ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
в порядку письмового провадження
м. Київ
05 листопада 2014 року № 826/15699/14
За позовомПублічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»
доВідділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції Сумської області
про визнання протиправною та скасування постанови
Суддя: Кротюк О.В.
Обставини справи:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк» (далі - позивач) до Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції Сумської області (далі - відповідач) та просить суд:
1. Визнати протиправною та скасувати постанову від 25.07.2014 про повернення виконавчого документа стягувачеві, винесену старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції у Сумській області Шевченком В.В. у виконавчому провадженні №26897186.
2. Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції у Сумській області подати суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, у строк один місць з дня набрання законної сили судового рішення, звіт про виконання судового рішення у даній адміністративній справі.
Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Подав клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з відсутністю можливості своєчасно підготувати заперечення по справі. Суд ухвалою від 20.10.2014 перейшов до розгляду справи в письмовому провадженні та витребував у відповідача належним чином засвідчену копію справи виконавчого провадження №26897186.
Проте, вимоги ухвали суду, станом на 05.11.2014 залишаються невиконаними Відділом державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції Сумської області. Тому справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
встановив:
20.09.2004 між ЗАТ «ПроКредит Банк» як кредитором та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 як позичальником укладено рамкову угоду №С-713/09.04 про відкриття кредитної лінії, цільове призначення кредиту - поповнення обігових коштів.
Також 20.09.2004 ЗАТ «ПроКредит Банк» як іпотекодержателем та ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як іпотекодавцями укладено договір іпотеки №С-713/09.04-ІД 2, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №4855.
29.03.2011 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис (зареєстровано в реєстрі за №971) про звернення стягнення на нерухоме майно - трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про права власності на житло, виданого виконкомом Сумської міської ради народних депутатів 04.04.1997 року, зареєстроване у Сумському ООБТІ зар. № 162.
У вказаному виконавчому написі зазначено, що стягнення провадиться відповідно до умов договору про надання траншу №15.6991 від 15.10.2007, договору про надання траншу №15.7700 від 04.04.2008 та договору про надання траншу №15.6978 від 15.10.2007.
Вищезазначені договори про надання траншу укладені між ЗАТ «ПроКредит Банк» як кредитором та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 як позичальником на підставі рамкової угоди №С-713/09.04 від 20.09.2004, додаткових угод та договорів про зміну умов до неї.
25.07.2014 старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції при примусовому виконанні виконавчого напису приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу №971 від 29.03.2011 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві - АТ «ПроКредит Банк». Зазначена постанова мотивована тим, що до відділу надійшла заява ОСОБА_2 про те, що згідно Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» він заперечує проти звернення стягнення на належну йому квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та її подальшої реалізації, оскільки її загальна площа становить 62,2 кв.м. та кредит по договору іпотеки видавався в іноземній валюті.
Аналізуючи вищевикладені обставини, суд приймає до уваги наступне.
Згідно вимог ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» від 24.01.1999 №606-ХІV (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі -Закон №606), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 9 частини 1 статті 47 Закону №606 встановлено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
07.06.2014 набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», яким передбачено наступне.
Протягом дії цього Закону:
1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:
- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;
- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку;
2) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки);
3) кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи (п.1).
Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Так, ч.1 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
Таким чином, споживчий кредит надається споживачеві банком чи ін. установою на придбання продукції.
Договори ж про надання траншу №15.6991 від 15.10.2007, №15.7700 від 04.04.2008 та №15.6978 від 15.10.2007 укладались ОСОБА_2 як фізичною особою-підприємцем (позичальником) для придбання основних засобів та поповнення обігових коштів. Тобто, відповідні договори про надання траншу не можуть вважатися споживчими кредитами, а тому майно, яке є предметом іпотеки за договором №С-713/09.04-ІД 2 від 20.09.2004, та виступає як забезпечення зобов'язань за рамковою угодою №С-713/09.04 від 20.09.2004 та інших договорів, які укладені на підставі рамкової угоди, не підпадає під дію Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Зважаючи на вказане, суд дійшов про необхідність визнання протиправною та скасування постанову від 25.07.2014 ВП №26897186 про повернення виконавчого документа стягувачеві та задоволення позовних вимог.
В частині клопотання позивача про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення у даній адміністративній справі, суд приймає до уваги вимоги ст. 163 КАС України, згідно з якою постанова складається з резолютивної частини із зазначенням встановленого судом строку для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій (перебіг цього строку починається з дня набрання постановою законної сили або після одержання її копії, якщо постанова виконується негайно).
З огляду на те, що рішення по даній справі не передбачає вчинення певних дій відповідачем, клопотання про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання постанови задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позивач, відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.
Відповідач, всупереч положень частини 2 статті 71 КАС України, не спростував покликання позивача і не довів відповідність оскаржуваного рішення вимогам ч.3. ст.2 КАС України.
Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції у Сумській області від 25.07.2014 ВП №26897186 про повернення виконавчого документа стягувачеві.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги та набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Кротюк