«05» листопада 2014р. м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю учасників судового провадження:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8
потерпілого ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12013270140000203 за апеляційною скаргою заступника прокурора Чернівецької області ОСОБА_10 на вирок Кельменецького районного суду Чернівецької області від 21.07.2014 року,-
Цим вироком
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вітрянка Сокирянського району Чернівецької області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з професійно - технічною освітою, одруженого, не працюючого, не судимого;
визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.115 КК України та виправдано його.
Вирішено питання із речовими доказами по справі.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що він 17.04.2013 року, приблизно о 09 годині 30 хвилин, маючи на меті здійснення помолу проса, прийшов на територію домогосподарства ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_1 , для того, щоб взяти пристрій для чистки рослин проса від зерна. Перебуваючи у вказаному домогосподарстві, під час виносу зазначеного пристрою з будинку на вулицю, ОСОБА_6 тримаючи пристрій за дерев'яну дошку прикріплену до станка випадково обламав частину дошки, внаслідок чого ОСОБА_11 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння влаштував суперечку з ОСОБА_6 , яка переросла в бійку в ході якої потерпілий своїми діями спричинив обвинуваченому легкі тілесні ушкодження. Внаслідок вказаних дій, ОСОБА_6 розлютившись,
Кримінальне провадження №11-кп/794/329/14 Головуючий у І інстанції ОСОБА_12
Категорія ст.115 ч.1 КК України Доповідач: ОСОБА_1
переслідуючи мету направлену на позбавлення життя ОСОБА_11 , наздогнавши останнього в приміщенні літньої кухні за допомогою фрагмента дошки почав наносити удари по різним частинам тіла та по голові потерпілого, в результаті чого спричинив йому тяжкі тілесні ушкодження по ознаці «небезпечні для життя» в момент їх заподіяння і перебувають у прямому причинному зв'язку з фактом настання смерті. Смерть ОСОБА_11 настала від відкритого перелому кісток основи черепу з забоєм речовини головного мозку.
На вказаний вирок суду подано апеляційну скаргу заступником прокурора Чернівецької області ОСОБА_10 , в якій він просить суд скасувати вирок районного суду, ухвалити новий, яким визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України та призначити йому покарання за цим законом у виді 12 років позбавлення волі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд не звернув уваги на те, що обвинуваченим була написана явка з повинною, а також його було допитано під час досудового розслідування в якості свідка, де останній зізнався у скоєнні даного злочину. Версія обвинуваченого про застосування до нього фізичного насильства, не була підтверджена прокурорською перевіркою. Судом не було взято до уваги показання свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_16 , які вказували, що на обличчі і тілі ОСОБА_6 , напередодні вбивства, не бачили у останнього ніяких тілесних ушкоджень. Висновком СМГЕ №77 та показаннями експерта ОСОБА_17 в суді встановлено, що на фрагменті дошки, вилученої при ОМП було виявлено епітеліальні клітини саме ОСОБА_6 . Присутність понятих при ОМП підтвердили свідки ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 . Не було взято до уваги й покази свідка ОСОБА_21 , який в суді показав, що ОСОБА_6 йому розповідав обставини вчинення злочину, та те, що його скоїв саме він.
Від інших учасників судового провадження апеляцій не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який просив задовольнити подану апеляційну скаргу, обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисників - адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , а також потерпілого ОСОБА_22 ,, які заперечували проти задоволення поданої апеляції та просили залишити вирок районного суду без зміни, допитавши обвинуваченого, потерпілих, а також свідків по справі, вислухавши промови учасників судового провадження в судових дебатах, надавши обвинуваченому право виступити з останнім словом, перевіривши матеріали провадження в межах поданої апеляції та обговоривши її доводи, колегія суддів вважає, що апеляційні вимоги прокурора не підлягають задоволенню виходячи із наступного.
Як випливає з роз'яснень, що містяться в п.16 та п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.06.1990 року №5 з наступними змінами «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», при постановленні вироку суду належить дати аналіз усіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних, у висновку експерта та інших джерелах доказів, а також, керуючись законом, дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх допустимості, достовірності і достатності, яка має ґрунтуватись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності. Висновки суду щодо оцінки доказів належить давати у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивоване.
