20 жовтня 2014 рокусправа № 336/98776/13-а(2-а/33610/2014)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.
суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 січня 2014 року по адміністративній справі
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району про визнання протиправними дій, -
Позивач ОСОБА_1 12.11.2013 року звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району (далі - УПСЗН Запорізької міської ради по Шевченківському району), в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо відмови перерахунку допомоги при народженні дитини, зобов'язати УПСЗН Запорізької міської ради по Шевченківському району провести перерахунок допомоги при народженні дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 як на третю дитину, відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".
Відповідач УПСЗН Запорізької міської ради по Шевченківському району заперечував проти адміністративного позову та просив суд в задоволенні позову відмовити.
Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 січня 2014 року у задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, позивачем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій позивач просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є матір'ю трьох дітей: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копіями свідоцтв про народження.
Як вбачається із матеріалів адміністративної справи, ОСОБА_1 народила третю дитину у Чернігівській виправній колонії, де перебувала за вироком суду з 15.12.2009 року по 11.07.2013 року.
На той час, її перша дитина ОСОБА_4 перебувала під опікою на підставі розпорядження Жовтневої районної адміністрації від 26.05.2010 року №258-р., друга дитина ОСОБА_5 перебувала з батьком ОСОБА_6, що підтверджується довідкою з місця проживання від 24.07.2013 року.
Листом №7476/02 від 28.10.2013 року відповідач повідомив позивача, що згідно Порядку розмір допомоги при народженні дитини визначається з урахуванням кількості дітей, які до народження дитини перебували на утриманні особи, якій призначається допомога.
Відповідно до п.13 Порядку "Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року №1751, розмір та строк виплати допомоги, яка призначається одному з батьків дитини, визначається з урахуванням кількості живонароджених та усиновлених дітей (враховуючи померлих), які до народження дитини перебували на утриманні особи, якій призначається допомога, її чоловіка (дружини), крім дітей, від виховання яких зазначена особа (її чоловік, дружина) відмовилась, а також дітей, які передані на виховання іншій особі, та повнолітньої дочки (повнолітнього сина) чоловіка, які не були усиновлені дружиною.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що позивачем не доведено того, що вона фактично утримувала двох дітей на час народження третьої дитини, що згідно чинного законодавства є обов'язковою умовою для призначення розміру допомоги при народженні дитини як на третю дитину.
Доводами апеляційної скарги вказані обставини не спростовуються.
Оскільки судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ч.1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 січня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та відповідно до ч.10 ст.183-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: Т.С. Прокопчук
Суддя: Л.А. Божко
Суддя: О.М. Лукманова