ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/18889/14 03.11.14
за позовом Спільного Українсько-Естонського підприємства у формі товариства з
обмеженою відповідальністю "Оптіма - Фарм, ЛТД"
до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Техноком-3"
про стягнення 360 857,89 грн.
Суддя Картавцева Ю.В.
Представники сторін:
від позивача Суховерко О.В. - представник (дов. № 20/03-14 від 20.06.2014 р.)
від відповідача не з'явився
Спільне Українсько-Естонське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма - Фарм, ЛТД" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноком-3" про стягнення заборгованості у розмірі 360 857,89 грн. (300 714, 98 грн. - основний борг, 60 142, 91 грн. - проценти за користування чужими коштами).
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання з оплати вартості поставленого товару за договором поставки № 245 від 01.01.2011 р., внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 300 714, 98 грн.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача 60 142, 91 грн. процентів за користування чужими коштами.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.09.2014 р. порушено провадження у справі №910/18889/14, розгляд справи призначено на 06.10.2014 р.
У судове засідання 06.10.2014 р. представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
За таких обставин, у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 03.11.2014 р., про що виніс відповідну ухвалу.
У судовому засіданні 03.11.2014р. представником позивача подано Заяву б/н та б/д, згідно якої позивач повідомив, що відповідачем в процесі розгляду справи було добровільно сплачено на користь позивача за Договором поставки 7500, 00 грн. В підтвердження чого, позивачем надано відповідні банківські виписки, що підтверджують надходження на його користь зазначеної суми.
За наведених обставин, позивач просить стягнути з відповідача 293214,91 грн. основної заборгованості та 60 142,98 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.
Представник відповідача у судове засідання 03.11.2014 р. повторно не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про порушення провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 910/18889/14 про порушення провадження у справі від 08.09.2014 р. та від 06.10.2014р. були направлені відповідачу за адресою, вказаній у позовній заяві (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 19), що відповідає адресі місцезнаходження відповідача згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
За наведених обставин та з урахуванням приписів ст. 64 ГПК України, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі від 08.09.2014 р., так само, як і ухвала від 06.10.2014р. вручені відповідачу належним чином.
При цьому, в матеріалах справи міститься конверт повернення поштового відправлення з ухвалою суду про порушення провадження у справі від 08.09.2014 р. з причиною повернення: «за закінченням встановленого строку зберігання».
Вказана правова позиція підтверджується також позицією Вищого господарського суду України, що викладена у частині 3, п. 3.9.1, Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", де зазначено таке. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях 06.10.2014 р., та 03.11.2014 р. до суду не надходило.
Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.
За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 03.11.2014 р. та за відсутності представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.
Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не надано.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 03.11.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -
01.01.2011 р. між Спільним Українсько-Естонським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма - Фарм, ЛТД" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Техноком-3" (далі - покупець, відповідач) був укладений договір поставки № 245 (далі-Договір).
Як встановлено сторонами у Розділі 1 Договору, відповідно до умов цього Договору Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупцеві, а Покупець прийняти та оплатити певний Товар, асортимент, кількість та ціна якого, зазначені в видаткових накладних, які є його невід'ємною частиною. Предметом поставки є наступний Товар: лікарські засоби та вироби медичного призначення.
Як встановлено у п.п. 2.1. та 2.2. Договору, Поставка Товару здійснюється окремими партіями, кількість та асортимент Товару в яких, визначається Сторонами шляхом оформлення Замовлень відповідно до умов, викладених в розділі 3 («Умови поставки Товару») цього Договору.
Загальна кількість та асортимент Товару, що поставляється за Договором, складається з кількості та асортименту Товару, погоджених Сторонами та вказаних в підписаних видаткових накладних на передачу Товару.
Згідно п. 3.2. Договору, асортимент, кількість, ціну Товару, умови оплати кожної партії Товару Покупець вказує в Замовленні на поставку відповідної партії Товару.
Відповідно до п. 3.8., доказом передачі Товару Покупцю є видаткова накладна на поставку окремої партії Товару, що підписана уповноваженої особою Покупця та містить відбиток печатки (штампу) Покупця.
Розділом 5 Договору, сторони визначили ціну та загальну вартість Договору, так, зокрема, згідно п.5.1., ціна за одиницю Товару визначається (погоджується) сторонами на підставі Прайс - листа Постачальника, що діє на момент замовлення Товару Покупцем, в якому наведено перелік (асортимент) Товару, що є предметом поставки відповідно до цього Договору, та його ціна. Зміна та/або оновлення такого Прайс - листа, а також направлення його Покупцям, здійснюється за правилами Постачальника.
Ціни кожної одиниці Товару вказується у видаткових накладних на поставку кожної партії Товару (п.5.3.).
Як встановлено у п. 6.1. Договору, оплата Покупцем Товару за цим Договором здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням При цьому порядок оплати Товару за цим Договором (попередня оплата чи оплата з відстроченням платежу) обирається Покупцем при поданні Замовлення на поставку.