Відповідно до ст.23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст.94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Стаття 373 КПК України зазначає, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. У разі якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, ухвалюється виправдувальний вирок.
Суд першої інстанції, дотримавшись вищевказаних вимог закону, проаналізувавши докази, обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність переконливих доказів, які б вказували на винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, про що й зазначив у процесуальному рішенні.
Так, суд першої інстанції при постановленні виправдувального вироку відносно ОСОБА_6 вірно, на думку колегії суддів, керуючись ст.23 КПК України відкинув як доказ вини останнього його визнавальні показання при написанні явки з повинною та його допиті в якості свідка під час досудового розслідування, оскільки вони суперечать його показанням під час судового розгляду та не підтверджуються іншими допустимими доказами, які були предметом безпосереднього дослідження суду. Крім того, районним судом було вірно враховано той факт, що явка з повинною була написана ОСОБА_6 під час відбування останнім стягнення у виді адміністративного арешту (Т.6 а.с.48-49), де на нього міг чинитися фізичний чи моральний тиск, хоча фактично його було затримано за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ст.115 ч.1 КК України. При цьому було порушено його право на захист, оскільки вказані слідчі дії було проведено без участі адвоката. Підтвердженням цих доводів районного суду, крім доказів, на які зіслався суд, є і показання свідка ОСОБА_23 в суді апеляційної інстанції, який показав, що будучим головою сільської ради йому стало відомо, що працівниками міліції по факту вбивства ОСОБА_11 підозрювались троє односельчан, які також вказували про застосування до них фізичного та морального насильства, з приводу чого він звертався до органів СБУ.
Що стосується доводів апелянта, про безпідставність заяв ОСОБА_6 про застосування до нього незаконних методів слідства, оскільки по даному факту була проведена прокурорська перевірка, яка не підтвердила даних фактів, то колегія суддів не бере її до уваги, оскільки вважає, що вона була проведена неефективно, без врахування вимог практики Європейського Суду з прав людини щодо її незалежності, безсторонності та під контролем громадськості, без відібрання пояснень у самого ОСОБА_6 та проведенням впізнання працівників міліції за участю самого заявника, про що вірно вказав суд першої інстанції.
Обґрунтованими на думку колегії суддів, є й висновки районного суду про недопустимість доказів по справі, а саме протоколу огляду місця події, вилученого речового доказу - фрагменту дошки, яким наносились удари потерпілому, оскільки вказані слідчі дії було проведено з істотним порушенням вимог КПК - без участі понятих.
Так свідки ОСОБА_24 та ОСОБА_23 , які були вказані в протоколі як поняті при проведенні огляду місця події та вилученні фрагменту дошки в суді показали, що вони дійсно підписували якісь протоколи, а також бірки на прохання працівників міліції, однак фактично при проведенні даної слідчої дії присутніми не були, їх процесуальні права як понятих їм не роз'яснювались, як вилучалися та опечатувалися речові докази не бачили, під час проведення ОМП ОСОБА_23 їздив з міліцією в сільську раду, а ОСОБА_24 майже весь час знаходився на дорозі. Ці їх показання, в суді першої інстанції частково підтвердили свідки ОСОБА_20 та ОСОБА_19 , пояснивши, що дійсно понятими були ОСОБА_24 та ОСОБА_23 , але вони відлучалися і чи вони повернулися, вони не пам'ятають. Крім того, свідки ОСОБА_24 та ОСОБА_23 в суді апеляційної інстанції пояснили, що коробка, в яку упаковували фрагмент дошки на місці події, була надана працівникам міліції саме ними, і вона зовсім інша ніж та, яка міститься на фотографіях при проведені експертизи із вказаним речовим доказом. Більше того, свідок ОСОБА_23 пояснив, що він стояв за воротами, працівник міліції виніс дошку, стоячи у дворі показав її та поклав у ящик, який він приніс, не упакував дошку, та не опломбував коробку. Бірки на речових доказах не підписували.
При розгляді справи в апеляційній інстанції, були допитані в якості свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_18 .
