковим доказом вказаних фактів є план-схема будівництва (а.с.77-78), з якого вбачається, що він був розроблений 09 вересня 2013 року, тобто, також більше ніж через 4 роки з моменту завершення будівництва.
При цьому з листа ПП "А-2" від 27 жовтня 2014 року, зазначеного в спірній декларації в якості генерального проектувальника реконструкції, вбачається, що вказане підприємство ніколи не укладало будь-яких договорів щодо реконструкції квартири №91 "в" за адресою: АДРЕСА_1, а його співробітники ОСОБА_2 та ОСОБА_5 ніколи не були відповідно інженером з технічного нагляду та головним архітектором проекту реконструкції (а.с.163).
Крім того, згідно п.6 декларації видом виконаних під керівництвом відповідальної особи (ОСОБА_4) робіт є заміна вікон, дверей та встановлення перегородок. Однак, з вказаних фотоматеріалів (а.с.35-37) випливає, що характер виконаних робіт був ґрунтовно інший, який, в тому числі, включав в себе будівництво стін, монтаж покрівлі з використанням дерев'яних балок та інше, що не узгоджується з відомостями, зазначеними третьою особою в спірній декларації та суперечать положенням Закону. Зазначені обставини, також підтверджуються актом від 10 вересня 2013 року (а.с.54), з якого вбачається, що біля квартири ОСОБА_4 була змонтована прибудова у вигляді стін, без перекриття та вікон.
Окрім іншого, колегія суддів зазначає, що з договору купівлі-продажу (а.с.24-25) від 14 серпня 2013 року, за яким продавець передав у власність покупця (ОСОБА_4) квартиру за №91 "в" за адресою: АДРЕСА_1, технічного паспорту (а.с.30-31), виданого КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" на вищезазначену квартиру від 03 жовтня 2012 року, плану квартири (а.с.32), витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 серпня 2013 року (а.с.26) вбачається, що загальна площа квартири ОСОБА_4 складала - 76,3 м.кв..
Разом з тим, за наслідком виконаних робіт, до речі, характер яких (заміна вікон, дверей та встановлення перегородок) не передбачає збільшення загальної площі квартири, а навпаки можливе її зменшення за рахунок встановлених перегородок, площа квартири ОСОБА_4 складала вже 107,2 м.кв. згідно декларації від 28 серпня 2013 року або 110,8 м.кв. згідно свідоцтва про право власності (а.с.27) та технічного паспорту (а.с.28), що, в свою чергу, суперечить сутності виконаних робіт, вказаних у спірній декларації, решті матеріалів справи та положенням Закону.
Отже, враховуючи все вищезазначене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що у поданих ОСОБА_4 заяві про реєстрацію декларації про готовність об'єкту до експлуатації та у самій спірній декларації останнім були зазначені недостовірні відомості, що відповідно ч.6, 10 ст.39 Закону є підставою для відмови у реєстрації декларації, у зв'язку з чим проведена ІДАБК 28 серпня 2013 року реєстрація спірної декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ОД 142132400772 не може вважатися правомірною та підлягає скасуванню.
Враховуючи наведені положення діючого законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухвалені постанови припустився порушень норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з постановленням по справі нової постанови про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_3 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, за участю третьої особи - ОСОБА_4 про зобов'язання скасувати реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації - задовольнити.
Скасувати реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ОД 142132400772 від 28 серпня 2013 року.
Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: А.Г. Федусик
Суддя: Суддя: О.А. Шевчук Л.Є. Зуєва