22 жовтня 2014 рокусправа № 811/3547/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Мельника В.В.
суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.
за участю секретаря: Горшкова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року у справі №811/3547/13-а
за позовом Приватного акціонерного товариства «Креатив»
до про Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області скасування податкового повідомлення - рішення,-
Приватне акціонерне товариство «Креатив» (далі по тексту - позивач) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі по тексту - відповідач), в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000512202 від 16 серпня 2013 року.(т. 1, а.с. 3 -12)
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі № 811/3547/13-а. (т.1, а.с.1)
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним, необґрунтованим та безпідставним, не відповідає фактичним обставинам справи, а також таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства України.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року у справі №811/3547/13-а адміністративний позов задоволено. (суддя -Кармазина Т.М.) (т.4, а.с.25-30)
Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що відповідачем було неправомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення.
Відповідач - Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року у справі №811/3547/13-а та відмовити у задоволені адміністративного позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції не врахував позицію податкового органу, дії якого є законними та правомірними.
14 жовтня 2014 року на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за вх.51276/14 надійшли заперечення позивача на апеляційну скаргу, в яких він, посилаючись на те, що ним було надано усі первинні бухгалтерські документи, які підтверджують правомірність його дій з контрагентами, а також підтверджують реальність господарських операцій за відповідні періоди, просить залишити постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року у справі №811/3547/13-а без змін.
Відповідач у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року у справі №811/3547/13-а та відмовити у задоволені адміністративного позову.
Позивач у судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити без змін постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року у справі №811/3547/13-а.
У судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін по справі, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до матеріалів справи, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Баярд-К» за період з 01.06.2011р. по 30.06.2011р., ТОВ «Моккано» - з 01.09.2011р. по 31.10.2011р., ПП «Арзаміт» - з 01.11.2011р. по 31.12.2012р., фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 - з 01.01.2012р. по 31.10.2012р., ТОВ «Укрхімекс-Т» - з 01.04.2012р. по 31.10.2012р., СГ ТОВ «Дія» - з 01.05.2012р. по 31.05.2012р., ФГ «Лукра» - з 01.10.2012р. по 31.10.2012р., ПП «Оникс-СГ» - з 01.08.2012р. по 31.10.2012р., ФГ «Інтерком - Агро» - з 01.01.2013р. по 31.01.2013р., ТОВ «Прометей» - зерноторгова компанія» - з 01.02.2013р. по 28.02.2013р., результати якої оформлено актом №26/11-23-22-02/31146251 від 31 липня 2013 року.
Висновками зазначеного акту встановлено порушення позивачем п.п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на загальну суму 3637908 грн., в тому числі: за вересень 2011р. - 15351 грн., листопад 2011р. - 17469 грн., грудень 2011р. - 1464 грн., серпень 2012р. - 4853 грн., вересень 2012р. - 600 грн., жовтень 2012р. - 260214 грн., листопад 2012р. - 4624 грн., лютий 2013р. - 3333333 грн.
На підставі акту перевірки №26/11-23-22-02/31146251 від 31 липня 2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000512202 від 16 серпня 2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень, листопад, грудень 2011р., серпень-листопад 2012р., лютий 2013р. на загальну суму 3637908 грн.
Податковий орган в акті перевірки посилався на безтоварність операцій між контрагентами позивача та їх постачальниками, з якими позивач не перебував у правовідносинах.
З матеріалів справи вбачається, що позивач у перевіряємі періоди мав господарські взаємовідносини із ТОВ «Баярд-К», ТОВ «Моккано», ПП «Арзаміт», фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, ТОВ «Укрхімекс-Т», СГ ТОВ «Дія», ФГ «Лукра», ПП «Оникс-СГ», ТОВ «Прометей» - зерноторгова компанія».
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивачем дотримано всіх вимог закону, пов'язаних з формуванням податкового кредиту та виникненням податкового зобов'язання, оскільки єдиною підставою для цього являється наявність у платника податку-покупця належно оформленої податкової накладної.
Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.
Факт придбання позивачем у ТОВ «Баярд-К», ТОВ «Моккано», ПП «Арзаміт», фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, ТОВ «Укрхімекс-Т», СГ ТОВ «Дія», ФГ «Лукра», ПП «Оникс-СГ», ТОВ «Прометей» - зерноторгова компанія» товару та послуг, згідно укладених договорів, підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами.
Крім того, статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.
Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.
Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів бере до уваги ту обставину, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Зі змісту ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частина 1 статті 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення правочину між позивачем та контрагентами з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження відсутності реального характеру здійснених позивачем господарських операцій.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 06 лютого 2014 року необхідно залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року у справі №811/3547/13-а - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.
Повний текст виготовлено - 23 жовтня 2014 року.
Головуючий: В.В. Мельник
Суддя: О.В. Юхименко
Суддя: Л.М. Нагорна