23 жовтня 2014 р. Справа № 876/5704/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.
суддів: Большакової О.О., Шинкар Т.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова на постанову Залізничного районного суду м.Львова від 13.03.2013 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова про стягнення підвищення до пенсії,-
встановив:
01.11.2012 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача - управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова, у якому просить суд зобов'язати відповідача встановити до його пенсії підвищення як реабілітованому громадянину у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у період з 01.01.2012 року.
Вимоги позивача обґрунтовані неправильним застосуванням постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян", що призводить до виплати підвищення до пенсії у меншому розмірі, ніж передбаченому законом.
Постановою Залізничного районного суду м.Львова від 13.03.2013 р. позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова нараховувати і виплачувати ОСОБА_1, як реабілітованому громадянину, підвищення до пенсії у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01.05.2012 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що застосування постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова зазначає, що відповідно до п. "г" ст.77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що набув чинності 01.01.1992 р. призначені пенсії підвищуються громадянам, які необгрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно п.6 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р., що набув чинності 01.01.2004 р. до прийняття відповідного закону до пенсій передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення". Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету.
Положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян", громадянам, які необгрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсій підвищення проводиться в розмірі 54,40 грн., а членам їх сімей, яких було примусово переселено - 43,52 грн. У зв'язку з чим вважає, що виплата позивачеві підвищення до пенсії у сумі 43,52 грн. є правомірним.
Як наслідок, апелянт просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України колегія суддів вважає доцільним розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи наступні обставини.
Так, ОСОБА_1 має статус реабілітованого на підставі статті 3 Закону Української РСР від 17.04.1991 року "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні".
Позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова та отримує підвищення до пенсії у розмірі 43,52 грн. відповідно до підпункту 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» як особа, що є членом сім'ї репресованої і згодом реабілітованої та яку було примусово переселено.
Відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначені пенсії підвищуються громадянам, - які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно пункту 6 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до прийняття відповідного Закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Проте, управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова виплати з підвищенням до пенсії ОСОБА_1 згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» - не здійснювало.
Абзацом 1 пункту 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.
Аналізуючи наведені приписи, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону, і відповідно, нормативно-правовий акт, який підлягає застосуванню, але не відповідає чи суперечить закону, застосуватись не може.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про порушення з боку управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова прав ОСОБА_1, оскільки застосування постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим і підстави для його скасування відсутні.
Вищевикладена правова позиція узгоджується із судовою практикою Вищого адміністративного суду України (ухвала від 24.07.2014 року у справі № К/800/51177/13).
Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -
ухвалив:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова залишити без задоволення, а постанову Залізничного районного суду м.Львова від 13.03.2013 р. по справі № 1309/9181/12 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
Ухвала є остаточна та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.В. Глушко
Судді О.О. Большакова
Т.І. Шинкар