10.11.2014р. Справа № 876/10574/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Левицької Н.Г.,
судді Обрізка І.М.,
судді Сапіги В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м.Івано-Франківськ
на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12.07.2013р. №-2а-344/607/13
за позовом ОСОБА_1 , м.Івано-Франківськ
до департаменту соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, м.Івано-Франківськ, про стягнення щорічної разової грошової допомоги до 5 травня,-
26.06.2013 р., позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Мукачівської міської ради щодо недоплати щорічної разової грошової допомоги та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату зазначеної допомоги за 2013 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком у розмірі 3725 (три тисячі, сімсот двадцять п'ять гривень, 00 копійок), відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з врахуванням виплачених сум. Стягнути з відповідача на користь позивача недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2013 рік.
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12.07.2013р. В задоволенні адміністративного позову на користь ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання дій протиправними та незаконними, зобов'язання нарахувати щорічну разову грошову допомогу відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2013 рік та в подальшому нараховувати таку допомогу, стягнення недоплаченої разової грошової допомоги в 2013 році в розмірі 3725 грн. - відмовлено.
Постанову суду першої інстанції оскаржив позивач ОСОБА_1 подавши на неї апеляційну скаргу.
Позивач зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що постанова підлягає скасуванню.
В обґрунтування апеляційної скарги звертає увагу на порушення судом норм матеріального права. Посилається на ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі Закону), де щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст.183-2 цього Кодексу.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є ветераном війни учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Івано-Франківським обласним військовим комісаріатом 05.05.1999 р. (а.с.6).
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі Закону) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Згідно п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет на 2013 рік», який набрав чинності з 01 січня 2013 року, установлено, що у 2013 році норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.
Вірно встановивши обставини справи, суд першої інстанції правильно застосував до правовідносин між сторонами відповідні їм норми матеріального права.
Відповідно до п. 2.1 Рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 року №20-рп/11 згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Із цим конституційним правом громадян кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. У Конституції України передбачено гарантії прав громадян на соціальний захист, зокрема такі, як законодавче закріплення основ соціального захисту, форм і видів пенсійного забезпечення, визначення джерел державного соціального забезпечення, контроль за використанням коштів Державного бюджету України Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, гарантоване ст. 48 Конституції України.
Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, також врахував положення актів міжнародного права. Так, згідно зі ст. 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
У вищенаведеному Рішенні Конституційного Суду України також вказано, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з ч. 1 ст. 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
За змістом п. 2.2 Рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 року №20-рп/11 Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади.
Також п. 4 Рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 року №3-рп/2012 встановлено, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Відповідно до ст. 150 Конституції України Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, є остаточними і не можуть бути оскаржені.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 року № 149 «Про деякі питання виплати у 2013 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» встановлено, що учасникам бойових дій виплата разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», здійснюватиметься у розмірі 745 грн. Вказана постанова Кабінету Міністрів України набрала законної сили та є чинною. На її виконання позивачу проведено нарахування разової грошової допомоги у сумі 745 грн.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12.07.2013р. №-2а-344/607/13 у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про стягнення щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, - залишити без задоволення.
2. Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12.07.2013р. №-2а-344/607/13 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про стягнення щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Н.Г. Левицька
Суддя І.М. Обрізко
Суддя В.П. Сапіга