Справа № 817/3194/14
05 листопада 2014 року 17год. 50хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В. В. за участю секретаря судового засідання Таргоній А.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник не з'явився
відповідача: представник не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області
доФермерське господарство "Тусталь"
про стягнення заборгованості,
До Рівненського окружного адміністративного суду звернулось Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області з позовом до Фермерського господарства "Тусталь" про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період серпень - вересень 2014 року у сумі 1940,82 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за особовим рахунком відповідача утворився борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України від 05.11.1991 року №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення". Посилаючись на частину другу Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та пункт 6 "Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663, позивач просить суд стягнути суму заборгованості з відповідача.
Територіальні органи Пенсійного фонду України в силу закону здійснюють функції з контролю за правильністю, повнотою нарахування і своєчасністю сплати страхувальниками внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також стягнення заборгованості за страховими внесками, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача сум вказаної заборгованості.
Представник позивача в судове засідання не прибув, подав клопотання, в якому зазначає, що він позовні вимоги, заявлені в адміністративному позові, підтримує в повному обсязі та просить розглянути справу без його участі.
Відповідач до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Судова повістка про виклик до суду надсилалася відповідачу за адресою його місцезнаходження згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, але до суду повернувся поштовий конверт з позначкою підприємства зв'язку "підприємство ліквідовано".
Як з'ясовано судом, хоча до суду повернувся поштовий конверт з позначкою підприємства зв'язку "підприємство ліквідовано", однак на момент розгляду справи у суді за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців підприємство не перебуває в процесі припинення.
Відповідно до статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" від 15.05.2003 року № 755-IV єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Згідно статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" від 15.05.2003 року № 755-IV в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зокрема про адресу місцезнаходження юридичної особи чи адресу місця проживання фізичної особи. Згідно із статтею 18 вказаного Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними.
Згідно з частиною четвертою статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за адресою місцезнаходження (юридичні особи), вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
В силу положень частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України в разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
За таких обставин суд вважає відповідача повідомленим про дату, час та місце судового розгляду належним чином.
Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін на підставі наявних доказів.
Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши позовну заяву, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог закону, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що Фермерське господарство "Тусталь" зареєстроване як юридична особа Сарненською районною державною адміністрацією Рівненської області з 03.03.2005 року, як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області.
Позивачем відповідно до розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за вих. №552/02 від 21.02.2014 року визначено розмір витрат, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у зв'язку з виплатою пенсії пенсіонерці ОСОБА_1 протягом 2014 року з розрахунку 970,41 грн./місяць, у тому числі 14,91 грн./місяць - витрати на доставку пенсії. Таким чином за відповідачем утворилась заборгованість з відшкодування витрат органу пенсійного фонду з виплати пільгової пенсії пенсіонерки відповідача за період серпень - вересень 2014 року у сумі 1940,82 грн. (970,41 грн. х 2 = 1940,82 грн.).
Пенсіонерка ОСОБА_1 працювала на підприємстві відповідача і отримала право на пенсію на пільгових умовах, перебуває на пенсійному обліку у позивача.
На день судового розгляду відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості з відшкодування місячної суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період серпень - вересень 2014 року у сумі 1940,82 грн.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між позивачем та відповідачем, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту першого статті 1 Закону України від 26.06.1997 року №400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників. Абзацом четвертим пункту 1 частини 2 цього Закону передбачено, що для платників збору, визначених пунктом першим та пунктом другим статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Згідно з частиною другою Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в"-"е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Процедура відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначена в "Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", що затверджена Постановою Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003 року, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України за №64/8663 16.01.2004 року (надалі - Інструкція №21-1).
Відповідно до підпункту 6.1. пункту 6 Інструкції №21-1, з роботодавців (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку) підлягають відшкодуванню 100% фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого пункту 2 Прикінцевих положень Закону України №1058-ІV, застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 року та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Для роботодавців, де працівники були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 року, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №202 від 31.03.1994 року, розміри відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій встановлені диференційовано, в залежності від того, в якому календарному році призначено та/або виплачено пенсію, зокрема, 100 % від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених з 2012 року.
