Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
03 листопада 2014 р. № 820/13146/14
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Бідонька А.В.,
при секретарі судового засідання - Кульчій А.М.
за участю:
представника позивача - Гужви М.В.
представника відповідача - Медведєвої І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративний справу за позовом Державного підприємства "Харківське Конструкторське Бюро з двигунобудування" до Державної фінансової інспекції в Харківській області про скасування вимоги, -
Позивач, Державне підприємство «Харківське Контрукторське Бюро з двигунобудування», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд скасувати вимогу Державної фінансової інспекції в Харківській області від 14.01.2014 року за № 05-25/324 «Про усунення порушення законодавства з фінансових питань, виявлених плановою ревізією Державного підприємства «Харківське конструкторське бюро з двигунобудування» за період з 01.01.2012 по 30.11.2013 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в акті ревізії та оскарженій вимозі перевіряючими зроблено хибний висновок про реалізацію підприємством виконаної за договором роботи за ціною нижчою, ніж її фактична вартість, оскільки відповідачем не враховано, що діюче законодавство не містить такого поняття, як фактична вартість, і це поняття не розкрито відповідачем ані в акті ревізії, ані в оскарженій вимозі. Крім того, позивач не погоджується з висновком акту ревізії стосовно того, що вищезазначеними діями було завдано збитки, оскільки генеральним замовником робіт є держава в особі Міністерства оборони України. Отже навіть якщо роботи були реалізовані державі по ціні нижче відповідної вартості, то в даному випадку держава не зазнала ніяких збитків, а навпаки отримала позитивний результат, сплативши за виконані роботи менше.
В письмових запереченнях наданих до суду відповідач зазначив, що не згоден з позовними вимогами позивача та вважає їх необґрунтованими та такими, що суперечать діючому законодавству. Зазначив, що вимога від 14.01.2014 р. №05-25/324 про усунення порушень є законною, обґрунтованою та правомірною, оскільки зазначена вимога не порушує прав позивача, направлена у відповідності до Конституції України, Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю у України» та Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією України, її територіальними органами, в межах повноважень органів державної фінансової інспекції та у спосіб, які передбачені діючим законодавством України.
Представник позивача в судове засідання прибув, адміністративний позов підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання прибув, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Державною фінансовою інспекцією в Харківській області з 27.11.2013 по 30.12.2013 року проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Харківське конструкторське бюро з двигунобудування» (далі по тексту - ДП ХКБД, підприємство) в ході якої виявлено порушення фінансової дисципліни на загальну суму 727 928,73 грн.
За результатами ревізії складено акт № 05-20/79 від 31.12.2013, який підписано без заперечень.
На підставі п.7 ст.10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", п.п. 15 п.6 Положення про Державну фінансову інспекцію України», затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 499/2011, п. 46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550, директору підприємства надіслано вимогу №05-25/324 від 14.01.2014 щодо усунення виявлених в ході ревізії порушень.
На час розгляду справи залишилися невідшкодованими порушення на загальну суму 727928,73 грн.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення у формі вимоги, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті ревізії, суд встановив наступне.
Згідно ч.2 ст.2 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні”, що державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування. В ч. 1 ст. 4 вказаного Закону передбачено, що інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
З положень наведеної норми чітко і безумовно слідує, що законодавець надав органам державного фінансового контролю повноваження по встановленню винних у допущенні фактів порушення законодавства посадових осіб та матеріально відповідальних працівників підконтрольної установи.
В п. 2 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, положення якого спрямовані на законодавчу деталізацію правовідносин з приводу реалізації органами державного фінансового контролю владних управлінських функцій контролю у спосіб проведення інспекцій також зазначено, що інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 10 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні” органам державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Відповідно п. 46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження), надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.
Зі змісту наведених норм законодавства слідує, що письмова вимога органу державного фінансового контролю за своєю правовою суттю є рішенням суб'єкта владних повноважень, породжує для зобов'язаної особи правові наслідки у вигляді необхідності вчинення певних дій, а відтак, з огляду на приписи ст. 8 Конституції України, має, по-перше, містити чітке викладення суті владного припису, котре унеможливлює неоднозначне розуміння як змісту, так і порядку виконання висунутої органом управління вимоги, а по-друге, допускати реальну можливість виконання владного припису.
