«11» листопада 2014 р. м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , його законного представника ОСОБА_7 та адвоката ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 12013270130000183 апеляційну скаргу прокурора відділу захисту прав і свобод дітей прокуратури Чернівецької області ОСОБА_5 на вирок Путильського районного суду Чернівецької області від 07 серпня 2014 року, яким ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , учень 11-го класу Путильської ЗОШ, раніше несудимий, визнаний винуватим та засуджений за ч.3 ст.286 КК України на п'ять років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на три роки. На підставі ст.ст. 75, 104 КК України ОСОБА_6 звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки; стягнуто судові витрати та вирішено долю речового доказу, -
В апеляційній скарзі прокурор відділу захисту прав і свобод дітей прокуратури Чернівецької області ОСОБА_5 просить скасувати вирок суду щодо ОСОБА_6 у зв'язку невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення у зв'язку з м'якістю покарання та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, в тому числі безпідставним призначенням додаткового покарання. Апелянт просить ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченому ОСОБА_6 за ч.3 ст.286 КК України з застосуванням ст.69 КК України покарання у виді позбавлення волі на три роки.
Вироком районного суду встановлено, що ОСОБА_6 04 жовтня 2013 року приблизно в 0 годин 30 хвилин, керуючи належним ОСОБА_9 легковим автомобілем марки «GEELY-MK» з державним номером НОМЕР_1 , рухаючись в умовах обмеженої видимості і відсутності вуличного освітлення, під час дощу з
Кримін. провадж. № 11-кп/794/346/14 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_10
Категорія: ч.3 ст.286 КК України Доповідач: ОСОБА_1
мокрим снігом із села Сергії Путильського району в напрямку селища Путила з пасажирами в салоні ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_9 , на 113 км+795 м вказаної дороги грубо порушив правила безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, зокрема п.п.2.13, 12.1, 12.2, 12.3., 12.4 Правил дорожнього руху України, не вибрав безпечну швидкість, не врахував дорожню обстановку, перевищив дозволену швидкість руху, виїхав за межі проїжджої частини дороги вліво і допустив наїзд на металеве огородження мостової споруди. У результаті дорожньо-транспортної пригоди від отриманих тілесних ушкоджень пасажири ОСОБА_11 і ОСОБА_12 померли на місці, а ОСОБА_13 отримав тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні для життя в момент їх спричинення.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав доводи апеляції і просив їх задовольнити, обвинуваченого ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_8 , законного представника ОСОБА_7 , які просили вирок суду залишити без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляції та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у порушенні правил безпеки дорожнього руху під час керування транспортним засобом, у результаті чого загинули двоє потерпілих та було спричинено тяжкі тілесні ушкодження одному потерпілому, за встановлених у вироку обставин відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується дослідженими судом у відповідності до вимог ч.3 ст. 349 КПК України доказами, та в апеляційній скарзі не заперечується. Дії обвинуваченого ОСОБА_6 правильно кваліфіковані за ч.3 ст.286 КК України, оскільки він, керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило загибель двох осіб.
