Єдиний унікальний номер 722/2314/14-к
Номер провадження 1-в/722/741/14
10 листопада 2014 року Сокирянський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
секретаря: ОСОБА_2
з участю прокурора: ОСОБА_3
та представника КВІ: ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сокиряни клопотання засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами,-
Засуджений ОСОБА_5 20.10.2014 року звернувся до Сокирянського районного суду Чернівецької області з вказаним вище клопотанням, в якому просив звільнити його умовно-достроково від подальшого відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, мотивуючи тим, що він відбув більше половини строку призначеного йому додаткового покарання.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання та просив у його задоволенні відмовити, оскільки відсутні докази того, що засуджений своїм сумлінним ставленням до праці довів своє виправлення.
Представник КВІ ОСОБА_4 в судовому засіданні вирішення клопотання залишив на розсуд суду.
Засуджений ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, однак подав до суду письмову заяву, в якій клопотання підтримав та просив його задовольнити. Розгляд клопотання просив провести без його присутності у зв'язку із виїздом за межі області.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши письмові документи, додані до клопотання, та матеріали витребуваної з КВІ особової справи засудженого, суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання ОСОБА_5 слід відмовити, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.81 КК України особу може бути умовно-достроково звільнено (повністю або частково) від відбування і додаткового покарання.
Виходячи із вказаної норми кримінального закону, застосування умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування додаткового покарання є правом, а не обов'язком суду.
При цьому, як роз'яснено у п.7 Пленуму Верховного суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» №2 від 26.04.2002 року, додатковим покаранням, від якого можна звільнити достроково (тобто до закінчення строку), є лише позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Судом встановлено, вироком Вишгородського районного суду Киїівської області від 27.12.213 року ОСОБА_5 засуджено за ч.2 ст.286 КК України до 4 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами та на підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки із покладенням на нього відповідних обов'язків.
Ухвалою апеляційного суду Киїівської області від 06.03.2014 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасовано та постановлено у цій частині новий вирок, яким ОСОБА_5 засуджено за ч.2 ст.286 КК України до 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік та на підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки із покладенням на нього відповідних обов'язків.
Згідно ч.2 ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.2 вказаної вище постанови Пленуму, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття рішення при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення (ч.2 ст.81 КК).
З огляду на викладене, суд вправі прийняти рішення про умовно-дострокове звільнення засудженого від відбування покарання за наявності в двох обов'язкових умов, а саме сумлінної поведінки та сумлінного ставлення до праці, що у своїй сукупності може свідчити про доведення засудженим свого виправлення.
Із дослідженої в судовому засіданні особової справи встановлено, що засуджений ОСОБА_5 за час перебування на обліку в Сокирянському МВ КВІ до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався, по місцю свого проживання характеризується позитивно, що, на думку суду, свідчить про його сумлінну поведінку.
Разом з тим, суду не надано будь-яких належних доказів на підтвердження обставин сумлінного ставлення засудженого ОСОБА_5 до праці, що є однією із обов'язкових умов для відповідного висновку щодо доведення засудженим свого виправлення, який є суттєвим при вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення засудженого від відбування покарання.
Враховуючи наведені вище вимоги кримінального закону та встановлені обставини в їх сукупності, із урахуванням особи засудженого ОСОБА_5 , суд приходить до висновку, що останній на даний час не в повній мірі довів своє виправлення, а тому у задоволенні його клопотання слід відмовити.
Керуючись ст.81 КК України, ст.ст.537, 539 КПК України, суд,-
В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Чернівецької області протягом 7 днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляції через Сокирянський районний суд Чернівецької області.
Суддя Сокирянського
районного суду ОСОБА_1