ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
17 жовтня 2014 року 08:08 № 826/12919/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач), у якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.08.2014 №0004091701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 759 611,26 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач не отримував будь-якого додаткового блага від ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». На думку позивача, висновки податкового органу про те, що анульований кредитний борг є додатковим благом є помилковими. Вважає прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення протиправним та просить його скасувати.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. Посилався на приписи абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, якими чітко передбачено оподаткування зазначеного доходу, чого позивачем зроблено не було.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Посадовими особами відповідача, на підставі наказу від 30.07.2014 №1380, статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статтею 79, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України проведена документальна планова невиїзна перевірка фізичної особи ОСОБА_1 За результатами даної перевірки відповідач склав акт від 29.07.2014 №826/26-54-17-2428510752 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 (далі - акт №826/26-54-17-2428510752).
Згідно висновків вказаного акта, відповідач встановив порушення позивачем вимог:
- підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 та пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, в наслідок донараховано податок на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся, на загальну суму 759441,26 грн.;
- підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а саме: не подано декларацію про майновий стан та доходи за 2013 рік до контролюючого органу.
На підставі акта перевірки №826/26-54-17-2428510752 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 19.08.2014 №0004091701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 759 611,26 грн., в т.ч. основний платіж - 759 441,26 грн. та штрафні (фінансові) санкції 170,00 грн.;
Вважаючи протиправним прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 19.08.2014 №0004091701, ОСОБА_1 оскаржив їх до суду.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд встановив, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) зареєстрований як фізична особа-підприємець, про що 18.03.2002 внесено запис №20660170000001802 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с. 62 Т. І).
11.04.2007 між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (Кредитор) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Позичальник) укладено кредитний договір №010/96-03/449 від 11.04.2007, згідно якого Кредитор надає Позичальнику кредит у сумі 750 000 доларів США строком до 11.04.2017 із сплатою 12,5 відсотків річних.
Об'єктами кредитування зазначеного договору є рефінансування заборгованості у ВАТ КБ «Інтербанк» та купівля комерційної нерухомості.
До вказаного кредитного договору неодноразово вносились зміни шляхом укладання додаткових угод, копії яких наявні в матеріалах справи.
07.10.2013 між ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено договір про припинення зобов'язань з кредитним договором №010/96-03/449 від 11.04.2007, згідно умов якого сторони домовились, що з дати укладання цього договору боргові зобов'язання у розмірі 4 468 650,97 грн. за кредитним договором №010/96-03/449 від 11.04.2007 припиняються, а кредитний договір вважається розірваним.
Вказана сума боргового зобов'язання включає в себе:
- основну суму боргу кредиту - 2 456 850,00 грн.;
- проценти нараховані за користування кредитом - 1 580 584,06 грн.;
- пеню за порушення строків повернення заборгованості за Кредитним договором 200 451,70 грн.;
- пеню за порушення строків повернення заборгованості по відсоткам за Кредитним договором - 230 764,88 грн.
Додатковою угодою №1 від 07.10.2013 до договору про припинення зобов'язань за кредитним договором № 010/96-03/449 від 11.04.2007 змінено преамбулу даного договору і розділ «Реквізити та підписи сторін», а саме: змінено Позичальника ОСОБА_1 на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1.
Матеріали справи свідчать про те, що ДПІ в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві звернулась до Київської регіональної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» з листом від 19.05.2014 №10719/10/26-54-17-03-22, у якому просила надати інформацію стосовно виплати доходів громадянину ОСОБА_1 протягом 2013 року, у вигляді доходу, отриманого платником податків як додаткове благо.
У відповідь на даний лист ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» листом від 27.05.2014 №Рі-01-13-0-0/09/1113 повідомила про те, що ОСОБА_1 було нараховано дохід у вигляді анулювання (прощення) заборгованості на загальну суму 4 468 650,97 грн.
За результатами перевірки, яка оформлена актом №826/26-54-17-2428510752, відповідач дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 як фізична особа отримав дохід, який згідно з положеннями Податкового кодексу України підлягає включенню до загального місячного (річного) оподаткованого доходу та відображенню платником в податковій декларації про майновий стан та доходи.
У відповідності до пункту 177.6 статті 177 Податкового кодексу України, у разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб.
Суд встановив, що ОСОБА_1 отримав дохід від ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у вигляді анульованого (прощеного) кредитного боргу, тобто дохід отриманий позивачем не від провадження підприємницької діяльності та підлягає оподаткуванню за загальними правилами оподаткування доходів фізичних осіб.
Згідно з підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу), зокрема, у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Однак, з матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що позивач самостійно не задекларував та не сплатив податок з доходу, отриманого як додаткове благо.
Положеннями пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України встановлено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.
Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно із статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку податку 17 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» з 1 січня 2013 року установлено мінімальну заробітну плату в розмірі 1147 гривень.
Таким чином, десятикратний розмір мінімальної заробітної плати у 2013 році становив 11 470,00 грн.
Відповідач дійшов висновку, що сума прощеного кредитного боргу у розмірі 4 468 650,97 грн. підлягає оподаткуванню наступним чином:
11 470,00 грн. х 15% = 1720,50 грн.
4 457 180,97 грн. х 17% = 757 720,76 грн.
Отже, позивач мав задекларувати у податковій декларації за 2013 рік та сплатити суму податку на доходи фізичних осіб у розмірі 759 441,26 грн. (1720,50 грн. + 757 720,76 грн.).
У відповідності до підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Суд встановив, що позивач подав до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2013 рік, однак не подав у встановлений законодавством строк податкову декларацію про майновий стан і доходи фізичної особи, у якій зобов'язаний був задекларувати дохід, отриманий як додаткове благо у вигляді анульованого (прощеного) кредитного боргу на суму 4 468 650,97 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що доводи відповідача про те, що в порушення підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України ОСОБА_1 не подав до контролюючого органу декларацію про майновий стан та доходи на 2013 рік, у якій мав задекларувати дохід у вигляді додаткового блага, отриманого від ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в сумі 4 468 650,97 грн. та, відповідно, сплатити податок з вказаної суми є обґрунтованими.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, на підставі зібраних у справі доказів, суд дійшов висновку, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 19.08.2014 №0004091701 є правомірним, а підстави для його скасування відсутні.
Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) решту суми судового збору у розмірі 4689,30 грн. (чотири тисячі шістсот вісімдесят дев'ять гривень 30 коп.) на розрахунковий рахунок №31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя К.М. Кобилянський