Згідно з підпунктом 6.4. пункту 6 Інструкції №21-1 розмір сум до відшкодування визначається на поточний рік відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України №1058-ІV, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Підпунктом 6.8. пункту 6 даної Інструкції передбачено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Судом встановлено, що позивачем було направлено для відповідача розрахунок фактичних витрат на виплату пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" по пенсіонерці ОСОБА_1
Згідно довідки позивача за вих. №3076/03-29 від 30.04.2014 року ОСОБА_1 знаходиться на обліку у Сарненському Управлінні Пенсійного фонду України і з 22.11.2007 року отримує пенсію за віком жінкам, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей (протокол 12368 від 14.12.2008 року).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 11.10.2007 року прийнята на роботу у відповідача різноробочою, а з 03.12.2007 року звільнена з роботи по ст. 36 п. 1 КЗпП України. Такі записи містяться у трудовій книжці особи серії НОМЕР_1 (копія наявна в матеріалах справи) та відповідають даним протоколу 12368 від 14.12.2008 року, представленого позивачем.
Відповідно до пункту "ж" статті 13 Закону України від 05.11.1991 року №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, незалежно від віку і трудового стажу в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
Довідкою за вих. №5308 від 19.11.2007 року, виданою Селищенською сільською радою Сарненського району Рівненської області, підтверджується, що ОСОБА_1, 1964 р.н., народила і виховала до 14-річного віку п'ятеро дітей: дочку ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, дочку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3, сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4, дочку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5, сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_6
Таким чином, ОСОБА_1 працювала у Фермерському господарстві "Тусталь" у сільському виробництві та виховала п'ятеро і більше дітей, відтак має право на пільгове пенсійне забезпечення відповідно до пункту "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про призначення пенсії на пільгових умовах жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей" від 16.05.1992 року №244, жінки, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей до 14-річного віку, в тому числі усиновлених, пенсії на пільгових умовах призначаються незалежно від віку та наявного трудового стажу.
Право на пенсію на вказаних пільгових умовах мають жінки, які зайняті на постійній роботі у сільськогосподарському виробництві у колгоспах, державних господарствах, міжгосподарських підприємствах, кооперативах, орендних колективах, а також в фермерських та інших господарствах незалежно від форм власності та господарювання.
Обчислення заробітку, призначення та виплата таких пенсій провадяться відповідно до чинного законодавства.
Враховуючи, що з матеріалів справи вбачається, що пенсіонерка ОСОБА_1 працювала постійно в сільськогосподарському виробництві та виховала п'ять і більше дітей, та має право на призначення дострокової пенсії за віком в силу пункту 2 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а отже витрати на виплату і доставку виплаченої їй пенсії повинні відшкодовуватися роботодавцем.
Проте, відповідачем не внесено до органу Пенсійного фонду України суму фактичних витрат на виплату пільгових пенсій вказаній пенсіонерці за період серпень - вересень 2014 року у сумі 1940,82 грн. згідно розрахунку фактичних витрат позивача, доказів відшкодування відповідачем вказаних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій суду не надано.
Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Наявність у відповідача заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період серпень - вересень 2014 року підтверджується доказами, наданими позивачем. З матеріалів справи вбачається, що органом Пенсійного фонду направлено на адресу відповідача розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій пенсіонерці відповідача, у якому зазначено суму пенсії, виплаченої пенсіонеру, що підлягає до відшкодування відповідачем.
На день судового розгляду відповідач суму заборгованості не сплатив, відповідних доказів суду не представив.
Відповідно до підпункту п'ятого пункту 2.2 та підпункту 8 пункту 2.4 "Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах", що затверджене Постановою Правління Пенсійного фонду України №8-2 від 30.04.2002 року, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України за №442/6730 21.05.2002 року, управління Пенсійного фонду в районах контролюють надходження страхових внесків та інших платежів до Управління Пенсійного фонду України від підприємств, установ, організацій та громадян та мають право стягувати несплачені суми таких страхових внесків та інших платежів з їх платників.
З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача правомірними і обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фермерського господарства "Тусталь" (ідентифікаційний код 33408517; 34552, Рівненська область, Сарненський район, с. Селище, вул. 40-річчя Перемоги, б.4) на користь Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату пільгових пенсій за період серпень - вересень 2014 року у сумі 1940,82 грн. (одна тисяча дев'ятсот сорок гривень 82 коп.).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Щербаков В. В.