21 жовтня 2014 рокусправа № 310/5825/14-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мельника В.В.
суддів: Нагорної Л.М. Юхименка О.В.
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську та Бердянському районі Запорізької області на постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 серпня 2014 року у справі 27 серпня 2014 року за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську та Бердянському районі Запорізької області про зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську та Бердянському районі Запорізької області (далі по тексту - відповідач), в якому просила визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо виплати у неповному обсязі державної соціальної допомоги як дитині війни на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2014 року; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату державної соціальної допомоги як дитині війни у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», за період з 01.01.14 року по день постановлення рішення суду, з урахуванням фактично виплачених сум.
Постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 серпня 2014 року у справі 310/5825/14-а позов задоволено; визнано неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м.Бердянську та Бердянському районі Запорізької області щодо виплати ОСОБА_1 у неповному обсязі державної соціальної допомоги як дитині війни на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни за період з 29.01.2014 року по 02.08.2014 року; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м.Бердянську та Бердянському районі Запорізької області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної соціальної допомоги як дитині війни у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 29.01.14 року по 02.08.2014 року, з урахуванням фактично виплачених сум
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 серпня 2014 року у справі 310/5825/14-а та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимоги в повному обсязі.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни та за приписами ст.6 цього закону має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права надавши перевагу ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" над постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 р. за № 1381 "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення", як нормативно-правовому акту, що має вищу юридичну силу. Також судом правильно визначено розмір мінімальної пенсії за віком, виходячи із приписів ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншими законами такий розмір не врегульовано.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.
Колегія суддів зазначає, в період з 29 січня 2014 року по 2 серпня 2014 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" не було встановлено обмеження щодо виплат підвищення до пенсії "дітям війни", не внесено змін до ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", тому з 29.01.2014 року по 2.08.2014 року діють положення ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
31.07.2014 року прийнято Закон України № 1622-VII "Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2014 рік", який набрав чинності з 16.08.2014 року, на підставі якого, до ст. 32 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" внесено такі зміни: установити, що з 01.01.2014 року норми і положення статей 5 та 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1381 "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верст населення", яка набрала чинності 1 січня 2012 року та діє по цей час встановлено, що дітям війни (крім тих, на кого розповсюджується дія Законів України "Про статус ветеранів війн, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання або державної соціальної допомоги, які виплачуються замість пенсії, підвищення, встановлене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", проводиться в розмірі 7 відсотків від прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.
У зв'язку з прийняттям зазначеного нормативно-правового акту терміни застосування положень статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" по 02 серпня 2014 року здійснюються у порядку та розмірах встановлених наведеним законом.
Колегія судів вважає за необхідне зазначити, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", застосовується не тільки для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, з огляду на те, що положення частини 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Також, колегія суддів зазначає, що Пенсійний фонд України повинен діяти у відповідності Положення "Про Пенсійний фонд України" і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку, що обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" покладено саме на управління пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.
З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.
Доводи апеляційної скарги не спростовують зроблений судом першої інстанції висновок.
Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську та Бердянському районі Запорізької області - залишити без задоволення.
Постанову Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 25 березня 2014 року у справі 186/406/14-а - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена відповідно до ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: В.В. Мельник
Суддя: Л.М. Нагорна
Суддя: О.В. Юхименко