07 жовтня 2014 р. Чернівці Справа №824/2330/14-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Григораша В.О.;
секретаря судового засідання - Сопко В.Ю.;
за участю:
представника позивача - Бобика Й.Б.;
представника відповідача - Іліки Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вема" до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області, за участі третіх осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерімусс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Груп" про скасування податкових повідомлень-рішень, -
В поданому до суду адміністративному позові Товариство з обмеженою відповідальністю "Вема" (позивач) просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області (відповідач) від 06.10.2011 року №0000690233 та №0000680233.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в акті перевірки відповідачем зроблені безпідставні висновки щодо завищення суми податкового кредиту та суми валових витрат, відображених ТОВ "Вема" у податкових деклараціях за перевірений період. До зменшення, відповідно до висновків перевірки, підлягають суми валових витрат та податкового кредиту по господарських операціях з реалізації товариству нафтопродуктів суб'єктами підприємницької діяльності-юридичними особами - ТОВ "Ерімусс" та ТОВ "Транс-Групп".
Позивач вважає, що укладені ТОВ "Вема" з постачальниками нафтопродуктів договори повністю відповідають вимогам національного законодавства, зокрема вимогам Цивільного кодексу України. Всі суми ПДВ, які віднесені до складу податкового кредиту, підтверджені податковими накладними, виписаними належним чином зареєстрованими платниками податку на додану вартість. Інформація про те, що контрагенти на момент здійснення операцій з придбання продукції мали статус платника податку на додану вартість отримана на офіційному веб-сайті ДПА України. Крім того, статус контрагентів, як платників ПДВ, підтверджується Свідоцтвами про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданими відповідними органами податкової служби. Отримані ТОВ "Вема" податкові накладні, на думку позивача, повністю відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної. Фактичне придбання продукції підтверджується первинними бухгалтерськими документами. Після отримання від постачальників належним чином оформлених податкових накладних товариством відображено у податковому обліку податковий кредит у сумі ПДВ, сплаченого у складі ціни придбання. Зазначив, що можлива відсутність у постачальників власних трудових та інших ресурсів, а також відсутність на момент зустрічної перевірки одного з постачальників за юридичною адресою не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Аналогічна ситуація із донарахованим податковим зобов'язанням з податку на прибуток. Всі суми, які включені товариством до валових витрат підтверджені відповідними документами, як того вимагає Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Щодо відсутності у ТОВ "Вема" витрат на транспортування придбаних нафтопродуктів та невідображення в податкових накладних умов поставки нафтопродуктів, то дана вимога перевіряючи, на думку позивача, є безпідставною. Так, відповідно до Порядку заповнення податкової накладної до розділу II податкової накладної вносяться всі дані по товаротранспортних витратах продавця згідно з договором, які не входять до договірної (контрактної) вартості товарів. Оскільки, транспортні витрати були включені до ціни придбання нафтопродуктів, тобто входять до договірної (контрактної) вартості товарів, то у товариства відсутні витрати на їх транспортування, а податкова накладна не повинна містити відомостей про товаротранспортні витрати (умови поставки). Щодо нікчемності правочину у зв'язку з тим, що він суперечить моральним засадам суспільства і не спрямований на настання правових наслідків, що обумовлені ним, то позивач зазначає, що згідно Цивільного кодексу України, нікчемним є лише той правочин, недійсність якого встановлена законом. У всіх інших випадках діє презумпція правомірності правочину, так як правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Також позивач зазначає, що за результатами перевірки, призначеної в межах вимог кримінально-процесуального закону, відповідач вправі винести податкове повідомлення-рішення тільки в двох випадках: судом винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили; винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами. Тому у відповідача не було жодної з передбачених Податковим кодексом України підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень.
Факт придбання паливно-мастильних матеріалів у вказаних контрагентів та їх подальша реалізація через власну мережу АЗС були встановлені (не спростовані) в ході досудового слідства. Відповідачем було виключено зі складу валових витрат ТОВ "Вема" не вартість придбаних транспортних послуг, які повинні бути підтверджені транспортною документацією, а вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, при тому, що ТОВ "Вема" до перевірки надавались первинні документи, що підтверджують виконання господарських операцій та мають всі необхідні реквізити первинного документу бухгалтерського обліку. Позивач вважає, що відсутність у покупця товарно-транспортних накладних не може бути підставою для невключення до складу валових витрат вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей та включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених постачальнику відповідних товарно-матеріальних цінностей. Крім того, позивач стверджує, що правилами ведення податкового обліку не передбачено обов'язковості ведення і зберігання товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом для підтвердження обставин щодо правомірності віднесення до складу валових витрат вартості придбаних позивачем товарно-матеріальних цінностей.
