Справа № 739/1694/14-ц
Провадження № 2/739/392/14
"12" листопада 2014 р. м. Новгород-Сіверський
Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Чепурка В.В.,
за участі:
секретаря - Лукаш Н.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області про стягнення витрат, здійснених у зв'язку зі службовим відрядженням,
ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовом до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області (далі - відповідач) про стягнення витрат, здійснених у зв'язку зі службовим відрядженням у 2013 році.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що у 2013 році вона, як вихователь навчально-виховного комплексу «Дзвіночок» Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області перебувала у службовому відрядженні. Після відрядження нею до бухгалтерії міської ради було подано звіт про використання коштів, а також фінансові документи, що підтверджували факт витрачання нею коштів під час відрядження, зокрема на проїзд, на проживання, добові. Загалом витрати на відрядження становили 1 430 грн. 39 коп. Незважаючи на це вказані витрати їй не були компенсовані, хоча вона неодноразово зверталася з цього приводу до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області.
У судове засідання позивачка не з'явилася, при цьому подала заяву про розгляд справи без її участі та про підтримання позовних вимог у повному обсязі з проханням їх задовольнити.
Представник відповідача до суду не з'явився, при цьому ним подано до суду заяву про розгляд справи без його участі та визнання позовних вимог повністю.
Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.
Як встановлено, позивачка працює на посаді вихователя загальноосвітнього навчального закладу І ступеня «Дзвіночок» Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області з 01 вересня 2000 року (а.с.4).
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про підвищення кваліфікації №23 від 02 травня 2013 року позивачка у період з 15 квітня по 02 травня 2013 року навчалася на курсах підвищення кваліфікації учителів початкових класів та вихователів ГПД (а.с. 5).
Згідно довідки Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області від 29 квітня 2014 року, остання має заборгованість перед позивачкою з відшкодування витрат на відрядження за 2013 рік у розмірі 1 430 грн. 39 коп. (а.с. 6). Вказана заборгованість на час розгляд справи судом не погашена, що фактично визнав у своїй заяві представник відповідача.
Відповідно до частин першої та другої статті 121 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку зі службовими відрядженнями. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за весь час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлених законодавством.
Як вбачається, трудовим законодавством України не передбачені конкретні строки виплати роботодавцем працівнику витрат на службове відрядження.
Відповідно до частини першої статті 9 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
За таких обставин суд вважає за необхідне застосувати до правовідносин, які виникли між позивачкою та відповідачем положення ЦК України, які регулюють порядок та строки виконання зобов'язань.
Так, відповідно до статті 526 ЦК України зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов?язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Правовідносини, що виникли між позивачкою та відповідачем також є за своїм змістом зобов'язанням, відповідно до якого на виконання вимог КЗпП України відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачці здійснені нею у зв?язку з відрядження витрати.
Оскільки строк виконання відповідачем зобов?язання про відшкодування витрат, здійснених у зв?язку з відрядженням як законодавством та і будь-яким договором, зокрема й трудовим, не визначено, відповідач зобов'язаний виконати вказане зобов?язання відповідно до частини третьої статті 530 ЦК України у семиденний строк від дня пред'явлення такої вимоги позивачкою.
З позовної заяви вбачається, що позивачка неодноразово зверталася до відповідача з приводу відшкодування витрат на відрядження, однак їй лише було видано довідку про розмір наявної заборгованості від 29 квітня 2014 року. Враховуючи, що представник відповідача у поданій ним заяві повністю визнав позовні вимоги і не оспорює доводів позивачки, зокрема й щодо її звернення з вимогою здійснити відшкодування витрат на відрядження, суд відповідно до частини першої статті 61 Цивільного процесуального кодексу України визнає дану обставиною такою, що не підлягає доказуванню.
Зважаючи на викладене суд приходить до висновку, що визначений законодавством строк виконання відповідачем перед позивачкою свого зобов?язання щодо відшкодування витрат, здійснених у зв?язку зі службовим відрядженням сплинув, але дане зобов?язання виконано не було, що свідчить про порушення цього зобов'язання відповідачем.
Таким чином, суд вважає за необхідне захистити права позивачки, стягнувши на її користь з відповідача витрати, здійснені нею у зв'язку зі службовим відрядженням у розмірі 1430 грн. 39 коп., тому позов підлягає задоволенню повністю.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року N 3674-VI позивачі звільняються від сплати судового збору за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових відносин.
Відповідно до частини третьої статті 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
У зв'язку з тим, що позов підлягає задоволенню повністю, з відповідача в дохід держави відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» необхідно стягнути судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 526, 527, 530 ЦК України, статтею 121 КЗпП України, статтями 2, 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд
В И Р I Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області про стягнення витрат, здійснених у зв'язку зі службовим відрядженням - задовольнити повністю.
Стягнути з Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області, ідентифікаційний код юридичної особи - 04061978, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, витрати, здійснені у зв'язку зі службовим відрядженням, у розмірі 1 430 (одна тисяча чотириста тридцять) гривень 39 копійок.
Стягнути з Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області в дохід держави судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В.В. Чепурко