Так ОСОБА_18 показав суду, що при огляді місця події він приймав участь в якості спеціаліста і саме він роз'яснював ОСОБА_23 та ОСОБА_24 їх процесуальні права.
Свідок ОСОБА_19 показав, що приїхав на місце події один із перших. Він залучив ОСОБА_23 та ОСОБА_24 в якості понятих і саме він роз'яснював їм їх процесуальні права. Підтвердив, що поняті відлучалися по своїх потребах на дуже незначний час. ОСОБА_18 та інші учасники огляду місця події, приїхали приблизно через годину після того, як він проводив огляд. Підтвердив, що в протоколі огляду місця події відсутні підписи понятих.
Свідок ОСОБА_19 пояснив в апеляційній інстанції, що він відбирав змиви з рук та зрізи з нігтів пальців рук ОСОБА_6 , чому відсутні дані про це в матеріалах кримінального провадження, та чому не проводилась експертиза, пояснити не зміг.
Таким чином, такі суперечливі покази свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_19 свідчать про правдивість показів свідків ОСОБА_23 та ОСОБА_24 з приводу їх участі при огляді місця події. Більше того, як вбачається з протоколу огляду місця події понятим їх процесуальні права не роз'яснювались. (Т.1 а.с.18-44)
Дані докази також підтверджують правильність висновку суду про те, що він відкидає як доказ покази свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_19 про те, що поняті були присутні при огляді місця події.
Необґрунтованими і безпідставними колегія суддів вважає доводи апелянта про те, що поняті ОСОБА_23 та ОСОБА_24 дали показання в суді про те, що вони фактично не були присутніми при ОМП з метою уникнення ОСОБА_6 кримінальної відповідальності та цим самим допомогти стороні захисту спотворити докази обвинувачення, оскільки матеріалами провадження такі доводи не підтверджуються, а сам апелянт доказів в підтвердження своїх доводів, суду не надав.
У зв'язку із наведеним, районний суд обґрунтовано визнав висновок експерта №77 від 03.05.2013р. про наявність генетичних ознак клітин ОСОБА_6 на фрагменті вилученої дошки, недопустимим доказом, оскільки даний доказ був отриманий всупереч вимогам КПК України, без участі понятих.
Жодний свідок по справі під час судового розгляду не вказав на обвинуваченого як на особу, яка вчинила злочини щодо ОСОБА_11 , а свідки обвинувачення ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_16 , допитані судом, не дали суду показів про те, що ретельно оглядали тіло і обличчя ОСОБА_6 і не побачили на ньому тілесних ушкоджень до моменту, коли останній ходив у господарство ОСОБА_11 . Будь-яких беззаперечних та допустимих доказів, які б спростовували доводи обвинуваченого про отримання ним тілесних ушкоджень напередодні вбивства потерпілого, стороною обвинувачення надано суду не було.
Більше того, потерпілий ОСОБА_22 в суді апеляційної інстанції показав, що його брат був фізично сильним чоловіком і він впевнений, що ОСОБА_6 не зміг би вчинити такого вбивства.
А свідок ОСОБА_25 в суді показала, що ОСОБА_6 17.04.2014р. о 09.30 год. проходив повз їх господарство в білій куртці і вже через декілька хвилин повертався назад у чистій одежі. Також вона вказувала, що її господарство знаходиться на відстані до 30 метрів від господарства потерпілого ОСОБА_11 , двір та будинок якого проглядається і вона ніякого шуму і криків не чула.
Суд 1 інстанції допитав свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 встановивши, що ОСОБА_6 приїхав у с.Кормань біля 08.00 год. та пішов до себе додому.
Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи №38 від 23.04.2014р. вбачається, що смерть ОСОБА_11 могла настати в проміжок часу з 16.00 год. по 22 год. 16.04.2013р. (Т.6 а.с.12-20) Суд 1 інстанції обґрунтовано поклав в основу вироку висновок даної експертизи, оскільки вона відображає фактичні обставини справи та підтверджується доказами кримінального провадження.