Щодо прийняття отриманого товариством від ТОВ "Вема" із ТОВ "Ерімусс" та ТОВ "Транс-Групп" товарів за якістю та кількістю позивач зазначив, що між контрагентами відсутній спір щодо якості та кількості поставленого палива, документи які засвідчують якість отриманого палива не є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а отже не входять до сфери контролюючої функції податкового органу. Крім того зазначив, що предметом спору між позивачем та відповідачем є правомірність визначення податкових зобов'язань, а тому позивачем було надано на перевірку та суду, під час попереднього розгляду справи, тільки ті документи, які, на думку позивача, мали відношення до даного спору. Разом з тим, під час розгляду даної справи, позивачем надано до суду сертифікати відповідності та свідоцтво про визнання отриманого від контрагентів палива.
Відповідач, не погоджуючись із позовними вимогами, надав суду письмові заперечення в яких зазначив, що в ході проведення перевірки ТОВ "Вема" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року встановлено, що операції по взаємовідносинах ТОВ "Вема" із ТОВ "Ерімусс" та ТОВ "Транс-Групп" не мали реального товарного характеру, оскільки не доведено факту перевезення товару та отримання товару за кількість та якістю, фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів. На думку відповідача, зазначені договори відповідно до Цивільного кодексу України є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
Внаслідок встановлених перевіркою порушень, позивачем занижено податок на прибуток у сумі 1024873 грн та податок на додану вартість у сумі 819643 грн. Відповідач вважає, що викладені в акті перевірки від 08.04.2011 року № 935/23-3/21414473 висновки є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, а тому, винесені податкові повідомлення-рішення є правомірними і скасуванню не підлягають.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.
Ухвалою суду про відкриття провадження в адміністративній справі від 21.10.2011 року до участі у справі залучено ТОВ "Ерімусс" та ТОВ "Транс-Групп" в якості третіх осіб, які не заявлять самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
Відповідно до Спеціального витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 17.07.2014 року, треті особи, як не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ "Ерімусс" та ТОВ "Транс-Групп" припиненні за судовим рішенням, у зв'язку з визнанням їх банкрутами (а.с.45-48 т.2).
Судом встановлено такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ТОВ "Вема" з 12.01.1994року зареєстровано, як юридична особа. Взято на облік в ДПІ у м. Чернівцях 21.01.1994року за №735. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 22.07.1997року №32994045, виданого ДПІ у м. Чернівці, іпн-214144724129, було зареєстровано платником ПДВ з 22.07.1997року. Одними із видів діяльності ТОВ "Вема" є оптова та роздрібна торгівля паливом.
24 лютого 2011 року СВ ПМ ДПА в Чернівецькій області порушено кримінальну справу відносно службових осіб ТОВ "Вема" за ознаками злочину, передбаченого ст.212 ч.3 КК України (а.с.96 т.1).
Старшим слідчим ОСВ СВ ПМ ДПА в Чернівецькій області 09.03.2011 року винесено постанову про проведення позапланової перевірки ТОВ "Вема" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01.01.2010 року по 01.01.2011 року, яку доручено провести працівникам ДПІ у м. Чернівці (а.с.101).
На виконання вказаної постанови старшого слідчого ОСВ СВ ПМ ДПА в Чернівецькій області у відповідності до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20та п.п.78.1.11 п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України) представниками ДПІ у м. Чернівці, в період з 21.03.2011 року по 01.04.2011 року, проведено позапланову виїзну перевірка ТОВ "Вема" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року. За результатами проведеної перевірки складено акт від 08.04.2011 року №935/23-3/21414473 (а.с.8-66 т.1), яким встановлені наступні порушення:
- п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 1024873,0 грн, в тому числі: за І квартал 2010 року у сумі 505634,0 грн, за II квартал 2010 року у сумі 453993,0 грн, за III квартал 2010 року у сумі 65246,0 грн;
- пп.7.2.1, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 819643,0 грн, в тому числі: за лютий 2010 року у сумі 171191,0 грн, березень 2010 року у сумі 233316,0 грн, за квітень 2010 року у сумі 184833,0 грн, за травень 2010 року у сумі 178106,0 , вересень 2010 року у сумі 52197,0 грн.
Такі висновки податковим органом зроблено виходячи з того, що в перевіреному періоді в податковому обліку позивачем відображено операції (правочини), що не відповідають вимогам закону, вчинені з метою ухилення від оподаткування, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства, внаслідок чого такі правочини суперечать моральним засадам суспільства, а отже є нікчемними.
