23 жовтня 2014 рокусправа № 804/8880/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.
суддів: Дадим Ю.М. Уханенка С.А.
за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,
за участю:
представника Відповідача: Бейгул А.Г.,
представників позивача: Гопанюк О.Я., Ісаєва В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2014 року у справі № 804/8880/14 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Логос» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Логос» (далі- Позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.06.2014 року №0001172201.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що виходячи зі змісту ст. 288 ПК України та умов договору оренди, розмір орендної плати може бути переглянутий сторонами, а тому висновок податкового органу про можливість безумовного перегляду розміру орендної плати податковим органом не відповідає вимогам чинного законодавства.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2014 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Відповідача від 04.06.2014 року №0001172201.
Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, не погодившись з рішенням адміністративного суду першої інстанції, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що податкове повідомлення-рішення було прийняте в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України, а відтак підстави для його скасування відсутні.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними в матеріалах справи документами, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Логос» зареєстроване як юридична особа 12.06.1998 року та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська.
Так, 28.03.2014 року посадовими особами Відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ фірма «Логос» (код за ЄДРПОУ 23363633) з питань повноти нарахування орендної плати за землю за період з 01.02.2011 року по 01.09.2013 року, на підставі якої було складено Акт №711.
В Акті перевірки Відповідачем було зроблено висновки про порушення Позивачем:
- п.п.16.1.4, п.16.1, ст.16 та п.288.5 ст.288 ПКУ, рішення Дніпропетровської міської ради №216/8 від 02.02.2011 року, внаслідок чого встановлено заниження орендної плати за земельні ділянки, розташовані на території Бабушкінского району на 2011 рік - 173589.26 грн., 2012 рік - 62687.26 грн., січень-серпень 2013 року - 39904.13 грн.
На підставі зазначеного Акту перевірки, 04.06.2014 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001172201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання орендної плати з юридичних осіб на суму 320910.56 грн., в тому числі за основним платежем - 276180.70 грн., штрафними санкціями у розмірі - 44729.86 грн.
Правомірність винесення податкового повідомлення рішення від 04.06.2014 року №0001172201 є предметом спору, переданого на вирішення суду.
Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої виходив з того, що зміна розміру орендної плати згідно вимог Податкового кодексу України є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками і не тягне автоматичну зміну умов договору щодо орендної плати.
Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Приписами пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
З згідно з п.п.14.1.136, п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Пунктом 8.2 ст. 8 Податкового кодексу України встановлено, що до загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України.
У відповідності до п. 271.1 ст.271 Податкового кодексу України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Приписами ст. 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі. Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначаються ПК України. Згідно ст. 270 ПК України об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.
В свою чергу ст. 274, 276 Податкового кодексу України визначено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
Згідно зі ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.
Аналіз зазначених правових норм вказує на те, що орендна плата за землю є загальнодержавним податком, яка справляється на підставі договору оренди земельної ділянки у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки такої земельної ділянки.
З матеріалів справи вбачається, що 10.01.2001 року між Дніпропетровською міською радою (Орендодавець) та позивачем (Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки площею 1, 2475 га., що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Бабушкінський район, вул. Героїв Сталінграда, 180. Грошова оцінка земельної ділянки на момент укладення цього договору складає 1130946,08 грн. Термін дії договору до 23.11.2015 року.
Відповідно до п. 3.1 цього договору орендна плата виплачується у грошовій формі в розмірі 11309,46 грн./рік, що становить 942,45 грн./міс.
29.08.2002 року між Дніпропетровською міською радою (Орендодавець) та позивачем (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,3911 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Бабушкінський район, вул. Героїв Сталінграда, 169, для фактичного розміщення складу. Грошова оцінка земельної ділянки на момент укладення цього договору складає 1198303,49 грн. Термін дії договору до 19.06.2017 року.
Відповідно до п. 3.1 вказаного договору сума орендної плата за користування земельною ділянкою на термін дії договору складає 179745,53 грн.
Згідно додаткової угоди від 08.02.2006 року п.1.3 розділу 1 та розділ 3 Договору 1 викладені в новій редакції, відповідно до якої річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки та дорівнює розміру земельного податку.
Згідно податкових декларацій з плати за землю за 2011 - 2013 роки, позивач задекларував податкове зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2011 - 2013 роки відповідно до договору оренди земельної ділянки від 29.08.2002 року у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
На думку податкового органу, сплата Позивачем орендної плати за землю у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка передбачена умовами договору не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки з моменту прийняття Податкового кодексу України орендарі земельних ділянок комунальної та державної власності мали сплачувати орендну плату у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки незалежно від розмірів встановлених умовами договору.
Проте, відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що договір оренди земельної ділянки є цивільно-правовим, а отже йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень (в даному випадку податковий орган), який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов вимогам чинного законодавства України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.
Отже, зміна розміру орендної плати згідно вимог Податкового кодексу України є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками і не тягне автоматичну зміну умов договору щодо розміру орендної плати, а відтак і відповідного донарахування податковим органом суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій.
Зазначена правова позиція кореспондується з позицією Верховного суду України, яка зазначена зокрема в рішенні від 24.06.2014 року, положення якої, відповідно до приписів ч.1 ст.244-2 КАС України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.
Як вбачається з матеріалів справи, доказів внесення змін у добровільному чи судовому порядку до суду надані не були.
Отже, Позивач при сплаті коштів за оренду земельної ділянки у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки діяв відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки таким розмір прямо передбачений відповідним договором оренди земельної ділянки.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що Відповідач безпідставно дійшов висновку про заниження позивачем плати за оренду земельної ділянки, за період, що перевірявся, а тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2014 року є обґрунтованою та законною, а підстави для її скасування відсутні.
На підставі наведеного, керуючись, ч. 3 ст. 160, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2014 року у справі № 804/8880/14- залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий: О.О. Круговий
Суддя: Ю.М. Дадим
Суддя: С.А. Уханенко