Згідно з вимогами ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах вимог апеляційної скарги, у зв'язку з чим не наводить докази на підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення. Разом з тим, відповідно ч.2 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, органом досудового розслідування ОСОБА_6 було пред'явлено обвинувачення (том 2 а.с.1-3) в порушенні правил безпеки руху під час керування транспортним засобом, що спричинило ОСОБА_11 і ОСОБА_12 смерть, а ОСОБА_13 тяжкі тілесні ушкодження. Проте суд, кваліфікуючи дії ОСОБА_6 за ч. 3 ст.286 КК України вийшов за межі пред'явленого обвинувачення, визнавши його винуватим також і в порушенні правил експлуатації транспортного засобу, тобто у вчиненні дій, які йому не інкримінувались. За таких обставин, колегія суддів вважає, що вирок суду підлягає зміні шляхом виключення з його мотивувальної частини кваліфікуючої ознаки - порушення обвинуваченим правил експлуатації транспорту.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд у відповідності з вимогами ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до необережних тяжких злочинів, особу винного, який позитивно
характеризується за місцем проживання та навчання, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, що кримінальне правопорушення вчинено у неповнолітньому віці, що є пом'якшуючою покарання обставиною, а також такі обставини, що пом'якшують його покарання, як визнання своєї вини, щире каяття та сприяння у розкритті злочину. Крім того, суд прийняв до уваги клопотання потерпілих ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які просили не призначати обвинуваченому покарання у виді реального позбавлення волі. Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого, судом не встановлено. Призначене ОСОБА_6 покарання у виді мінімального строку позбавлення волі, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, за своїм видом та розміром є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Застосовуючи вимоги ст.ст. 75, 104 КК України та звільняючи обвинуваченого від відбування призначеного покарання, суд врахував наявність сукупності пом'якшуючих покарання обставин та думку потерпілих, які в судових дебатах висловили побажання не карати обвинуваченого суворо та не призначати покарання, пов'язане з реальним позбавленням волі.
Судова колегія вважає, що таке рішення районного суду відповідає положенню п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року зі змінами «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті». Відповідно до цих роз'яснень при призначенні покарання за ст.286 КК України суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху…, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до цього осіб, а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
Так, про факт скоєння дорожньо-транспортної пригоди обвинувачений особисто телефоном повідомив працівників міліції, під час досудового слідства та в суді давав послідовні показання про обставини вчиненого, що сприяло у розкритті злочину. Як вбачається з показань обвинуваченого, які ніким не ос порені, власником легкового автомобіля «GEELY-MK» ОСОБА_9 протиправно був наданий дозвіл на керування цим автомобілем неповнолітньому обвинуваченому за відсутності у останнього водійських навиків. Сукупність наявних та наведених обставин, які пом'якшують покарання неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6 , істотно знижують фактичний ступінь тяжкості кримінального правопорушення та ступінь небезпечності винного для суспільства, що дає підставу для висновку про можливість застосування вимог ст.ст.75, 104 КК України. Визначальним у зазначеній конкретній ситуації судова колегія вважає думку потерпілих, висловлену в суді першої інстанції та під час підготовки провадження до апеляційного розгляду, відносно покарання обвинуваченому - про відсутність необхідності призначення реального позбавлення його волі. При цьому, колегія суддів, аналізуючи правильність та необхідність застосування інституту звільнення від відбування
призначеного покарання з випробуванням, виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, метою покарання засудженого є його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.
Судова колегія вважає, що рішення районного суду про звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням є належним чином мотивованим та обґрунтованим і тому апеляція прокурора в цій частині задоволенню не підлягає.
Разом з тим, суд першої інстанції, встановивши факт керування обвинуваченим транспортним засобом без посвідчення водія через неповнолітній вік, одночасно застосував до останнього додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на три роки. Згідно роз'яснень, що містяться в п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка взагалі не мала такого права, є неможливим. Оскільки призначення обвинуваченому ОСОБА_6 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не відповідає вимогам закону і є необґрунтованим, судова колегія вважає, що вирок суду в частині призначення покарання підлягає зміні та виключенню з резолютивної частини вироку призначення обвинуваченому ОСОБА_6 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на три роки, а апеляційні вимоги прокурора в цій частині підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст.404, 405, 407, 408 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Чернівецької області, -
Апеляційнускаргу прокурора відділу захисту прав і свобод дітей прокуратури Чернівецької області ОСОБА_5 задовольнити частково.
Вирок Путильського районного суду Чернівецької області від 07 серпня 2014 року відносно ОСОБА_6 змінити.
Виключити з мотивувальної частини вироку кваліфікуючу ознаку кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК України, визнання його винуватим у порушенні правил експлуатації транспорту.
Виключити з резолютивної частини вироку призначення ОСОБА_6 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на три роки.
Решта вироку залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення. Касаційна скарга на ухвалу може бути подана до суду касаційної інстанції, яким є Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, протягом трьох місяців з дня оголошення ухвали.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3