Такими правочинами в акті перевірки податковим органом визначено правочини ТОВ "Вема" з ТОВ "Ерімусс" та ТОВ "Транс-Груп", які виступали постачальниками паливно-мастильних матеріалів. В ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ "Транс-Групп" та ТОВ "Вема" уклали договір постачання від 01.08.2010 року № 75 (а.с.81-82 т. 2). Інформація про порядок переходу права власності на товар від постачальника до покупця та порядок транспортування нафтопродуктів в договорі не відображена. Згідно даних бухгалтерського обліку ТОВ "Вема" не відображено ніяких витрат на транспортування придбаних від ТОВ "Транс-Групп" нафтопродуктів. Договір аналогічного змісту було укладено також між ТОВ "Вема" та ТОВ "Ерімусс" від 04.02.2010 року №45 (а.с.79-80 т. 2). При цьому ТОВ "Ерімусс" та ТОВ "Транс-Групп" реалізовували нафтопродукти за документами, в яких відсутня інформація щодо реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність. ТОВ "Ерімусс" та ТОВ "Транс-Групп", в порушення вимог Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів, під час відпуску нафтопродуктів вантажоодержувачу ТОВ "Вема" не здійснювали контроль за якістю нафтопродуктів, не оформляли паспортів якості, для перевірки не надано специфікації на товар та сертифікати якості продукції від ТОВ "Ерімусс" та ТОВ "Транс-Групп". Проведеною перевіркою встановлено, що видаткові накладні, виписані ТОВ "Ерімусс" та ТОВ "Транс-Групп", не відповідають вимогам первинних документів, які фіксують факти здійснення господарської операції. ТОВ "Вема" перевізні документи, якими підтверджуються факти відправлення нафтопродуктів для проведення перевірки, не надано. Зазначене підтверджує відсутність доказів фактичного отримання нафтопродуктів від ТОВ "Ерімусс" згідно умов Договору № 45 від 04.02.2010 року та ТОВ "Транс-Групп" згідно умов Договору від 01.08.2010 року № 75. У ТОВ "Ерімусс" та ТОВ "Транс-Групп" відсутні трудові ресурси (з необхідним рівнем знань), виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення такого виду діяльності, як гуртова торгівля нафтопродуктами, а це свідчить про відсутність у ТОВ "Ерімусс" та ТОВ "Транс-Групп" адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеній угоді та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Зазначене свідчить про відсутність наміру у ТОВ "Ерімусс" та ТОВ "Транс-Групп" створення правових наслідків. ТОВ "Ерімусс" та ТОВ "Транс-Групп" здійснювали укладання цивільно-правових відносин та проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди окремим контрагентам з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Несплачений підприємством податок на прибуток, податок на додану вартість внаслідок порушення встановленого порядку формування валових доходів, валових витрат, податкового зобов'язання та податкового кредиту по податку на додану вартість, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави. Отже, підприємством перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Перевіркою встановлено завищення ТОВ "Вема" валових витрат на суму 4098217,00 грн та податкового кредиту в сумі 819643,00 грн внаслідок придбання паливно-мастильних матеріалів за правочинами, які визнані перевіркою нікчемними, що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету (рядок 12 Декларації по податку на прибуток) в сумі 1024873,00 грн, та податку на додану вартість (рядок 27 Декларації по податку на додану вартість) в сумі 819643,00 грн.
В акті перевірки зазначається, що працівниками податкової міліції отримано пояснення засновника ТОВ "Ерімусс" ОСОБА_3, який пояснив, що на прохання знайомого надав паспорт для реєстрації підприємства. Крім реєстраційних документів, договори, податкові та бухгалтерські документи не підписував. Також, працівниками ВПМ ДПІ у м.Чернівці отримано пояснення засновника ТОВ "Транс-Групп" ОСОБА_4, який пояснив, що про вказане підприємство чує вперше, жодних документів щодо реєстрації та фінансово - господарської діяльності не підписував.
На підставі акту перевірки від 08.04.2011 року № 935/23-3/21414473 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:
- №0000690233 від 06.10.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на суму 1024553,75 грн., в тому числі за основним платежем на 819643,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 204910,75 грн (а.с.67 т.1);
- №0000680233 від 06.10.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1281241,25 грн, в тому числі за основним платежем на 1024993,00 грн та за штрафними санкціями на 256248,25 грн (а.с.69 т.1).
З матеріалів справи встановлено, що постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 03.06.2011року №4-58/11, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 24.06.2011року, скасовано постанову про порушення кримінальної справи відносно службових осіб ТОВ "Вема" за ознаками злочину, передбаченого ст.212 ч.3 КК України (а.с.93-95 т. 1).
На підставі постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Чернівецькій області 09.03.2011 року (а.с.97-98 т.1) проведено інвентаризацію залишків паливо-мастильних матеріалів у ТОВ "Вема" станом на 27.03.2011 року та руху паливо-мастильних матеріалів за період з 01.01.2010 року по 27.03.2011 року. За результатами проведеної інвентаризації, нестач та лишків товарно-матеріальних цінностей не встановлено (а.с.99-100 т.1) що підтверджує, що операції між ТОВ "Вема" та ТОВ "Ерімусс" і ТОВ "Транс-Групп" не були безтоварними, а також те, що товарно-матеріальні цінності були використані позивачем в господарській діяльності.
