18 вересня 2014 рокусправа № 811/1314/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.
суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.
за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В..
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року у справі №811/1314/13-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -
16 квітня 2013 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення прийняті 11 березня 2013 року Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби №0001480171 та №0001490171 якими фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 визначено суму податкових зобов'язань, а саме: по ПДВ в сумі 216015,92 грн., податок з доходів фізичних осіб 41727,98 грн,а також застосновано штрафні санкції на суму 47781 грн, що загалом складає 305 525, 14 грн. (триста п'ять тисяч п'ятьсот двадцять п'ять гривень 14 копійок).
Адміністративний позов обґрунтовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними та необґрунтованими, оскільки прийняті на підставі висновків акту перевірки, що не відповідають суті спірних правовідносин. Також, позивач зазначає, що висновки акту перевірки ґрунтуються лише на порушеннях чинного податкового законодавства, допущених контрагентами позивача та жодним чином не стосуються фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, тому вказані висновки не можуть бути законною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 11 березня 2013 року №0001480171; визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення - рішення Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 11 березня 2013 року №0001490171.
Не погодившись з рішенням суду Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Кіровоградської області Державної податкової служби , відповідач, звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного та всебічного дослідження всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Так, на думку відповідача, судом першої інстанції не звернуто увагу на те, що позивач в перевіряємий період мав господарські відносини з товариствами - контрагентами, які не мали економічних потужностей для здійснення господарської діяльності, а мали на меті лише надання податкової вигоди третім особам, шляхом вчинення удаваних правочинів.
Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 16.01.2013 року по 18.01.2013 року посадовими особами Кіровоградської ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізисної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Кондор» за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року та ПП «АВ - Магістраль» за період з 01.09.2010 року по 31.08.2011 року, за результатами якої складено акт №23/17-1/НОМЕР_1 від 25.01.2012 р..
Перевіркою встановлено наступні порушення:
наявність ознак відсутності факту реального здійснення господарської діяльності по придбаному товару у ПП «АВ-Магістраль» в вересні, жовтні, листопаді 2010 року та в червні , липні 2011 року у ПП «Кондор» здійснювались в липні, серпні та вересні 2011 року;
ст. 13 ДКМУ «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 року №13 - 92 (зі змінами та доповненнями) та додатку №7 до Інструкції про прибутковий податок з громадян ( в редакції наказуДПАУ від 14.02.2001 року №53, із змінами внесеними згідно із наказами ДПАУ від 28.12.2001 року №523, від 16.07.2003 року №352 - донараховано податок з доходів фізичних осіб 41727,98 грн., в тому числі за 3 квартал 2010 року на 5353,24 грн., з 4 квартал 2010 року на 36374,74 грн.;
пп.7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями) та п.198.1 п. 198.2, п. 198.3, п .198.6 ст. 198 п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями) - завищення задекларованої суми податкового кредиту на загальну суму 216015,62 грн., в тому числі за вересень 2010 року в сумі 7137,67 грн., за жовтень 2010 року в сусі 21413,0 грн., за листопад 2010 року в сумі 17378,50 грн., за червень 2011 року в сумі 24895,00 грн., за липень 2011 року в сумі 86087,68 грн., за серпень 2011 року в сумі 35726,17 грн., за жовтень 2011 року в сумі 23377,90 грн..
На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:
№0001480171 від 11 березня 2013 року, яким позивачу збільшено суму гршового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 263797,16 грн., в тому числі за соновним платежем на суму 216015,92 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 47781,24 грн..
№0001490171 від 11 березня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 41727,98 грн..
Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень - рішень №0001480171 та №0001490171 від 11.02.2013 року є предметом спору переданого на вирішення суду.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючі позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно включено до складу валових витрат суми витрат, понесених ним при здійсненні господарської діяльності, та підтверджені відповідними платіжними дорученнями та іншими первинними документами бухгалтерського обліку.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Надаючи правову оцінку правомірності та обґрунтованості податкового повідомлення-рішення №0001490171 від 11 березня 2013 року, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
У відповідності до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 р. №13-92 оподатковуваним доходом вважається сукупний ситий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручки в грошовій, натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Аналогічні приписи містить й ст. 177 Податкового кодексу України.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, належать втрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР.
Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній та нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно пп.5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією ведення виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установленими п. 5.3 - 5.7 цієї статті.
Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх фактичної видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт послуг).
Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для віднесення платником податків валових витрат і до таких підстав віднесено: наявність факту сплати протягом звітного періоду сум на підготовку організацією ведення виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) за умови належного документального підтвердження означених витрат.
Як вбачається зі змісту акту перевірки податковий орган дійшов висновку, що позивачем завищено суму валових витрат за ІІІ-IV квартал 2010 року, вказане, на думку податкового органу, призвело до заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, що в свою чергу стало підставою для визначення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб.
Однак з таким висновком податкового орану неможливо погодитись з огляду на наступне.
Чинним, на час виникнення спірних правовідносин, законодавством передбачено, що підставою для не включення витрат до валових є відсутність належного документального підтвердження означених витрат.
У відповідності до змісту акту перевірки податковим органом фактично не досліджувались документи, що підтверджують правомірність формування позивачем валових витрат за наслідками своєї господарської діяльності.
Враховуючи такі обставини, суд першої інстанції обґрунтовано, враховуючи принцип адміністративного судочинства - офіційне з'ясування обставин справи, дослідив документальне підтвердження здійснених позивачем витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу у 2010 році.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач у перевіряємому періоді основними постачальниками позивача ПП «АВ - Магістарль» та ПП «Кондор».
Так, відповідно до умов Договору №Р 06/04-11 від 27.04.2011 року ПП «Кондор» (постачальник) зобов'язується передати у власність позивача (покупець), а позивач зобов'язується прийняти продукцію (товар) - бітум усіх марок, сировину для виробництва нафтопродуктів, мазут. Кількість та найменування товару вказується у виставлених рахунках, що попередньо узгоджується обома сторонами. (т.1 а.с.101-102).
У відповідності до умов Договору №11-6/1 від 15 червня 2011 року ПП «ВА - Магістраль» (постачальник) зобо'язується передати у власність позивача (покупця) нафтопродукти ( бітум дорожній), а позивач зобов'язується прийняти ці нафтопродукти (продукцію) та повністю оплачувати їхню ціну (вартість) на умовах і протягом строку дії цього Договору. Поставка (передача у власність) продукції в рамках та на підставі цього договору здійснюється окремими партіями, відповідно до видаткових накладних.
На підтвердження реальності здійснення вказаних господарских операцій з поставки товару, позивач надав наступні документи:
по ПП «Кондор» - рахунок на оплату товару №5865 від 27.09.2010 року; видаткову накладну №532 від 27.09.2010 р., податкову накладну №87 від 27.09.2010 року (т.1 а.с.40-42).
по ПП «АВ-Магістраль»: рахунки на оплату товару №4 від 28.09.2010 року, №6 від 06.10.2010 року, №8 від 09.10.2010 року, №11 від 14.10.2010 року, №13 від 18.10.2010 року, №28 від 16.11.2010 року, видаткові накладні №4 від 18.09.2010 року, №6 від 06.10.201 року, №8 від 09.10.2010 року, №11 від 14.10.2010 року, №13 від 18.10.2010 року, №28 від 16.11.2010 року, податкові накладні №4 від 28.09.2010 року, №1 від 06.10.2010 року, №3 від 09.10.2010 року, №6 від 14.10.2010 року, №28 від 16.11.2010 року, податкові накладні №4 від 28.09.2010 року, №1 від 06.10.2010 року, №3 від 09.10.2010 року, №6 від 14.10.2010 року, №8 від 18.10.2010 року, №11 від 16.11.2010 року. (.1 а.с. 43-60).
