Справа № 739/1542/14-ц
Провадження № 2/739/354/14
"05" листопада 2014 р. м. Новгород-Сіверський
Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Чепурка В.В.,
за участі:
секретаря - Лукаш Н.Я.,
відповідачки - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - позивач), діючи через свого представника - Супрун Наталію Сергіївну, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідачка) про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 25 червня 2007 року.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до вказаного договору відповідачка отримала від позивача кредит у розмірі 7 500 грн. у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36% на рік за користування кредитом на суму залишку заборгованості. Станом на 30 червня 2014 року відповідачка свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, у результаті чого виникла прострочена заборгованість у розмірі 27 104 грн. 39 коп., з яких 5 257 грн. 22 коп. заборгованість за кредитом, 21 847 грн. 17 коп. заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, 500 грн. 00 коп. фіксована частина штрафу та 1 056 грн. 22 коп. процентна складова штрафу за порушення грошового зобов'язання. Судовим наказом від 11 червня 2008 року з відповідачки на користь позивача було стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 5 980 грн. 05 коп., відповідно на час звернення до суду з позовом розмір заборгованості становить 22 680 грн. 56 коп.
Відповідачкою до початку розгляду справи подано заперечення проти позову, відповідно до яких позивач, на її думку, мав право заявити позовні вимоги про стягнення заборгованості з 25 червня 2008 року, але позов ним було заявлено лише 12 вересня 2014 року, тобто з пропуском строку позовної давності, визначеного статтею 257 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). З огляду на це просить у задоволенні позову відмовити у зв'язку зі спливом строку позовної давності.
У судове засідання представник позивача не з'явилася при цьому подала до суду заяву з клопотанням про розгляд справи без її участі в якій зазначила, що позовні вимоги вона підтримує в повному обсязі.
Відповідачка у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, посилаючись на обставини, викладені у її запереченнях проти позову та просила у задоволенні позову відмовити у зв'язку зі спливом строку позовної давності, пояснивши, що дійсно уклала зазначений договір, при цьому платіжну картку після отримання одразу ж віддала своєму знайомому, нею фактично не користувалася, у подальшому до банку з приводу видачі нової картки не зверталася, погашення заборгованості вона не здійснювала, але це мала робити особа, якій вона передала платіжну картку.
Заслухавши пояснення відповідачки, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.
Як встановлено, 25 червня 2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач, що підтверджується його статутом (а.с. 33) та відповідачкою було укладено кредитний договір шляхом подання останньою заяви на відкриття карткового рахунку і встановлення кредитного ліміту у розмірі 7 000 грн. зі сплатою 36% річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.
При укладенні цього договору сторони керувалися положенням частини першої статті 634 ЦК України, відповідно до якого договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно пункту 3.1 Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови), що визначають умови укладеного сторонами договору, для надання послуг Банк відкриває Клієнту картковий рахунок, видає Клієнту картки, їх вид та строк дії визначається в заяві та в пам'ятці Клієнта, підписанням якої Клієнт та Банк укладають Договір про надання банківських послуг. Датою укладення Договору є дата відкриття рахунку, вказана в розділі заяви «Відмітки Банку». Із заяви відповідачки на відкриття карткового рахунку і встановлення кредитного ліміту, датованої 25 червня 2007 року, вбачається, що в розділі «Відмітки Банку» зазначено про відкриття відповідачці в день подання заяви карткового рахунку НОМЕР_1 (а.с. 14-26).
Отже відповідачка, подавши відповідну заяву, підтвердила свою згоду на те, що ця заява разом пам'яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами складають укладений між нею та позивачем кредитний договір.
Згідно пункту 6.5 Умов позичальник зобов'язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.
Відповідно до пункту 6.6 Умов клієнт зобов'язаний у разі невиконання зобов'язань за Договором, на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту) та оплатити Винагороду Банку.