Відповідно до Довідки №4889/10/19-015 від 10.05.2011 року, станом на 05.05.2011 року за ТОВ "Вема" не було заборгованості із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) (а.с.103 т. 1).
З матеріалів справи встановлено, що постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 03.06.2011 року №4-58/11, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 24.06.2011 року, скасовано постанову про порушення кримінальної справи відносно службових осіб ТОВ "Вема" за ознаками злочину, передбаченого ст.212 ч.3 КК України (а.с.93-95 т.1).
Дана адміністративна справа судом першої інстанції слухалась повторно після скасування ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.06.2014 року №К/9991/28336/12 (а.с.32-36 т.2) в касаційному порядку постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 03.02.2012 року №2а/2470/2934/11 (а.с.208-211 т.1) та ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012 року №2а/2470/2934/11, якими адміністративний позов задоволено у повному обсязі.
Направляючи справу на новий розгляд, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 18.06.2014 року №К/9991/28336/12 зазначив, що з'ясовуючи обставини щодо реальності виконання спірних операцій, суди не надали належної правової оцінки доводам податкової інспекції, на яких вона наполягала на підтвердження факту недотримання позивачем правил формування даних податкового обліку. Так, з урахуванням тверджень податкової інспекції щодо відсутності у спірних постачальників об'єктивної можливості поставити нафтопродукти та фіктивності їх діяльності судам слід було перевірити за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) виконувалися спірні поставки, за необхідності з'ясувати факт залучення цими постачальниками третіх осіб до виконання зазначених поставок, а також дослідити наявність у цих контрагентів платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта (комунальні платежі, оренда приміщень, послуги зв'язку, управлінські витрати тощо). Крім того, у межах дослідження фактичного виконання спірних операцій судам необхідно було оцінити і доводи ДПІ щодо відсутності у позивача товарно-транспортних накладних на підтвердження факту перевезення товару у процесі виконання розглядуваних поставок, наявності у учасників цих поставок власних або залучених спеціалізованих транспортних засобів для перевезення нафтопродуктів, за необхідності допитавши як свідків осіб, які безпосередньо були відповідальними за перевезення, прийняття товару за кількістю та якістю тощо. Суди не з'ясували і фактів прийняття позивачем товару за якістю та кількістю. Зауважив, що під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в ухвалі, з урахуванням висновків податкового органу, наведених в акті перевірки, ретельно перевірити реальність виконання спірних операцій з поставки нафтопродуктів позивачеві саме ТОВ "Ерімус" та ТОВ "Транс-Групп", перевіривши усі обставини щодо дійсного руху активу на шляху від виробника до платника (існування активу, його транспортування, зберігання, прийняття за кількістю та якістю з одночасним встановленням осіб постачальника і покупця, задіяних у такому процесі), встановивши і обставини налагодження господарських зв'язків між позивачем та названими постачальниками. Для цього судам слід в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися, допитати як свідків осіб, які брали участь у виконанні цих поставок, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам.
З урахуванням ухвали Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 18.06.2014 року №К/9991/28336/12 судом встановлено наступні обставини справи.
Здійснення господарських операцій ТОВ "Вема" з ТОВ "Ерімусс" і ТОВ "Транс-групп" з поставки останніми паливно-мастильних матеріалів підтверджуються дослідженими в судовому засіданні податковими та видатковими накладними, рахунками фактурами та банківські виписки по особовому рахунку про перерахування коштів в якості оплати за отриманий товар, що фактично не заперечувалось представниками сторін (а.с.104-147, 162-186 т. 1).
На момент отримання ТОВ "Вема" податкових та видаткових накладних від ТОВ "Ерімусс" та ТОВ "Транс-Групп", останні були зареєстровані платниками податку на додану вартість, що підтверджується інформацією із офіційного веб-сайту ДПА України (sta.gov.ua) і не заперечувалось представниками сторін (а.с.188 т.1). Крім того встановлено, що ТОВ "Транс-Групп" внесено в реєстр великих платників податків на 2012 рік (а.с.92 т. 1).
Під час судового розгляду представником позивача представлено суду сертифікати відповідності/ свідоцтва про визнання на придбані у ТОВ "Ерімусс" та ТОВ "Транс-Групп" паливно-мастильні матеріали (а.с.73-78 т. 2).
В судовому засіданні, з приводу спірних правовідносин, надали покази свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7.
Так, свідок ОСОБА_5, який працює заступником директора ТОВ "Вема", пояснив, що безпосередньо він питаннями поставки нафтопродуктів не замається, проте йому відомо, що такі поставки мали місце. Поставки підтверджуються сертифікатами якості та товарно-транспортними накладними, які мають залишатися в бухгалтерії. Зазначив, що у випадку не відповідності нафтопродуктів кількості та якості встановленій у договорах постачання, були б складені відповідні акти.
