10.11.2014р. Справа № 876/2711/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Левицької Н.Г.,
судді Обрізка І.М.,
судді Сапіги В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові
апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Маневицькому районі Волинської області, с.м.т. Маневичі Волинської області
на постанову Маневицького районного суду Волинської області від 15.03.2011 р. №0311/925/2012
за позовом ОСОБА_1, с.Гораймівка Маневицького району Волинської області
до Управління Пенсійного фонду України у Маневицькому районі Волинської області, с.м.т.Маневичі Волинської області, про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії як постраждалому внаслідок ЧАЕС, -
Позивач, 03.06.2011 року звернувся з позовом в суд до управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області (далі - УПФУ) та просив зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії згідно ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка повинна бути встановлена в розмірі двох мінімальних заробітних плат; згідно статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», додаткової пенсії, яка повинна становити 25% мінімальної пенсії за віком в межах 6-ти місячного строку звернення до суду.
В обґрунтування своїх вимог вказує, що є потерпілим внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції третьої категорії, йому призначена пенсія, яку відповідач виплачує менше передбаченого розміру, встановленого чинним законодавством. Позивач вважає, що відповідно до ч.2 ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) має право на отримання доплати до пенсії як непрацюючий пенсіонер в розмірі двох мінімальних заробітних плат, тоді як виплата здійснювалась у сумі 10,50 грн. щомісячно. Не відповідає також вимогам ч.2 ст.51 Закону нарахування і виплата додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, оскільки особам, віднесеним до 3-ї категорії, така додаткова пенсія призначається у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється на рівні прожиткового мінімуму та не може будь-яким чином обмежуватися.
Постановою Маневицького районного суду Волинської області від 15.03.2011 р адміністративний позов задоволено частково. Зобов'язано УПФУ здійснити перерахунок та виплатити позивачу додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком за період з 04 грудня 2010 року по 22 липня 2011 року включно на підставі положень ст.ст. 51, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком у відповідності до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням виплачених сум. Зобов'язано УПФУ провести перерахунок та виплату позивачу доплати до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат за період з 04 грудня 2010 року по 22 липня 2011 року на підставі положень ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням виплачених сум. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням УПФУ подано апеляційну скаргу, в якій просить постанову Маневицького районного суду Волинської області від 12.03.2012 р. скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на постанову Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», постанову Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», та доводиться непоширенням на дані правовідносини ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст.183-2 цього Кодексу.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін з наступних підстав.
Судом вірно встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач є непрацюючим пенсіонером, який постійно проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 25.01.1993 року виданого Волинською обласною державною адміністрацією.
Згідно ч.2 ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні гарантованого добровільного відселення проводиться доплата до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат.
Також згідно ч.2 ст.51 вищевказаного Закону здійснюється нарахування і виплата додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, оскільки особам, віднесеним до 3-ї категорії, така додаткова пенсія призначається у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється на рівні прожиткового мінімуму.
Відтак, колегія суддів вважає підставними заявлені вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії згідно ч.2 ст.39 та ч.2 ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" доплати до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат та додаткової пенсії, що призначається у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком з 04 грудня 2010 року по 22 липня 2011 року, для осіб віднесеним до 3-ї категорії.
Як вбачається з матеріалів справи позивачу доплата до пенсії виплачувалась згідно постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи» в розмірі 10,50 грн. Тобто така доплата проводилась не на рівні мінімальної заробітної плати, як це передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 2 категорії призначалась розмірі 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Однак згідно положення ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачу застосуванню підлягають не постанови Кабінету Міністрів України, оскільки останні істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача згідно ст.39 та ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на виплату щомісячної грошової доплати як непрацюючому пенсіонеру, що проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком за період з 04 грудня 2010 року по 22 липня 2011 року із врахуванням шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, а тому позов підлягає задоволенню.
Однак, суд першої інстанції безпідставно звернув до негайного виконання постанову у повному обсязі, оскільки відповідно до припису п.1 ч.1 ст.256 КАС України, який є спеціальним для виконання постанови суду у справах, зазначених у п.2 ч.1 ст.1832 КАС України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплат пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків зроблених судом першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 160, 195,197, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, суд, -
1.Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Маневицькому районі Волинської області на постанову Маневицького районного суду Волинської області від 15.03.2011 р. №0311/925/2012 у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Маневицькому районі Волинської області про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії як постраждалому внаслідок ЧАЕС - залишити без задоволення.
2.Постанову Маневицького районного суду Волинської області від 15.03.2011 р. №0311/925/2012 у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Маневицькому районі Волинської області про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії як постраждалому внаслідок ЧАЕС - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Н.Г. Левицька
Суддя І.М. Обрізко
Суддя В.П. Сапіга