Пунктом 8.6 Умов передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною другою статті 1054, параграфа 2 глави 71 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною першою статті 1050 ЦК України, яка підлягає застосуванню до відносин за кредитним договором, передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
З наданого суду позивачем розрахунку заборгованості за договором, укладеним між ним та відповідачкою 25 червня 2007 року вбачається, що станом на 30 червня 2014 року заборгованість відповідачки за кредитом становить 5 257 грн. 22 коп., заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом становить 21 847 грн. 17 коп., фіксована частина штрафу за порушення грошового зобов'язання становить 500 грн. 00 коп. та процентна складова штрафу за порушення грошового зобов'язання становить 1 056 грн. 22 коп.
Викладене свідчить, що відповідачка свої зобов'язання за кредитним договором, укладеним між нею та позивачем належним чином не виконувала, у зв'язку з чим виникла зазначена вище заборгованість. Посилання відповідачки на те, що вона отриманими кредитними коштами не користувалася, оскільки платіжну картку одразу ж передала своєму знайомому суд вважає безпідставними, адже відповідачка взяла на себе зобов'язання виконувати укладений між нею і позивачем договір, відповідно до умов та правил надання банківських послуг відповідачка була ознайомлена з правилами користування платіжною карткою, зокрема з тим, що лише вона, як утримувач картки, має право нею користуватися, відповідно на неї покладається обов'язок відповідати за порушення умов укладеного договору.
З наданої відповідачкою у судовому засіданні виписки по рахунку, відритому на виконання договору від 25 червня 2007 року вбачається, що останнє внесення нею грошових коштів на рахунок було здійснено 27 лютого 2008 року у сумі 2 850 грн. 00 коп. (а.с. 44-51).
Судовим наказом Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 11 червня 2008 року за заявою ЗАТ КБ «ПриватБанк» з ОСОБА_1 стягнуто за договором кредиту, без номеру, від 25 червня 2007 року заборгованість у розмірі 5 980 грн. 05 коп. (а.с. 36-37). У подальшому до 26 вересня 2014 року позивач до суду з позовом про стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором від 25 червня 2007 року не звертався.
Вирішуючи питання щодо заявленого відповідачкою клопотання про відмову в задоволенні позову у зв'язку зі спливом строку позовної давності суд враховує наступне.
Згідно з пунктом 9.12 Умов договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на такий же термін.
Відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4 Правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH) місяця.
Враховуючи строк дії укладеного 25 червня 2007 року між позивачем та відповідачкою договору - 12 місяців з моменту його підписання, а також те, що на період строку дії договору відповідачці було надано платіжну картку, яка у подальшому банком на новий строк не продовжувалася, суд приходить до висновку, що строк дії платіжної картки, отриманої відповідачкою згідно умов укладеного між нею і позивачем договору закінчився 25 червня 2008 року.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною четвертою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Частинами першою та другою статті 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Таким чином аналізуючи вказані положення законодавства можна дійти висновку, що у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Відповідно до правових позицій Верховного Суду України, висловлених у постановах від 22 жовтня 2014 року у справі №6-127цс14, від 01 жовтня 2014 року у справі №6-133цс14 та від 01 жовтня 2014 року у справі №6-134цс14, які згідно частини першої статті 3607 ЦПК України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, що застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, який містить зазначену норму права, та для всіх судів України, відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.
Оскільки після закінчення 25 червня 2008 року строку дії платіжної картки, отриманої відповідачкою при укладенні кредитного договору та до звернення 26 вересня 2014 року позивача з позовом минуло понад три роки, а відповідачка протягом цього строку дій, які б свідчили про визнання нею свого боргу і переривали б строк позовної давності не вчиняла, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову у зв'язку зі спливом строку позовної давності.
На підставі викладеного, керуючись статтями 253, 256, 257, 258, 261, 264 266, 267, 526, 610, 625, 634, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 2, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд
В И Р I Ш И В:
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В.В. Чепурко
Повне рішення складено 07 листопада 2014 року.