10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Бондарчук В.В.
Суддя-доповідач:Іваненко Т.В.
іменем України
"11" листопада 2014 р. Справа № 296/4818/14-а
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Іваненко Т.В.
суддів: Кузьменко Л.В.
Одемчука Є.В.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від "15" жовтня 2014 р. у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Житомирі Житомирської області до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області про визнання незаконним рішення, скасування постанови державного виконавця, зупинення примусового виконання рішення ,
В червні 2014 року Управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області звернулося до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області про визнання незаконними дій Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області щодо відкриття виконавчого провадження №2-а-1879/12, зупинення виконання та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №41575910 від 21.01.2014 року.
Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 15.10.2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та постановити нову, якою позов задовольнити.
В судове засідання позивач та представник відповідача не з'явилися. Про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження у відповідності до приписів п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Суд встановив, що постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області №41575910 від 21.01.2014 відкрито виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа № 2а-1879/12, виданого 13.02.2011 року Корольовським районним судом м. Житомира про стягнення заборгованості з Управління Пенсійного фонду України в місті Житомирі Житомирської області на користь ОСОБА_3
Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Частиною 1 статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (ч.1). Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду (ч.2).
Разом з тим, у пункті 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначено, що виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновків, що постанову про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем прийнято відповідно до приписів Закону України "Про виконавче провадження", тому позов УПФ задоволенню не підлягає.
Однак, суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що відділ примусового виконання рішень не є належним відповідачем у справі.
Так, згідно із ч.3 ст.181 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №385/2011 затверджено Положення про Державну виконавчу службу України, відповідно до пункту 7 якого ДВС України здійснює свої повноваження безпосередньо та через структурні підрозділи головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районних, міських (міст обласного значення), районних у містах, міжрайонних та міськрайонних управлінь юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень ДВС України.
Частиною 1 статті 3 Закону України "Про державну виконавчу службу" визначено, що органами державної виконавчої служби є:
- Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень;
- управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;
- районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Отже, в цій категорії справ відповідачами можуть бути лише вищевказані органи державної виконавчої служби. Структурні підрозділи органів державної виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, відділи примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - не визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" як самостійні органи державної виконавчої служби, що виключає можливість їхньої участі як відповідачів у таких справах.
Відповідно до ч.1 ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
Під час розгляду справи суд першої інстанції не врахував, що в даній справі позивач звернувся до неналежного відповідача та, розглянувши справу у письмовому провадженні, не допустив його заміну, що призвело до порушення норм процесуального законодавства.
Враховуючи те, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області (хоч і з інших підстав), колегія суддів вважає, що дане судове рішення може залишатися без зміни.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Корольовського районного суду м. Житомира від "15" жовтня 2014 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Т.В. Іваненко
судді: Л.В. Кузьменко
Є.В.Одемчук
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу/позивачам: Управління Пенсійного фонду України в м.Житомирі Житомирської області вул.Перемоги, 55, м.Житомир,10003
3- відповідачу/відповідачам: Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області майдан Соборний,1, м.Житомир,10014
- ,