Свідок ОСОБА_7, який працює головним бухгалтером на ТОВ "Вема", пояснив, що після доставки нафтопродуктів від ТОВ "Ерімусс" та ТОВ "Транс-Групп", водії автоцистерн заносили товарно-транспортні накладні та інші супроводжуючі документи до бухгалтерії. Товарно-транспортні накладні в бухгалтерії не зберігались, оскільки вартість доставки нафтопродуктів входила до ціни товару і у них не було необхідності їх зберігання для ведення бухгалтерського обліку. Кому надалі вказані товарно-транспортні накладні передавались свідок не пам'ятає, оскільки минуло багато часу.
Свідок ОСОБА_6 пояснив, що працює оператором АЗС (склад) на ТОВ "Вема", до його обов'язків входить перевірка поставлених нафтопродуктів на предмет якості та кількості вказаних у договорах постачання, супроводжуючих документах та сертифікатах відповідності. Таких постачальників, як ТОВ "Ерімусс" та ТОВ "Транс-Групп" пам'ятає, оскільки від них неодноразово приймав нафтопродукти. Від постачальника ТОВ "Транс-Групп" лише декілька разів отримував нафтопродукти. Зазначив, що відомості про дату та кількість поставлених ТОВ "Ерімусс" та ТОВ "Транс-Групп" нафтопродуктів вносив до змінних звітів АЗС. Після фактичного отримання нафтопродуктів водіїв направляв до бухгалтерії з супроводжуючими документами. Товарно-транспортні накладні, сертифікати якості та видаткові накладні водії автоцистерн особисто відносили в бухгалтерію. Зазначив, що якщо у водія були б відсутні товарно-транспортні накладні та сертифікати відповідності, нафтопродукти не могли б у них прийматись.
Враховуючи покази свідка ОСОБА_6 щодо отримання та занесення у змінні звіти відомостей про кількість отриманих нафтопродуктів, з метою встановлення реальності відвантаження нафтопродуктів на АЗС ТОВ "Вема", судом витребувано та долучено до матеріалів справи копії змінних звітів операторів АЗС ТОВ "Вема" за період лютий - вересень 2010року (в той час коли мала місце поставка нафтопродуктів від ТОВ "Ерімусс" та ТОВ "Транс-Групп" на ТОВ"Вема" згідно податкових та видаткових накладних) (а.с.128-147, 154-156 т.2)
В судовому засіданні досліджено оригінали змінних звітів операторів АЗС ТОВ "Вема" за період лютий - вересень 2010року в співставленні з податковими та видатковами накладними від ТОВ "Ерімусс" та ТОВ "Трансс-Групп" та встановлено відповідність отримання нафтопродуктів в кількості та найменуванні, що зазначено у податкових та видаткових накладних, а саме:
- змінний звіт №5 від 05-06.02.2010 року про поставку бензину марки А95 в об'ємі 34000 л (податкова накладна №171 від 04.02.2010 року, видаткова накладна №171 від 04.02.2010 року) (а.с.129 т. 2);
- змінний звіт №12 від 12-13.02.2010 року про поставку бензину марки А95 в об'ємі 19957 л (податкова накладна №172 від 12.02.2010 року, видаткова накладна №172 від 12.02.2010 року) (а.с.130 т. 2);
- змінний звіт №14 від 14-15.02.2010 року про поставку бензину марки А92 в об'ємі 35700 л (податкова накладна №173 від 13.02.2010 року, видаткова накладна №173 від 13.02.2010 року) (а.с.131 т. 2);
- змінний звіт №20 від 20-21.02.2010 року про поставку бензину марки А92 в об'ємі 34500 л (податкова накладна №175 від 20.02.2010 року, видаткова накладна №175 від 20.02.2010 року) (а.с.132 т. 2);
- змінний звіт №24 від 24-25.02.2010 року про поставку бензину марки А95 в об'ємі 35700 л (податкова накладна №17176 від 24.02.2010 року, видаткова накладна №176 від 24.02.2010 року) (а.с.133 т. 2);
- змінний звіт №5 від 05-06.03.2010 року про поставку бензину марки А95 в об'ємі 19000 л (податкова накладна №177 від 04.03.2010 року, видаткова накладна №ЕР-177 від 04.03.2010 року) (а.с.156 т. 2);
- змінний звіт №7 від 07-08.03.2010 року про поставку бензину марки А95 в об'ємі 46400 л (податкова накладна №178 від 09.03.2010 року, видаткова накладна №ЕР-178 від 09.03.2010 року) (а.с.134 т. 2);
- змінний звіт №12 від 12-13.03.2010 року про поставку бензину марки А92 в об'ємі 28710 л та 20240(податкова накладна №179 від 12.03.2010 року, видаткова накладна №ЕР-179 від 12.03.2010 року) (а.с.135 т. 2);
- змінний звіт №13 від 13-14.03.2010 року про поставку бензину марки А95 в об'ємі 28380 та 20100 л (податкова накладна №1710 від 12.03.2010 року, видаткова накладна №ЕР-1710 від 12.03.2010 року) (а.с.138 т. 2);
