25 вересня 2014 рокусправа № 804/1571/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.
суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.
за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В..
за участю
представника відповідача: Жаворонкова С.М..
представників позивача: Дзюби М.О., Гавелі Л.В..
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року у справі №804/1571/14 за позовом Державного підприємства «Східний гірничо - збагачувальний комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування рішення, -
21 січня 2014 року державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську від 09.01.2014 року №0000021703 про збільшення податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на суму 108 399,18 грн., та нарахування штрафних санкцій в розмірі 76 211.89 грн..
Адміністративний позов обґрунтовано тим, що виплати, які були здійснені підприємством на виконання рішень судів по відшкодуванню моральної шкоди працівника підприємства, не повинні оподатковуватись, а тому прийняте податкове повідомлення - рішення від 09.01.2014 року №0000021703 з цього приводу є протиправним.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Дніпропетровську Міжрегіонального управління Міндоходів від 09.01.2014 року №0000021703 про збільшення податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходу платника податку у вигляді заробітної плати на суму 108 399,18 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 76 211,89 грн..
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, відповідач, звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем зменшено суму обов'язкових платежів з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходу платника податку у вигляді заробітної плати, шляхом протиправного включення до об'єкту оподаткування сум нарахованої та виплаченої колишнім працівникам моральної шкоди за рішеннями суду. За таких обставин, суд першої інстанції, на думку податкового органу, дійшов хибного висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами СДПІ з обслуговування ВП у м.Дніпропетровську Міжрегіонального управління Міндоходів було проведено документальну планову перевірку ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року, правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт №375/32.3-14309787 від 17.12.2013 року.
В результаті перевірки, серед іншого, встановлено порушення пп. 14.1.54, пп. 14.1.180, п. 14.1 ст. 14, п. 18.1 п. 18.2 ст. 18 пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 п.110.1 ст. 110, ст.. 119, пп.164.2.14 п. 164.2 ст. 164, абз.1. абз. 2 п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.4 п. 168.1 п. 168.3, п. 168.4.6, пп. 168.4.7 п. 168.4, ст.. 168, пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ із змінами та доповненнями, в результаті чого не утримано та не перераховано податку на доходи фізичних осіб до бюджету на суму 108 399,18 грн.
За наслідками виявленого порушення податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0000021703 від 09.01.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку за основним платежем на суму 108399.18 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 76211.89 грн..
Правомірність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення - рішення №0000021703 від 09.01.2014 року є предметом спору переданого на вирішення суду.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі суд першої інстанції виходив з того, що суми відшкодованої позивачем на виконання рішень суду моральної шкоди своїм колишнім працівникам не входять до об'єкту оподаткування податком з доходів фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку, оскільки такі виплати носять спеціальний характер та не доходом в розумінні приписів чинного податкового кодексу України.
Порядок справляння податку з доходів фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку регламентовано приписами чинного Податкового кодексу України.
Так, у відповідності до пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України;б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів;в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів;г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України;ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України;д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо);е) спадщини, подарунків, виграшів, призів;є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.
Згідно до пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Згідно до ст. 110 Податкового кодексу України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 розділу IV Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Податкового кодексу.
У відповідності до п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Відповідно до абз. а пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім: сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.
Отже, виходячи з аналізу зазначених норм права податковий агент нараховує, утримує та сплачує податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі. До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається суми доходу отриманого особою за звітний період, за винятком сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди, завданої життю та здоров'ю особи.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стало зокрема не віднесення позивачем як податковим агентом сум відшкодованої моральної шкоди своїм колишнім працівникам за рішеннями суду до складу податку на прибуток фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку.
Проте, з такими висновками податкового органу неможливо погодитись з огляду на наступне.
Так, у відповідності до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав,у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що Державним підприємством «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на підставі судових рішень було здійснено перерахування коштів колишнім працівникам підприємства, які постраждали внаслідок нещасних випадків на виробництві, в якості відшкодування моральної шкоди без утримання податку на доходи фізичних осіб.
Отже, позивачем було фактично відшкодовано моральне переживання своїх колишніх працівників, отримане у зв'язку з ушкодженням здоров'я на підставі рішення суду. Зазначені виплати носять спеціальний характер, та покликані відновити порушені особисті немайнові права осіб, за рішенням суду внаслідок отримання шкоди життю та здоров'ю.
За таких обставин, з урахуванням приписів пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку стосовно того, що вказані виплати не є об'єктом оподаткування податком на прибуток фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку.
У зв'язку з вищезазнченим, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності та необґрунтованості податкового повідомлення - рішення №0000021703 від 09.01.2014 року та необхідності його скасування.
З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим, підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року у справі №804/1571/14 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: О.О. Круговий
Суддя: І.Ю. Богданенко
Суддя: Ю.М. Дадим