Дослідивши зміст спірної вимоги №05-25/324 від14.01.2014 року, суд встановив, що суб'єкт владних повноважень не забезпечив дотримання закону, оскільки владні приписи власного письмового рішення виклав не чітко, не зрозуміло, що створює ймовірність їх неоднозначного і множинного тлумачення та спричиняє неможливість їх виконання.
Так, у спірній вимозі відповідач не навів конкретного переліку осіб, винних у скоєнні зафіксованих в акті ревізії порушень законодавства, хоча в силу ст. 4, п. 7 ч. 1 ст. 10 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні” та п. 2 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами був обтяжений обов'язком встановити порушників - посадових осіб підконтрольної установи та порушників - матеріально відповідальних осіб підконтрольної установи.
Як зазначає у спірній вимозі відповідач, ДП "Харкіське констукторське бюро з двигунобудування" необхідно забезпечити повернення на розрахунковий рахунок підприємства грошові кошти у розмірі 727928,73 грн.
У спірній вимозі відсутні будь-які пояснення чи ймовірний спосіб виконання вказаної вимоги.
Суд зазначає, що зі змісту наявних у матеріалах справи протоколів узгодження договірної ціни по етапам виконаних робіт встановлено та представниками сторін у судовому засіданні не заперечувалось, що оплата за виконану роботу було проведена у період підписання вказаних протоколів, а саме : 12.06.2001 р., 14.09.2001 р., 14.07.2004 р., 25.02.2005 р., 16.02.2007 р., 18.06.2007 р., 30.01.2010 р., 08.09.2008 р., 30.10.2008 р. (т.1 а.с. 232-240).
Відповідно вказаних обставин, строк звернення до господарського суду з позовом про стягнення недоплаченої вартості виконаних робіт за етапи 2-10 у позивача сплив.
У судовому засіданні, на пропозицію суду надати пояснення чи зазначити спосіб виконання вказаної вимоги, представник відповідача не зміг пояснити та надати обґрунтовану відповідь.
Наведені недоліки в реалізації суб'єктом владних повноважень управлінської функції у спірних правовідносинах є суттєвими, не можуть бути усунуті судом при вирішенні адміністративного спору з огляду на положення ст. 6, ст. 8, ст. 19 Конституції України, а відтак, є окремими, самостійними і достатніми підставами для скасування спірного рішення.
Відносно повноти і достовірності встановлення суб'єктом владних повноважень дійсних фактичних обставин спірних правовідносин, правильності здійсненої суб'єктом владних повноважень юридичної оцінки таких обставин та кваліфікації діянь підприємства у спірних правовідносинах, суд зазначає наступне.
Згідно з викладеною в акті ревізії № 05-20/79 від 31.12.2013 р. думкою ДФІ, позивач повинен забезпечити повернення на розрахунковий рахунок підприємства грошових коштів у розмірі 727928,73 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зі змісту статті 632 Цивільного кодексу України вбачається, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, тобто є вільною, за виключенням випадків визначених законом, у яких ціни (тарифи, ставки тощо) встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Частиною 2 ст. 632 Цивільного кодексу України регламентовано, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Відповідно ч. 1 до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Отже, істотними вважаються насамперед ті умови договору, які названі такими за законом.
Сторонами договору було узгоджено розмір вартості робіт з урахуванням укладених додаткових угод.
Відповідно до ст. 892 Цивільного кодексу України за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.
Згідно з ст. 893 Цивільного кодексу України виконавець зобов'язаний провести наукові дослідження особисто, якщо інше не встановлено договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт. Виконавець має право залучати до виконання науково-дослідних робіт інших осіб лише за згодою замовника. Виконавець має право залучати інших осіб (субвиконавців) до виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 894 Цивільного кодексу України виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати.
Плата за виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських робіт та технологічних робіт, встановлена договором, може бути зменшена замовником залежно від фактично одержаних результатів порівняно з результатами, передбаченими договором, якщо це не залежало від замовника, а можливість такого зменшення та його межі були передбачені домовленістю сторін.
