ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
06 листопада 2014 року 16:15 № 826/14884/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу:
за позовом:ОСОБА_1 (Позивач-1)
Товариства з обмеженою відповідальність «КПД Групп» (Позивач-2)
до Генеральної прокуратури України
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулися ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальність «КПД Групп» з позовом до Генеральної прокуратури України, в якому просять:
- визнати дії Генеральної прокуратури України щодо передання скарги позивачів на корупційні дії прокурора Прокуратури м. Києва від 27.06.2014 р. на розгляд до Прокуратури м. Києва;
- визнати дії Генеральної прокуратури України щодо передання скарги позивачів на корупційні дії прокурора Прокуратури м. Києва від 22.08.2014 р. на розгляд до Прокуратури м. Києва;
- зобов'язати Генеральну прокуратуру України розглянути скарги позивачів на корупційні дії прокурора Прокуратури м. Києва від 27.06.2014 р. та від 22.08.2014 р.
В обґрунтування позову позивачі зазначають про подання до відповідача першої заяви про порушення кримінальної справи відносно прокурора відділу прокуратури м. Києва, яка була перенаправлена до Прокуратури м. Києва.
Не погоджуючись з такими діями, позивачі звернулися із скаргою на незаконну відмову в порушенні кримінальної справи та не внесення заяви про злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
В обґрунтування позову позивач посилається на порушення відповідачем, зокрема, вимог Закону України «Про звернення громадян».
Відповідач проти позову заперечує, вказує на безпідставність позовних вимог. Крім того, зазначає, що оскарження позивачами рішень, дій чи бездіяльності органів прокуратури під час розгляду заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення має відбуватися у межах кримінального, а не адміністративного судочинства. З огляду на наведене відповідач просить закрити провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправної бездіяльності при розгляді доводів звернень щодо внесення відомостей до ЄРДР.
Між тим, відповідач в судове засідання не з'явився, доказів поважності причин неприбуття у судове засідання не повідомив, у зв'язку з чим та на підставі ч. 4 ст. 128 КАС України розгляд справи розпочатий за відсутності відповідача.
Надалі, на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення позивачів, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
27.06.2014 р. позивачами сформовано скаргу на адресу Генерального прокурора України в якій вони просили порушити кримінальну справу відносно прокурора відділу нагляду за додержанням законів у сфері протидії корупції та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про корупційні правопорушення прокуратури м. Києва ОСОБА_2 за ст. 364 КК України.
Заявники просили відповідно до положень КПК України зареєструвати їх заяву та внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Вказана заява отримана відповідачем 02.07.2014 р.
10.07.2014 р. відповідачем сформовано відповідь на адресу позивачів за № 06/1-р, в якій зазначено положення п.п. 3.6, 3.8. Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури України заяв, повідомлень про вчинені правопорушення від 03.12.2013 р. № 125, положення ст. 218 КПК України та з огляду на їх положення зазначено про направлення звернення до прокуратури м. Києва.
Роз'яснено у зверненні, що у разі незгоди з діями, бездіяльністю або рішенням слідчого чи прокурора, у тому числі невнесенням за заявою відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, заявник має право на підставі положень та в строки, передбачені ст.ст. 303, 304 КПК України, оскаржити їх слідчому судді відповідного місцевого суду.
05.08.2014 р. прокуратурою м. Києва сформовано повідомлення на адресу позивачів за № 06/1-20264-14 про відсутність підстав для вжиття заходів прокурорського реагування. Зазначено, що звернення не містить жодних фактичних обставин, передбачених ст. 214 КПК України, які б достовірно свідчили про наявність в діях прокурора ознак кримінального правопорушення, які охоплюються поняттям злочину, визначеним ст. 11 КК України.
Роз'яснено порядок оскарження відповідно до ст.ст. 303-307 КПК України.
22.08.2014 р. позивачами сформовано скаргу на адресу Генерального прокурора України про незаконну відмову в порушенні кримінальної справи та не внесення заяви про злочин до ЄРДР, в якій позивачі послалися на положення КПК України та просили порушити кримінальну справу.
Вказане звернення отримано відповідачем 27.08.2014 р.
З листом від 03.09.2014 р. за № 06/1р звернення позивачів направлено Генеральною прокуратурою України на адресу Заступника прокурора м. Києва для розгляду. Скаржнику роз'яснено, що відповідно до вимог ст. 303 КПК України, рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора можуть бути оскаржені до слідчого судді.
Між тим, як вже зазначалося, звертаючись до суду позивачі вказують на порушення відповідачем вимог ст. 14, 15, 19 Закону України «Про звернення громадян».
Виходячи з наведеного та керуючись ч. 2 ст. 11 КАС України, суд у даній справі здійснює перевірку дотримання відповідачем саме норм Закону України «Про звернення громадян» на порушення яких, як зазначено вище, посилаються позивачі.
Оскільки позивачі посилаються на те, що при розгляді їх заяв відповідачем було порушено саме вимоги Закону України «Про звернення громадян», що є підставою позову, суд не вбачає підстав для закриття провадження у справі про що було заявлено відповідачем.
Законом України «Про звернення громадян», на порушення якого відповідачем посилаються позивачі, передбачено, регулюються питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Статтею 14 Закону, на порушення якого посилаються позивачі, передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.
Відповідно до положень статті 15 цього ж Закону, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відповідно до положень ст. 19 цього Закону органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, крім іншого, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги, не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам.
У той же час, відповідно до частини 12 Закону України «Про звернення громадян» дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України "Про судоустрій і статус суддів" та "Про доступ до судових рішень", Кодексом адміністративного судочинства України", Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".
З огляду на наведене, відсутні підстави для висновку про порушення відповідачем положень ст. 14, 15, 19 Закону України «Про звернення громадян» при розгляді вищезгаданих заяви та скарги позивачів, які сформовані в порядку КПК України та розгляд яких регулюється КПК України. Крім того, позивачами не доведено наявності підстав для проведення на підставі останньої заяви службового розслідування.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
При цьому, частиною 1 статті 71 КАС України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку, враховуючи вищенаведене у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову та у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Керуючись вимогами статей 69-71, 88, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
Адміністративний позов залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя О.А. Кармазін