- змінний звіт №1 від 01-02.04.2010 року про поставку бензину марки А95-супер в об'ємі 20240 л (податкова накладна №177 від 01.04.2010 року, видаткова накладна №177-ЕР від 01.04.2010 року) (а.с.139 т. 2);
- змінний звіт №1 від 01-02.04.2010 року про поставку бензину марки А95 в об'ємі 10650 л (податкова накладна №178 від 01.04.2010 року, видаткова накладна №ЕР-178 від 01.04.2010 року) (а.с.140 т. 2);
- змінний звіт №11 від 11-12.04.2010 року про поставку бензину марки А95 в об'ємі 48480 л (податкова накладна №179 від 11.04.2010 року, видаткова накладна №ЕР-179 від 11.04.2010 року) (а.с.141 т. 2);
- змінний звіт №24 від 24-25.04.2010 року про поставку бензину марки А95 в об'ємі 30267 л (податкова накладна №1710 від 23.04.2010 року, видаткова накладна №ЕР-1710 від 23.04.2010 року) (а.с.142 т. 2);
- змінний звіт №25 від 25-26.04.2010 року про поставку бензину марки А95 в об'ємі 2000 л (податкова накладна №1711 від 23.04.2010 року, видаткова накладна №ЕР-1711 від 23.04.2010 року) (а.с.143 т. 2);
- змінний звіт №25 від 25-26.04.2010 року про поставку бензину марки А95-супер в об'ємі 28380 л (податкова накладна №1712 від 23.04.2010 року, видаткова накладна №ЕР-1712 від 23.04.2010 року) (а.с.143 т. 2);
- змінний звіт №4 від 04-05.05.2010 року про поставку бензину марки А95 в об'ємі 48950 л (податкова накладна №1713 від 04.05.2010 року, видаткова накладна №ЕР-1713 від 04.05.2010 року) (а.с.144 т. 2);
- змінний звіт №15 від 15-16.05.2010 року про поставку бензину марки А95 в об'ємі 25400 л (податкова накладна №1714 від 15.05.2010 року, видаткова накладна №ЕР-1714 від 15.05.2010 року) (а.с.146 т. 2);
- змінний звіт №17 від 17-18.05.2010 року про поставку бензину марки А95 в об'ємі 38343 л (податкова накладна №1714 від 15.05.2010 року, видаткова накладна №ЕР-1714 від 15.05.2010 року) (а.с.145 т. 2);
- змінний звіт №15 від 15-16.05.2010 року про поставку дизпалива в об'ємі 21000 л (податкова накладна №1715 від 16.05.2010 року, видаткова накладна №ЕР-1715 від 16.05.2010 року) (а.с.146 т. 2);
- змінний звіт №29 від 29-30.05.2010 року про поставку бензину марки А95-супер в об'ємі 20240 л (податкова накладна №1716 від 07.09.2010 року, видаткова накладна №ЕР-1716 від 29.05.2010 року) (а.с.147 т. 2);
- змінний звіт №7 від 07-08.09.2010 року про поставку бензину марки А95 в об'ємі 48480 л (податкова накладна №10179 від 07.09.2010 року, видаткова накладна №ЕР-10179 від 07.09.2010 року) (а.с.128 т. 2).
Відповідно до довідки Державної податкової інспекції в Київському районі м. Донецька від 12.08.2010 року №6212/15-213/36887777 "Про неможливість проведення перевірки платника податків ТОВ "Транс-Групп" з питань підтвердження відомостей, отриманих від контрагентів згідно переліку в таблиці за червень 2010року" у ТОВ "Транс-Групп" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, правочини вчинені ТОВ "Транс-Групп" в червні 2010 року мають ознаки нікчемності (а.с.83-88 т.2).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини у справі, дослідивши докази та оцінивши докази в сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи, в тому числі показання свідків, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно ч.2 ст.5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
При вирішенні даної адміністративної справи суд застосовує нормативно-правові акти, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, відповідно на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та на момент формування податкового кредиту позивачем та віднесення сум до валових витрат.
Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат звітного періоду, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Відповідно до п.п. 5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995року № 88 (Положення №88), згідно положень яких первинні документи - письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Згідно п. 2.4 Положення №88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ; назва документа (форми); код форми; дата і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі); посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до п. 2.7 Положення №88 первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.
Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначено Законом України "Про податок на додану вартість".
Згідно п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Згідно п.п. 7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст. 6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У відповідності до п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Форму податкової накладної та порядок її заповнення затверджено Наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165. Згідно п.18 цього Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.
Частиною першою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999року №996 зі змінами і доповненнями (Закон України №996) визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Статтею 9 Закону України №996 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням зазначеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.
Судовим розглядом встановлено, що всі суми податку на додану вартість, сплаченого позивачем в ціні придбаного у ТОВ "Ерімусс" та ТОВ "Транс-Групп" товару, що віднесено до складу валових витрат та включено до складу податкового кредиту, підтверджені податковими та видатковими накладними, що оформлені відповідно до норм чинного законодавства. Жодних зауважень до змісту податкових та видаткових накладних у податкового органу на момент перевірки та складення акту не було. Статус контрагентів - ТОВ "Ерімусс" та ТОВ "Транс-Групп", як платників податку на додану вартість на момент здійснення господарських правовідносин з ТОВ "Вема" підтверджується витягами з офіційного веб-сайту ДПА України (sta.gov.ua).
Та обставина, що господарські операції між ТОВ "Вема" та ТОВ "Ерімусс" і ТОВ "Транс-Групп" не були безтоварними, а також те, що товарно-матеріальні цінності були використані позивачем в господарській діяльності підтверджується дослідженими в судовому засіданні змінними звітами операторів АЗС ТОВ "Вема" за період лютий - вересень 2010 року в співставленні з податковими та видатковими накладними від ТОВ "Ерімусс" та ТОВ "Транс-Групп" та встановлено відповідність отримання нафтопродуктів в кількості та найменуванні, що зазначено у податкових та видаткових накладних, а також зведеним актом інвентаризації залишків ПММ станом на 27.03.2011року та руху ПММ за період з 01.01.2010року по 27.03.2011року, яку було проведено на підставі постанови слідчого від 09.03.2011року та показаннями свідків.
Крім того, якість придбаних позивачем у ТОВ "Ерімусс" та ТОВ "Транс-Групп" паливно-мастильних матеріалів підтверджується наданими під час розгляду даної справи сертифікатами відповідності/свідоцтвами про визнання, що свідчить про прийняття позивачем товару за якістю у відповідності з Інструкцією з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.06.2007 року №271/121. При цьому, на думку суду, наявність чи відсутність у суб'єктів господарювання сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання на товар не пов'язано з дотриманням податкового законодавства і не може однозначно розглядатись однією з підстав нереальності господарських операцій та відповідно вплинути на формування бухгалтерського та податкового обліку.
Щодо висновків та тверджень податкового органу про те, що під час перевірки ТОВ "Вема" не надано товарно-транспортні накладні, тобто не підтверджено належними документами виконання факту умов поставок від ТОВ "Ерімусс" та ТОВ "Транс-Групп" товару, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.5.4.1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования" (Правила №363). З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою № 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900. Пунктом 15.1. Правил №363 встановлено, що у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між Перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом за формою, що наведена в додатку 4.
Як зазначили свідки, розбіжностей у поставлених контрагентами паливо-мастильних матеріалів під час їх прийняття на АЗС (склад) не було, а тому відповідні Акти не складались.
Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема ТТН, затверджено спільним наказом Мінтранспорту України, Мінстату України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29.12.1995 року № 488/346.
Пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено, що основними документами на перевезення вантажів є ТТН та дорожні листи вантажного автомобіля. Відповідно до пункту 13 Порядку заповнення податкової накладної, до розділу II податкової накладної вносяться всі дані по товаротранспортних витратах продавця згідно з договором, які не входять до договірної (контрактної) вартості товарів.
Суд вважає, оскільки, транспортні витрати були включені до ціни придбання нафтопродуктів, тобто входять до договірної (контрактної) вартості товарів, то у позивача відсутні витрати на їх транспортування, податкова накладна не повинна містити відомостей про товаротранспортні витрати (умови поставки). Крім того, податковим органом не заперечувався факт відсутності у позивача окремих витрат на транспортування придбаних у ТОВ "Ерімусс" та ТОВ "Транс-Групп" паливно-мастильних матеріалів, а отже відсутність у нього обов'язку зберігання товарно-транспортних накладних на підтвердження придбання цього товару.
В ході судового розгляду, з урахуванням зазначених в ухвалі Вищого адміністративного суду від 18.06.2014 року №К/9991/28336/12 питань необхідних для встановлення під час нового розгляду справи, зокрема, щодо фактичного виконання спірних операцій, щодо наявності ТОВ "Ерімусс" та ТОВ "Транс-Групп" власних або залучених спеціалізованих транспортних засобів для перевезення нафтопродуктів та понесених ними витрат не представилось за можливе в зв'язку припиненням контрагентів позивача ТОВ "Ерімусс" та ТОВ "Транс-Групп", у зв'язку з визнанням їх банкрутами (а.с.45-48 т.2).
