23 жовтня 2014 р. Справа № 9104/28425/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Глушка І.В.,
суддів Большакової О.О., Шинкар Т.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Борщівського районного суду Тернопільської області від 09.06.2011р. про залишення позовної заяви без розгляду по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Борщівському районі Тернопільської області про стягнення заборгованості,-
встановив:
26.05.2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача УПФ України в Борщівському районі Тернопільської області, в якому просить суд поновити строк звернення до суду, зобов'язати УПФ України в Борщівському районі нарахувати та стягнути на його користь суму невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни в період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року в розмірі 2733,30грн.
Позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до ст.ст.1,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» йому, як особі, яка набула статусу «Дитина війни», повинна виплачуватися з січня 2006 року щомісячна державна соціальна допомога в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, однак, така допомога йому виплачувалась не в повному обсязі. У позовній заяві позивач також просить суд поновити йому строк звернення до суду, посилаючись на те, що про належні йому, як дитині війни виплати його повідомлено не було, тому про факт порушення його прав йому стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі у зв'язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним судом України 09 липня 2007 року.
Ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської області від 09.06.2011 р. в поновленні позивачу ОСОБА_1 строку звернення до суду відмовлено.
Позовну заяву ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Борщівському районі Тернопільської області про стягнення невиплаченої щомісячної допомоги дітям війни за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року залишено без розгляду, оскільки із даними вимогами позивач звернувся із пропуском встановленого нормами КАС України шестимісячного строку на звернення до суду.
Суд також зазначив, що у відповідності до ст.57 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права та обов'язки громадян доводяться до відома населення в порядку, встановленому законом. Тобто всі нормативні акти оприлюднюються та є загальнодоступними. Крім того, право дітей війни на отримання підвищення до пенсії широко висвітлювалося у доступних засобах масової інформації.
Таким чином позивач мав можливість ознайомитися з нормативно-правовими актами та своєчасно звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, однак пропустив строк і підстав для задоволення заяви про поновлення строку не має.
Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_1. Вважає, що ухвала прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати ухвалу та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року та ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України колегія суддів вважає доцільним розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення, з наступних підстав.
Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 є дитиною війни, оскільки статтею 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Разом з тим, згідно ч.1 ст.99 КАС України - адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України - для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В силу ч.1 ст. 100 КАС України - адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Як наслідок, приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 звернувся до суду із позовними вимогами за період з 2006 року по 2007 рік - лише 26.05.2011 року, тобто із пропуском без поважних причин шестимісячного строку на звернення до суду, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід залишити без розгляду, відповідно до ст.100 КАС України.
Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки дана норма у спірних правовідносинах застосуванню не підлягає, так як стосується виключно нарахованих та невиплачених пенсій, а у справі, що розглядається, спір виник при нарахуванні надбавки до пенсії а не виплаті вже нарахованої.
Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 197,199, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Борщівського районного суду Тернопільської області від 09.06.2011р. про залишення позовної заяви без розгляду по справі № 2а-4525/11 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І.В. Глушко
Судді О.О.Большакова
Т.І. Шинкар