Суд обґрунтовано відкинув як доказ обвинувачення висновок експерта №31 від 17 травня 2013 року в частині часу настання смерті потерпілого, згідно якого смерть ОСОБА_11 настала між 5 та 10 годинами 17.04.2013р. Зокрема допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_20 , який проводив вищевказану експертизу пояснив, що на підставі застосованих ним трьох формул він встановив, що смерть ОСОБА_11 могла настати з 23 години 16.04.2013р. до 09 години 17.04.2013р. Експерт змінив часові рамки настання смерті враховуючи можливі похибки, підтвердивши в суді 1 інстанції, що смерть ОСОБА_11 могла настати в ніч з 16 на 17 квітня 2013р.
Доводи апелянта, що невірним є рішення районного суду про те, що висновок експертизи №38 від 23.04.2014р. щодо часу настання смерті ОСОБА_11 є недопустимим доказом, на думку колегії суддів є необґрунтованим і не заслуговує на увагу, оскільки він повністю відповідає вимогам чинного КПК України, а також підтверджується показаннями самого експерта ОСОБА_20 в суді 1 інстанції, який підтвердив час настання смерті потерпілого в ніч з 16 на 17 квітня 2013р.
Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції допустив неповноту судового розгляду, так як відхилив клопотання прокурора про допит експертів ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , на думку колегії суддів є необґрунтованим, оскільки районним судом було допитано одного із членів комісійної експертизи ОСОБА_29 і необхідності допитувати всіх членів комісії експертів не було, так як це був спільний висновок комісії експертів і у висновку окремих думок експертів не було, а вони були попереджені про кримінальну відповідальність.
Безпідставним являється і твердження в апеляції прокурора, що районний суд допустив неповноту судового слідства, відмовивши в призначенні додаткової комісійної судово-медичної експертизи для встановлення часу смерті потерпілого ОСОБА_11 . Суд 1 інстанції належним чином вмотивував своє рішення, відмовляючи в задоволенні клопотання.
Колегія суддів, розглядаючи дану кримінальну справу також відмовила в задоволенні даного клопотання, оскільки в судовому засіданні були допитані експерти, які дали роз'яснення щодо змісту проведених ними експертиз, а також тому, що висновки експертів оцінюються судом наряду з іншими доказами.
Всі здобуті в суді 1 інстанції та перевірені апеляційною інстанцією докази, свідчать про те, що ОСОБА_6 прибув в с.Кормань 17.04.2013р. біля 08.00 год., а до господарства ОСОБА_11 потрапив о 09.30год.-09.40год.
Свідки ОСОБА_25 та ОСОБА_30 підтвердили, що 17.04.2013р. з 07.30год. знаходились на городі біля свого господарства. Біля 09.30год. ОСОБА_6 в чистій білій куртці проходив повз їх господарство, яке знаходиться на відстані 30 метрів від господарства потерпілого ОСОБА_11 , ніякого шуму та криків вони не чули, двір і будинок останнього проглядається.
Як вбачається з протоколу огляду місця події з фототаблицею до нього в господарстві ОСОБА_11 було зірвано ворота, виламані металеві грати на вікні, вибиті двері в приміщенні, де виявлено труп. В середині приміщення все розгромлено, побиті банки з консерваціями, при цьому тіло потерпілого лежало на підлозі серед розгромлених предметів і банок. (Т.1 а.с.18-44) Даний протокол огляду місця події свідчить про те, що потерпілий ОСОБА_11 чинив активний опір нападнику чи нападникам.
Згідно пред'явленого обвинувачення ОСОБА_6 йому ставиться в вину, що він спочатку виніс пристрій для чистки проса з будинку, зламавши дошку, в зв'язку із чим виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_11 спричинив ОСОБА_6 тілесні ушкодження, після чого обвинувачений, який був в стані алкогольного сп'яніння, розлютився та наздогнав потерпілого вже в приміщенні літньої кухні і за допомогою фрагменту дошки наніс останньому тілесні ушкодження.
Всі здобуті докази, на які зіслався суд 1 інстанції та зазначені вище в ухвалі апеляційного суду повністю спростовують дане обвинувачення. Крім того, жодний свідок по справі не підтвердив, а навпаки спростував той факт, що ОСОБА_6 був в стані алкогольного сп'яніння. Також свідки по справі стверджували, що даний станок одна людина винести не може, бо він дуже важкий.
