06 листопада 2014 року Справа № 9104/32720/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Яворського І.О.,
суддів: Кухтея Р.В., Клюби В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій неправомірними, -
У лютому місяці 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до військової частини про визнання неправомірними дій щодо не проведення повного розрахунку при звільненні з лав ЗС України та стягнення грошової компенсації за речове майно. В адміністративному позові зазначається, що ОСОБА_1 перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , а на всіх видах забезпечення у військовій частині НОМЕР_2 .Він був звільнений з лав ЗС України та виключений із списків військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 251 від 30.12.2010 року. При звільненні Позивач не отримав грошову компенсацію за невикористане речове майно. Тому позивач просив суд стягнути з військової частини НОМЕР_2 на його користь грошову компенсацію за неотримане речове майно у сумі 8518 гривень 85 копійок.
У запереченні на позов командир військової частини НОМЕР_2 зазначає, що позивачу належало до видачі майно, або грошова компенсація замість нього лише згідно довідки № 167 від 31.12.2010 року на суму 1 428,97 гривень, тобто на суму, яка належала до 11.03.2000 року (дата вступу у законну силу Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17 лютого 2000 року), після 11 березня 2000 року по даний час військовослужбовцю грошова компенсація не передбачена, оскільки даний Закон Конституційним Судом України неконституційним не визнаний та діє по даний час і тому вимагати грошову компенсацію після 11 березня 2000 року згідно довідки № 168 від 31.12.2010 на суму 7 089,88 в позивача немає підстав. Крім того, позивач пропустив строк звернення до суду (пройшло більше 10 років).
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 грудня 2011 року позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Суд першої інстанції, зокрема, вказав, що з врахуванням змін, внесених у діюче законодавство, позовні вимоги є безпідставними.
Рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку ОСОБА_1 . Апелянт, зокрема, звертає увагу на те, що він просив лише компенсувати йому боргові зобов'язання перед ним.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому, колегія суддів, у відповідності до ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову залишити без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи.
На підставі статті 2 Закону України від 17 лютого 2000 року № 1459-ІІІ «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» дію частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) зупинено у частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації за неодержане речове майно.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» статтю 9 Закону № 2011-ХІІ викладено в новій редакції, а також доповнено статтею 9-1 (у редакції, чинній до 01 січня 2008 року), якою, зокрема, було передбачено, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці,які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.
При цьому положення частини другої статті 9-1 Закону №2011-ХІІ регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.
Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України при вирішенні спорів цієї категорії.
Тому колегія суддів прийшла до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, оскільки вважає апеляційні вимоги неаргументованими.
Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 грудня 2011 року в справі №0970/5844/11 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий І.О. Яворський
Судді Р.В. Кухтей
В.В. Клюба