При цьому суд зазначає, що податковий орган під час перевірки ТОВ "Вема", з метою документального підтвердження господарських відносин ТОВ "Вема" з ТОВ "Ерімусс" та ТОВ "Транс-Групп", а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків у відповідності до ст.73 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI не організовано та не проведено зустрічної звірки, перевіривши усі обставини щодо дійсного руху активу на шляху від виробника до платника, що свідчить про неповне та недостовірне встановлення всіх фактичних даних по господарських відносин цих суб'єктів господарювання та висновків перевірки.
Суд вважає помилковими посилання податкового органу, як на підставу нереальності господарських правовідносин позивача з ТОВ "Трансс-Групп", на довідку Державної податкової інспекції в Київському районі м. Донецька від 12.08.2010 року №6212/15-213/36887777 (а.с.83-88 т.2), оскільки з переліку контрагентів зазначених у вказаній довідці за червень 2010 року ТОВ "Вема" не значиться, в той же час, операції з поставки нафтопродуктів ТОВ "Трансс-Групп" на адресу ТОВ "Вема" мали місце в вересні 2010 року, тобто господарські взаємовідносини вказаних контрагентів не були предметом перевірки Державної податкової інспекції в Київському районі м. Донецька. Крім цього слід зазначити, що ТОВ "Трансс-Групп" внесено в реєстр великих платників податків на 2012 рік (а.с.92 т.1).
Згідно ч.2 ст.207 Господарського кодексу України, недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб.
У відповідності до ст. 203 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Наявними в матеріалах справи доказами спростовуюється висновок податкового органу, що укладені позивачем договори не спрямовані на реальне настання господарських наслідків, що обумовлені ними. Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогам первинності в розумінні ст. 9 Закону №996-ХIV, і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку.
Визначальною ознакою вищезазначених господарських операцій є те, що вони спричинили реальні зміни майнового стану позивача. Господарські операції мають безпосередній вплив на результати господарської операції та підтвердженні первинними документами, форма та зміст яких відповідають вимогам чинного законодавства.
З системного аналізу положень статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" вбачається, що відповідальною за сплату податку на додану вартість до бюджету є особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Натомість, висновки податкового органу про те, що правочини між позивачем з ТОВ "Ерімусс" та ТОВ "Транс-Груп" є нікчемними не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.
Таке правозастосування відповідає практиці Європейського суду з прав людини, рішення якого згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами України при розгляді справ як джерело права.
Так, в рішенні від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. При цьому Суд не прийняв зауваження Уряду щодо загальної практики відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.
Податковим органом не доведено безпосереднього залучення позивача до зловживань у сфері оподаткування. В свою чергу суд враховує той факт, що постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 03.06.2011 року №4-58/11, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 24.06.2011 року, скасовано постанову про порушення кримінальної справи відносно службових осіб ТОВ "Вема" за ознаками злочину, передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України, яка і стала підставою для проведення перевірки, за результатами якої винесено оскаржувані податкові-повідомлення-рішення.
Суд не бере до уваги пояснення засновника ТОВ "Ерімусс" ОСОБА_3 та засновника ТОВ "Транс-Групп" ОСОБА_4, оскільки на момент розгляду справи обвинувальний вирок, який би зафіксував вину будь - яких осіб у здійсненні фіктивного підприємництва відсутній. Лише вирок суду у кримінальній справі, який набрав законної сили, та матеріали кримінальної справи, якими встановлено діяння, що впливають на визначення податкових зобов'язань, можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово - господарським операціям платників податків.
Отже, досліджені судом первинні бухгалтерські документи з господарських операцій ТОВ"Вема" з ТОВ "Ерімусс" та ТОВ "Транс-Групп" (договір, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки фактури, банківські виписки по особовому рахунку позивача, змінні звіти операторів АЗС) підтверджують реальність господарських операцій з придбання товарів, відповідають вимогам первинності в розумінні ст.9 Закону України №996 та Положення №88 і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідач при прийнятті спірних рішень діяв всупереч вимог ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України. Зокрема, рішення прийнято необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення належать до скасування, що відповідає суті заявлених вимог та передбаченому законом способу захисту порушеного права.
Відповідно до п.4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів належним чином правомірність прийнятих ним рішень, в той час як позивач надав достатні та належні докази зворотного.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 70, 71, 72, 76, 77, 79, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області від 06.10.2011 року №0000690233 та №0000680233.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вема" судовий збір сплачений відповідно до квитанції від 20.10.2011року в сумі 3,40 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено 13 жовтня 2014 року (12.10.2014року-вихідний день).
Суддя В.О. Григораш