Згідно з ч. 3 ст. 898 Цивільного кодексу України замовник за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов'язаний прийняти виконані роботи та оплатити їх.
Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та Казенним підприємством «Спеціалізоване конструкторське бюро «Молнія» було укладено договір №228 від 20.09.2000 р., відповідно до умов якого за замовленням контрагента позивач зобов'язувався виконати дослідно-конструкторську роботу «Створення електроагрегата АД8 для комплексу «Положення-2».
Договором передбачено, що він укладений в рамках виконання державного оборонного замовлення, генеральним замовником є в/ч А-011 7 (договір між в/ч А-0117 та контрагентом - № 11 7504СН-8 від 06.08.1995 р.), джерелом фінансування є державний бюджет.
На момент укладання договору, у відповідності до пункту 23 договору, була встановлена ціна роботи, яка була визначена як попередня, в сумі 592224,00 грн (за 2 - 5 етапи), в тому числі по етапам: 2 етап - 60412,00 грн.; 3 етап - 165143,00 грн.;4 -етап - 233985,00 грн.; 5 етап - 132684,00 грн.
Додатковою угодою до договору № 1 від 04.01.2005 було передбачено виконання 4 етапів робіт - з 6 по 9 включно, відповідно до доповнень до технічного завдання. В зв'язку з укладанням додаткової угоди № 1 була визначена попередня ціна за 6 - 9 етапи вільній сумі 838905,90 грн., в тому числі по етапам: 6 етап - 86064.50 грн.; 7 етап - 326472.00 грн.; 8 етап - 26380.40 грн.; 9 етап - 399989.00 грн.
Додатковою угодою до договору № 3 було передбачено виконання 10-го етапу робіт з попередньою ціною 188139,80 грн. (пункт 3). Також вказаною додатковою угодою оновлено строк дії договору до 31.12.2009 року. Пунктом 3 цієї додаткової угоди була визначена попередня ціна 10 етапу в сумі 188139,80.
Суд зазначає, що п.24-29 Договору №228 передбачено порядок розрахунків та вартість виконаних робіт, а саме згідно п.24 виконана у відповідності з вимогами, встановленими в п. 2 даного договору, робота оплачується по договірній ціні, яка узгоджується Виконавцем і Замовником у встановленому порядку. Вартість роботи (етапу) за договором підлягає зміні у випадку зміни технічного завдання, тарифів, цін, систем оплати праці, мінімальної зарплати й інших умов виконання роботи, обумовлених рішеннями Уряду України, при виділенні додаткових асигнувань Міністерству оборони України для виконання державного Коронного замовлення.»
Згідно п. 25 вказаного договору, розрахунки за роботу, що виконується за цим договором, проводяться між замовником та Виконавцем за етапи, що закінчені і здані, в розмірі їх ціни (п. 18 договору) у встановленому порядку.»
Пунктом 26 договору визначено, що видача авансів та визначення їх розмірів проводиться за взаємною згодою сторін у встановленому порядку. Аванс для виконання робіт по етапу або роботи в цілому видається у розмірі 50 % після надходження відповідних коштів з Державного бюджету на підставі затвердженого протоколу узгодження попередньої (договірної) ціни на роботу (етап) і пред'явлення Виконавцем платіжного доручення - вимоги (рахунку-фактури) Замовнику.»
Відповідно до п.27 договору, оплата вартості кожного виконаного етапу роботи або роботи в цілому за винятком виданого авансу проводиться Замовником за рахунком Виконавця, який пред'являється з доданням оригіналу акту про приймання робіт та посвідчення за встановленими формами. При недоданні до платіжного доручення-вимоги (рахунку- фактури) акту або посвідчення Замовник має право відмовитися від оплати рахунку. Оплата виконаних робіт (виплата авансів) проводиться в межах коштів, передбачених державним оборонним замовленням на поточний рік.»
За умовами п.28 договору виконавець має право за узгодженням із Замовником зі складанням узгоджувального протоколу уточнювати перелік співвиконавців і перерозподіляти кошти на виконання робіт між етапами, передбаченими відомістю виконання, а також між витратами власних обсягів робіт та обсягів робіт співвиконавців у межах узгодженої лімітної (умовної) ціни договору (етапу).»