Оплата за вище зазначені товару здійснювалась у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача за період з 01.09.2010 року по 31.12.2010 року. (т.1 а.с.62-75)..
Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про правомірність збільшення позивачем валових витрат господарської діяльності, за рахунок понесених витрат, що належно підтвердженими документами бухгалтерського обліку, та як наслідок правомірно сформовано податок на прибуток з фізичних осіб.
Надаючи правову оцінку правомірності та обґрунтованості податкового повідомлення-рішення №0001480171 від 11 березня 2013 року, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.
Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
У відповідності ж з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Аналогічні приписи містить Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97 - ВР - чинний на час існування спірних відносин у період до 01.01.2011 року.
Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Як вже зазначалось, судом досліджено та встановлено реальність господарських відносин позивача з контрагентами за період ІІІ-ІУ квартали 2010 року підч час надання оцінкуи оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню №0001490171 від 11 березня 2013 року.
Щодо господарських відносин позивача з контрагентами за період з 01.01.2011 року суд апеляційної інстанції зазначає, що вони підтверджуються наступними документами.
по ПП «Кондор» - рахунками на оплату товару №157 від 01.07.2011 року, №238 від 03.08.2011 року №368 від 20.09.2011 року, видатковими накладними 3186 від 01.07.2011 року, №270 від 03.08.2011 року, №408 від 20.09.2011 року, податковими накладними №1 від 01.07.2011 року, №34 від 14.07.2011 року, №7 від 03.08.2011 року, №33 від 20.09.2011 року, товарно - транспортними накладними №Р186 від 01.07.2011 р., №Р270 від 03.08.2011 року, №Р408 від 20.09.2011 року. (.1 а.с.116-119, 124 - 132)
по ПП «АВ - Магістраль» - рахунками на оплату товару №50 від 16.06.2011 року, №69 від 01.07.2011 року, №85 від 09.07.2011 року, видатковимиі накладними №51 від 16.06.2011 року, №68 від 01.07.2011 року, №84 від 09.07.2011 року, податковими накладними №51 від 16.06.2011 року, №68 від 01.07.2011 року, №14 від 09.07.2011 року, товарно - транспортними накладними №Р51 від 16.06.2011 року, №Р68 від 01.07.2011 року, №Р84 від 09.07.2011 року. (т.1 а.с. 108-115, 120 - 123).
Оплата за вищевказані товари здійснювалась в безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача за період з 01.06.2011 року по 31.10.2011 року (т.1 а.с. 133-150).
На підтвердження наявності економічних потужностей для здійснення господарської діяльності позивачем надано договір оренди майна №12/06-10 від 12 червня 2010 року, та акт прийому - передачі майна за договором аренди, відповідно до яких ТОВ «Фенікс - ДОР» надано позивачу в оренду асфальтобетонну установку ДС - 117- 2Е, установку для прийняття палива для виготовлення асфальтобетона, бітумний котел - 3 шт., Котел - пароутворювач К 7-Д 900. (т.2 а.с.10-11)
Також, позивачем надано документи, що свідчать про здійснення ним господарських відносин з іншими контрагентами, шляхом використування поставленої та переробленної продукції. (т.2 а.с.12-250).
Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.
Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).
Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.
Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.
Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами ПП «АВ-Магістраль», ПП «Кондор» наслідком яких є виконання робіт, та поставка товару.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити й те, що декларування позивачем податку на додану вартість не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку щодо правомірності формування позивачем податку на додану вартість та податку з прибутку з фізичних осіб, отримані за рахунок договорів, укладених позивачем з означеними контрагентами, на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального здійснення господарської операції, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.
З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим, підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.
Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року у справі №811/1314/13-а - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: О.О. Круговий
Суддя: І.Ю. Богданенко
Суддя: Ю.М. Дадим