18 вересня 2014 рокусправа № 404/1438/14-а (2-а/404/219/14)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.
суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.
за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області та Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17.04.2014 року у справі № 404/1438/14-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Кіровоградській області, третя особа Управління пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області про визнання протиправними дій, -
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Кіровоградській області, третя особа Управління пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області, в якій просив:
- визнати незаконними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області Бондарь Д.Н. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження;
- скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області Бондарь Д.Н. від 03.01.2013 року про закінчення виконавчого провадження №30282236;
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч вимогам чинного законодавства, Відповідачем не були вчиненні жодні дії спрямовані на примусове виконання рішення суду.
Також Позивач зазначив, що постанова про закінчення виконавчого провадження датована 03.01.2013 року, в той час, як відповідь Управління Пенсійного фонду, щодо можливості здійснення перерахування грошової суми стягувачу після відновлення фінансування датована 06.01.2013 року.
Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17.04.2013 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано незаконними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області Бондарь Д.Н. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження та скасовано постанову від 03.01.2012 року про закінчення виконавчого провадження №30282236.
Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області, не погодившись з рішенням адміністративного суду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, звернулося з апеляційною скаргою, в якій проситьпостанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17.04.2013 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що причини часткового невиконання рішення суду є поважними, оскільки відповідно до норм чинного законодавства, державна установа, яка фінансується за рахунок коштів державного бюджету, відповідає за своїми зобов'язаннями лише при наявності відповідних бюджетних призначень.
Також, заявник апеляційної скарги зазначив, що Позивач не користувався належним йому правом, щодо ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження, в результаті чого пропустив строк на звернення до суду.
Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області, не погодившись з рішенням адміністративного суду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17.04.2013 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що часткове невиконання рішення суду у частині виплат грошових сум зумовлюється відсутністю бюджетних коштів спрямованих на виконання таких, рішень, а тому Відповідач при винесені постанови про закриття виконавчого провадження діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений законами та Конституцією України.
Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи документами, що старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області Бондарь Д.Н. відкрито виконавче провадження №30282236 про примусове виконання виконавчого листа №2а-12848/11 від 09.11.2011 року виданого Кіровським районним судом м.Кіровограда, яким зобов'язано УПФУ у в м. Кіровограді здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної пенсії згідно ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, згідно зі ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка повинна становити 50% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за виключенням суми фактично проведених виплат з 01.04.2011 року по 22.07.2011 року.
Листом №175/08-21 від 06.01.2012 року, Управління Пенсійного фонду України повідомило Відповідача, що ним виконано виконавчий лист по справі №2а-12848/2011 від 09.11.2011 року за постановою про відкриття виконавчого провадження, яка отримана 03.01.2012 року. В разі відновлення фінансування за призначенням по виплаті особам за категорією «ЧАЕС» за рішенням судів Управлінням буде в найкоротші строки виплачено зазначену суму .
Постановою від 03.01.2012 року, складеною державним виконавцем відділу примусового виконання рішень, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області Бондарь Д.Н., виконавче провадження №30282236 закінчено на підставі п.11 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з неможливістю повного виконання рішення суду.
Правомірність винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 03.01.2012 року є предметом спору, переданого на вирішення суду.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що постанова про закриття виконавчого провадження є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки Відповідачем не було дотримано вимог п.11, ч.1 ст.49 та ч.3 ст.75 Закону України про виконавче провадження.
Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеною позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Статтею 76 цього Закону визначено, що після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення.
Згідно з п.11 ч.1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження"виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.
Частиною 3 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження"(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.
Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що виконавче провадження є завершальною стадією судового процесу, яка спрямована на примусове виконання рішення суду. З метою повного виконання рішення суду, державний виконавець зобов'язаний вживати заходи примусового виконання рішення. Так, у випадку неможливості виконання рішення без участі боржника, державний виконавець зобов'язаний накласти на нього штраф та подати заяву до правоохоронних органів про притягнення винної особи до відповідальності, після чого виносити постанову про закриття виконавчого провадження та повертає виконавчий документ до суду.
Також, відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, що не було зроблено відповідачем.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.11.2011 року державним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, яка підлягала негайному виконанню.
06.02.2012 року Управління Пенсійного фонду повідомило Відповідача про виконання виконавчого листа №2а-12848/2011 від 09.11.2011 року в частині нарахування пенсії Позивачу, з посиланням на те, що виплата буде здійснена після відновлення фінансування УПФУ виплат особам за рішенням судів у зв'язку з чим, УПФУ просило Відповідача звернутися до суду з позовом про розстроченням виконання рішення суду.
На підставі зазначеної інформації, Відповідачем була винесена постанова про закриття виконавчого провадження.
При цьому, закриваючи виконавче провадження, Відповідач не здійснив жодних заходів спрямованих на можливість примусового виконання рішення, а саме не накладав штраф на УПФУ, не направляв запитів про наявність грошових коштів на його банківських рахунках та не звертався до суду з заявою про розстрочення платежу боржника.
Приписами чинного законодавства встановлено, що у випадку, якщо рішення суду без участі боржника виконати неможливо, то державний виконавець спочатку накладає штраф на боржника та направляє заяву до правоохоронних органів про притягнення винної особи до відповідальності, після чого виносить постанову про закриття виконавчого провадження та повертає виконавчий документ або звертається до суду з заявою про розстрочення платежу.
Отже, виходячи з вищенаведеного, закриття провадження без здійснення всіх можливих заходів спрямованих на реальне виконання рішення суду є необґрунтованим, та такими що суперечить вимогам чинного законодавства, що свідчить про протиправність винесення постанови про закриття виконавчого провадження.
Також, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання Відповідача щодо пропущення Позивачем строків на подання адміністративного позову, як на підставу вважати рішення суду протиправним, оскільки ним не були надані докази, які б підтверджували обізнаність Позивача у винесені постанови про закриття виконавчого провадження.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана постанова була винесена державним виконавцем всупереч вимогам чинного законодавства, та є такою, що підлягає скасуванню.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувана постанова Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17.04.2014 року є законною і обґрунтованою, а підстави для її скасування відсутні.
Керуючись, ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ст.202, ст.205, ст.206 КАС України суд, -
Апеляційні скарги Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області та Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області - залишити без задоволення.
Постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17.04.2014 року у справі № 404/1438/14-а - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий: О.О. Круговий
Суддя: І.Ю. Богданенко
Суддя: Ю.М. Дадим