16 жовтня 2014 рокусправа № 804/4128/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.
суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.
за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року
у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3) звернувся до суду з позовом до відповідача Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - Нікопольської ОДПІ Дніпропетровської області), в якому просив суд скасувати винесені 05.11.2012 року податкове повідомлення-рішення відповідача №0000511720, яким позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 65749,42 грн., з яких за основним платежем в сумі 52599,53 грн., за штрафними санкціями в сумі 13149,89 грн., та податкове повідомлення-рішення №000061720, яким позивачу нараховані штрафні санкції за ненадання до перевірки документів у розмірі 510 грн.
Відповідач адміністративний позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року позов задоволено, скасовані винесені 05.11.2012 року податкові повідомлення-рішення №0000511720, №000061720, на користь позивача стягнено судовий збір в сумі 662 грн. 59 коп.
Не погодившись з постановою суду, відповідач Нікопольської ОДПІ Дніпропетровської області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, та відмовити в задоволенні позовних вимог.
В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно ст.41 КАС України не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ФОП ОСОБА_3 зареєстрований в Нікопольській ОДПІ Дніпропетровської області як платник податку на додану вартість.
Відповідачем Нікопольською ОДПІ Дніпропетровської області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині визначення правильності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість ФОП ОСОБА_3 по взаємовідносинам з ТОВ "Декос Альянс" за період з 01.09.2011 року по 30.11.2011 року, про що складено акт №1780/172НОМЕР_2 від 25.10.2012 року.
Відповідно до викладених в акті перевірки висновків, позивач порушив пп.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість у сумі 52599,53 грн.; та порушив п.44.6 ст.44, п.85.2 ст.85 ПК України, в результаті чого встановлено ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів за перевіряємий період при здійсненні податкового контролю.
Визначаючи позивачу грошове зобов'язання з ПДВ, відповідач виходив з того, що позивач протягом перевіреного періоду мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Декос Альянс", при вчиненні правочину з яким виявлені порушення в частині недодержання вимог ст.203, 215, 216 ЦК України, оскільки правочин з зазначеним контрагентом не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, цей правочин має ознаки нікчемності, оскільки встановлена відсутність фактичного постачання товарів.
Позиція податкового органу про недійсність даних у податковій звітності позивача грунтується на отриманому від іншого податкового органу акту перевірки контрагента ТОВ "Декос Альянс" щодо фіктивності його діяльності.
На підставі акту перевірки відповідачем 05.11.2012 року прийняті податкове повідомлення-рішення №0000511720, яким позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 65749,42 грн., з яких за основним платежем в сумі 52599,53 грн., за штрафними санкціями в сумі 13149,89 грн., та податкове повідомлення-рішення №000061720, яким позивачу нараховані штрафні санкції за ненадання до перевірки документів у розмірі 510 грн.
Позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення в судовому порядку.
Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до приписів пп. 198.2. , 198.3 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/ послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
При цьому, п.198.6 ст.198 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної; не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Згідно із п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/ або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Із матеріалів справи вбачається, що між ФОП ОСОБА_3 та контрагентом ТОВ "Декос Альянс" 29.09.2011 року укладено договір №2909/1 поставки товарів : дизпалива та шин.
Відповідно до п.201.7 ст.201 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).
Згідно вищевказаних норм, Податковим кодексом України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.
Пунктами 201.8. ,201.9. ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу; не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.
Із матеріалів справи видно, що вищезазначений договір позивача з контрагентом ТОВ "Декос Альянс" спрямований на реальне настання правових наслідків та набуття сторонами цивільних прав та обов'язків, що обумовлений ним, оскільки поставка товарів контрагентом ТОВ "Декос Альянс" за укладеним договором та здійснення позивачем оплати товару підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими у відповідності із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, рахунком-фактурою, банківськими виписками, факт транспортування товару підтверджується подорожнім листом.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем до складу податкового кредиту за перевірений період часу віднесено суми ПДВ по виписаним контрагентом ТОВ "Декос Альянс" податковим накладним, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит зазначеного періоду.
В ході проведення перевірки посадовим особам відповідача зазначені податкові накладні були надані та досліджені, їх невідповідність вимогам чинного законодавства не встановлена, що підтверджується змістом Акту перевірки.
Суми ПДВ за зазначеними податковими накладними позивачем правомірно включені до складу податкового кредиту за перевірений період та відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, оскільки чинне податкове законодавство України не ставить в залежність право сторони в договорі на податковий кредит від проведення перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб, а також наявності та змісту правових взаємовідносин цих осіб між собою.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень згідно чинного законодавства не надано право щодо встановлення нікчемності правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності ; разом з тим податкові органи не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину при умові його укладання контрагентами з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами відповідно до вимог ч.3 ст.228 ЦК України.
Оскільки відповідачем не надані належні докази фіктивності (нікчемності) укладеного позивачем з контрагентом ТОВ "Декос Альянс" оспорюваного правочину, або рішення суду про визнання його таким, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем висновок про нікчемність правочину зроблений на припущеннях, факт дійсного виконання позивачем та його контрагентом господарської угоди, яка визнана нікчемною, доведений матеріалами справи.
Матеріалами справи доведений факт дійсного виконання позивачем та його контрагентом господарської угоди, позивач не мав підстав вважати діяльність зазначеного контрагента ТОВ "Декос Альянс" протиправною, так як на час дії угоди контрагент позивача був зареєстрований в установленому порядку, як платник ПДВ, мав право виписувати та надавати податкові накладні, не був виключений із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач виконав передбачені чинним податковим законодавством умови щодо підтвердження свого права на податковий кредит та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту по операції з контрагентом ТОВ "Декос Альянс", а тому висновки податкового органу щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з ПДВ за податковим повідомленням-рішенням №0000511720 від 05.11.2012 року є неправомірними.
Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
Матеріалами справи підтверджено, що під час здійснення перевірки позивачем надано податковому органу виписки по розрахунковому рахунку № НОМЕР_1, відкритому в АТ "Сбербанк Росії" по взаємовідносинам з ТОВ "Декос Альянс", які використані відповідачем при перевірці,що підтверджено змістом акту перевірки № 1780/172.НОМЕР_2 від 25.10.2012 року.
Оскільки позивач надав відповідачу до перевірки необхідні розрахункові документи, нарахування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій на суму 510грн. згідно податкового повідомлення-рішення є неправомірним.
Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Приймаючи до уваги викладене, враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України , суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що визнання протиправним та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 05.11.2012 року №0000511720 , № 000061720 є обґрунтованим та вірним.
Судом першої інстанції правомірно у відповідності до приписів ст. 94 КАС України, стягнені на користь позивача здійснені ним документально підтверджені судові витрати в сумі 662,59 грн.
Доводами апеляційної скарги вказані обставини не спростовуються.
Оскільки судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини адміністративної справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись п. 1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 - року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: Т.С. Прокопчук
Суддя: Л.А. Божко
Суддя: О.М. Лукманова