Свідки ОСОБА_25 та ОСОБА_30 , які знаходились на огороді на відстані 30 метрів від господарства ОСОБА_11 не чули ніякого шуму вибивання дверей, металевої решітки вікон, биття скла, а ні будь-яких криків.
Більше того, свідки ОСОБА_25 та ОСОБА_30 пояснили в суді 1 інстанції, а свідок ОСОБА_25 ще й в апеляційній інстанції, що ОСОБА_11 кожний день працював на огороді, виходив на огород значно раніше ніж вони. В той день, 17.04.2014р., коли вони вийшли на огород, то здивувалися, що ОСОБА_11 на огороді не видно, хоча двері будинку на вулицю були відчинені.
Свідок ОСОБА_31 пояснив, що він проживає недалеко від ОСОБА_11 16.04.2014р., пізно ввечері, десь біля 22.00 год. він пішов по воду до криниці і, проходячи біля господарство ОСОБА_11 , нічого підозрілого не побачив, ворота були на місці. 17.04.2014р. зранку, біля 06.00 год. він пішов знову по воду, проходячи біля господарства ОСОБА_11 звернув увагу, що ворота були вже зірвані, станок стояв посеред двору.
В ході досудового розслідування у обвинуваченого ОСОБА_6 був вилучений весь одяг в якому він знаходився і який виявили в його будинку, однак слідів крові на ньому виявлено не було (Т.2 а.с.14-16, 19-27), що також свідчить про правильність висновків суду про недоведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні ним інкримінованого злочину.
В ході проведення огляду місця події була застосована службова собака, яка двічі взяла слід і двічі направлялася в сторону будинку по АДРЕСА_2 , в той час, як ОСОБА_6 проживає в зовсім іншому напрямку. (Т.1 а.с.45)
Згідно висновку експерта №83 від 24.05.2013р. у зрізах нігтів з пальців рук ОСОБА_11 встановлені генетичні ознаки клітин, які не належать ОСОБА_6 (Т.4 а.с.5-8)
Безпідставними являються і посилання в апеляції прокурора на те, що вина ОСОБА_6 підтверджується висновком експерта №81 від 20.04.2013р., згідно якого у останнього виявлено тілесні ушкодження. Суд дослідив даний висновок, відкинув його як доказ вини обвинуваченого, вірно зазначивши, що наявність у ОСОБА_6 тілесних ушкоджень не доводить того, що їх заподіяв саме ОСОБА_11 .
Крім того, вірним на думку колегії суддів, є висновок районного суду про те, що на підставі ч.6 ст.97 КПК України показання з чужих слів, наданих свідком « ОСОБА_21 », не можуть бути допустимим доказом факту вчинення ОСОБА_6 вбивства ОСОБА_11 , на доведення якого вони надані, оскільки ці показання не підтверджуються іншими доказами, визнаними допустимими.
Що стосується решти доказів сторони обвинувачення, здобутих під час досудового розслідування,то вони на думку колегії суддів, безспірно не підтверджують винуватість ОСОБА_6 у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.
У зв'язку з наведеним, районний суд прийшов до обґрунтованого висновку про недоведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України і прокурор в своїй апеляції, оскаржуючи виправдувальний вирок суду, жодних обґрунтованих доводів про наявність протилежного, суду не надав.
За таких обставин, районний суд, дотримуючись вимог ст.62 Конституції України, яка встановлює, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та тлумачення її змісту Європейським судом стосовно принципу справедливості, зокрема, що докази, отримані шляхом провокації не можуть бути використані у судочинстві, оцінивши кожен доказ з точки зору його належності, допустимості та достовірності, а сукупність доказів з точки зору достатності, прийшов до обґрунтованого висновку про недоведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
Будь-яких істотних порушень вимог КПК, які могли б потягнути з а собою зміну чи скасування вироку суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області, -
Апеляційну скаргу заступника прокурора Чернівецької області ОСОБА_10 залишити без задоволення, а вирок Кельменецького районного суду Чернівецької області від 21.07.2014 року щодо ОСОБА_6 - без зміни.
Судове рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня його проголошення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Суддя-доповідач ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3
Копія вірна: суддя