Згідно п.6.2., при здійсненні Покупцем оплати Товару за цим Договором з відстроченням платежу строк, протягом якого Покупець зобов'язаний здійснити оплату за Товар на користь Постачальника, вказується Постачальником у видатковій накладній на Товар, який поставляється. При цьому перебіг такого строку починається від дати поставки Товару Покупцю, що вказана у видатковій накладній. Надання Постачальником Покупцю рахунку - фактури для оплати Товару з відстроченням платежу не є обов'язковим.
Як вбачається з матеріалів справи, та підтверджується поясненнями представника позивача, останнім, в період з 18.07.2014р. по 02.08.2014р. на виконання умов укладеного Договору поставки № 245 від 01.01.2011р. було поставлено продукції на загальну суму 300714,91 грн.
Факт поставки продукції та прийняття останньої відповідачем підтверджується відповідними видатковими накладними, що підписані уповноваженими особами та скріплені печаткою підприємства Відповідача. (належним чином засвідчені копії накладних містяться в матеріалах справи).
Згідно даних накладних, відповідачу надавався строк відстрочення сплати за поставлений товар на термін 14 днів. Проте, зважаючи на те, що остання за часом видаткова накладна датована 02.08.2014р., станом на день подання позову (08.09.2014р.), строк оплати за поставлений Позивачем товар минув.
Таким чином, як вказує позивач та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, відповідачем не виконано свого обов'язку щодо сплати на користь Позивача вартості поставленого Товару, що станом на дату подання позову становив 300714,91 грн.
З огляду на наведене, у поданому до суду позові позивач просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 300714,91 грн.
Крім суми основного боргу позивач ставить вимогу про стягнення 60142,98 грн. - проценти за користування чужими коштами, що становить 20 % від простроченої суми.
Водночас, в процесі розгляду справи, відповідачем було частково здійснено оплату вартості поставленого Товару у розмірі 7500 грн., що підтверджується відповідними виписками про надходження коштів на рахунок позивача.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Отже, внаслідок укладення договору поставки № 245 від 01.01.2011р. між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).
Під час судового розгляду справи судом було встановлено, що свої зобов'язання щодо оплати коштів за поставлений позивачем товар, відповідач у встановлений строк не виконав.
Крім того, в процесі розгляду справи судом встановлено, що відповідач сплатив позивачу кошти в рахунок погашення заборгованості по Договору в сумі 7500, 00 грн.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р., припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.
Таким чином, оскільки відповідачем сплачено частково суму заборгованості в розмірі 7500, 00 грн. в процесі розгляду даної справи, та відсутністю в цій частині позовних вимог предмету спору, суд припиняє провадження у справі № 910/18889/14 в частині стягнення з відповідача частини основної заборгованості в розмірі 7500,00 грн.
Станом на день розгляду справи, сума основної заборгованості за Договором становить 293214,91 грн.
Факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 293214,91 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Стосовно стягнення з відповідача плати (відсотків) за користування чужими коштами, суд зазначає таке.
Зі змісту п. 10.4. Договору вбачається, що за умови прострочення Покупцем строків оплати за Товар за цим Договором, він повинен сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі двадцяти відсотків від простроченої суми оплати.
При цьому, відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Так, сторонами Договору погоджено, що такий розмір процентів за користування чужими коштами за прострочення платежу за поставлений відповідно до Договору товар становить 20%.
Перевіривши розрахунок позивача плати за користування чужими коштами відносно заявленої основної заборгованості у розмірі 300 714, 91 грн. (60 142,98 грн.), суд зазначає, що вказаний розрахунок відповідає матеріалам справи та чинному законодавству.
За таких обставин, вимога про стягнення 60 142,98 грн. в якості плати за користування чужими грошовими коштами задовольняється в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Положеннями статті 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, відповідач доказів спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
За таких обставин, зважаючи також на часткову сплату частини заборгованості у процесі розгляду справи, та припинення провадження у справі у цій частині на підставі п. 1-1 ч.1 статті 80 ГПК України, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
За таких обставин, керуючись ст. ст. 33, 49, п.1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Техноком-3" (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 19, ідентифікаційний код 22901123) на користь Спільного Українсько-Естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма - Фарм, ЛТД" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, будинок 18-А, ідентифікаційний код 21642228) 293214 (двісті дев'яносто три тисячі двісті чотирнадцять) грн. 91 коп. основного боргу, 60 142(шістдесят тисяч сто сорок дві) грн. 98 коп. - 20% за користування чужими грошовими коштами, 7217 (сім тисяч двісті сімнадцять) грн. 16 коп. судового збору.
3. Припинити провадження у справі №910/18889/14 у частині стягнення 7 500 (сім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. основного боргу.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення
складено 10.11.2014 р.
Суддя Ю.В. Картавцева