23 жовтня 2014 рокусправа № 216/7893/13-а(2а/216/379/13)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.
суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.
за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 21 листопада 2013 року по адміністративній справі
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-міської районної у місті Кривому Розі ради про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач ОСОБА_1 21.10.2013 року звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-міської районної у місті Кривому Розі ради про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. В позові зазначає, що він є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом 3 групи. Просить суд визнати дії відповідача неправомірними щодо невиплати йому сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2013 рік та зобов'язати УПСЗН виконкому Центрально-міської районної у місті Кривому Розі ради перерахувати та сплатити щорічну допомогу на оздоровлення за той же період часу.
Відповідач УПСЗН виконкому Центрально-міської районної у місті Кривому Розі ради заперечував проти адміністративного позову та просив суд в задоволенні позову відмовити.
Постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 21 листопада 2013 року у задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, позивачем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій позивач просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно ст.41 КАС України, не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом 3 групи, що підтверджується посвідченнями (а.с.5), та одержує компенсаційні виплати згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Виплата позивачу щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої ст.48 вказаного Закону, за 2013 рік здійснено відповідачем в розмірі 90,00 грн. з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 12.07.05 № 562.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо правомірності дій відповідача з таких підстав.
Відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції станом на момент здійснення виплат за визначений позивачем період щорічна допомога на оздоровлення учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС другої категорії виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.05 № 562 при нарахуванні одноразової допомоги на оздоровлення є неправомірним, оскільки означена постанова суперечить положенням Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Положеннями Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" встановлено, що у 2013 році норми і положення ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.
Проте, в 2013 році нормативні акти Кабінету Міністрів України щодо встановлення розмірів виплат одноразової допомоги на оздоровлення особам, визначеним Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не приймалися.
Таким чином колегія судів доходить висновку, що у 2013 році при нарахуванні та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення, відповідач повинен керуватися приписами ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відсутність грошових коштів на виплату допомоги на оздоровлення в даному випадку не позбавляє позивача, як особу, що має статус особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, права на отримання цієї допомоги. Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не обмежує таке право наявністю фінансування.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу допомогу на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат та поклала виконання цього обов'язку на органи соціального захисту населення за місцем проживання позивача, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги, пред'явлені за 2013 рік, є правомірними, підлягають задоволенню шляхом зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Верхньодніпровської райдержадміністрації здійснити нарахування та виплатити позивачеві щорічної разової допомоги на оздоровлення згідно ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 4 мінімальних заробітних плат з урахуванням здійснених за вказаний період фактичних виплат.
Щодо вимоги позивача зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-міської районної у м. Кривому Розі ради подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення та накладення на керівника УПСЗН штраф у розмірі десяти мінімальних заробітних плат, у разі ненадання звіту у встановлений строк, колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 267 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат.
Таким чином, даною нормою передбачено право суду встановити додаткові заходи щодо забезпечення виконання судового рішення та відповідно можливість застосування заходів впливу на суб'єкта владних повноважень в разі невиконання чи прострочення виконання даного зобов'язання виконати судове рішення та надати про це відповідний звіт.
Судом апеляційної інстанції відновлено порушене право позивача на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі визначеному ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" шляхом зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату одноразової допомоги на оздоровлення за 2013 рік у відповідному розмірі.
Частиною 5 ст. 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України
Згідно ч. 4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, їх посадовими та службовими особами на всій території України.
З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що вимоги про зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення та накладення на керівника УПСЗН штраф у розмірі десяти мінімальних заробітних плат, у разі ненадання звіту у встановлений строк, є дещо передчасними, оскільки підстави вважати, що відповідачем не буде виконано судове рішення в добровільному порядку, відсутні.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при вирішенні справи невірно застосував норми права, не в повному обсязі з'ясував обставини, що мають значення для справи, що відповідно до ст. 202 КАС України є підставою для скасування постанови суду і ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 21 листопада 2013 року - скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-міської районної у м. Кривому Розі ради в частині відмови у проведенні донарахування ОСОБА_1 невиплаченої частини щорічної разової допомоги на оздоровлення відповідності до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2013 рік.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-міської районної у м. Кривому Розі ради здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щорічної разової допомоги на оздоровлення за 2013 рік згідно ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 4 мінімальних заробітних плат з урахуванням здійснених за вказаний період фактичних виплат.
В задоволенні решти позову відмовити.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: Т.С. Прокопчук
Суддя: Л.А. Божко
Суддя: О.М. Лукманова