Виконавець і співвиконавці зобов'язані забезпечити у себе належний окремий бухгалтерський облік і аналіз фактичної вартості роботи, що виконується по кожному її етапу, Замовник має право аналізувати фактичні виграти за виконані роботи по первинних і зведених документах Виконавця і співвиконавців. Фактичні витрати аналізуються за участю Представника Генерального Замовника. Для своєчасного попередження необґрунтованого проведення витрат по темі. Представник Генерального Замовника надає Виконавцю щоквартально акт аналізу первинних бухгалтерських документів по темі. Зміст актів використовується генеральним Замовником для визначення ціни виконаних робіт.»(п.29 договору).
Так, матеріалами справи підтверджено, що результати роботи приймались поетапно (2-10 етапи). Спочатку роботи приймались за актами, в яких ціна робіт не зазначалась.
Після приймання результатів робіт за визначеними вище актами, позивачем було виготовлено протоколи узгодження договірної ціни на відповідні етапи. У вказаних протоколах підприємством заявлялась (пропонувалась) тверда фіксована ціна етапу, яка була розрахована на підставі фактичних витрат на виконання відповідного етапу. В подальшому вказані протоколи передавались на погодження до генерального представництва замовника №85, яким в свою чергу аналізуючи запропоновану ціну пропонувалась своя ціна. Після погодження генеральним представництвом протоколи передавались до СКБ «Молнія», яким погоджувалось ціну з ПЗ (№№603 та 4993). Після погодження СКБ «Молнія» зазначалось в протоколах погоджену ціну виходячи з ціни етапу свого договору №117504СН-8 від 06.10.95 р. укладеного між СКБ «Молнія» та в/ч А-0117, яка була узгоджена генеральним замовником.
Таким чином, вартість виконаних підприємством робіт узгоджувалась та оплачувалась СКБ «Молнія» в тому обсязі, за яким ця вартість приймалась та оплачувалась Генеральним замовником.
Ціна робіт, була погоджена обома сторонами договору - позивачем як виконавцем робіт та СКБ «Молнія» як замовником. При цьому, роботи по етапам 2-11 підприємством виконано у повному обсязі, претензій щодо ціни, якості, інших вимог державного договору ані від позивача, ані від замовника - СКБ «Молнія» не надходило, ними підписано акти виконаних робіт, які здійснено відповідно до основного договору та додаткових угод, а також проведено оплату виконаних робіт. Таким чином, вартість та обсяги робіт, що виконувалися були встановлені уповноваженими представниками сторін під час укладання договору та додаткових угод, є належною умовою цивільно - правової угоди.
Факт неналежного виконання робіт в частині їх якості, кількості (обсягу), тощо відповідачем у справі не доведено. Позивачем надано копії документів: договір, акти виконаних робіт, протоколи узгодження твердої фіксованої ціни етапів, додаткові угоди, які свідчать про належне виконання робіт.
Таким чином, суд вважає, що отримані підприємством позивача за виконаним Договором №228 від 20.09.2000 р. кошти в рахунок оплати виконаних робіт не можна вважати такими , що отримано без достатньої правової підстави.
В зв'язку з наведеним, суд вважає необґрунтованою вимогу відповідача про забезпечення повернення на розрахунковий рахунок підприємства грошових коштів у розмірі 727928,73 грн., оскільки ціна виконаних робіт, була погоджена обома сторонами договору та претензій щодо ціни, якості, інших вимог державного договору ані від позивача, ані від замовника - СКБ «Молнія» не надходило.
Крім того, в матеріалах справи наявна копія рішення господарського суду м. Києва від 11.02.2014 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного господарського суду, яким у задоволенні позову СКБ "Молнія" до Міністерства оборони України про стягнення з відповідача суми понесених фактичних витрат за договором №117504СН8 від 06.10.1195- відмовлено. У мотивувальній частині рішення суд зазначив, що позивачем не доведено причинно-наслідкового зв"язку між протиправними діями відповідача та нібито понесеними позивачем збитками у вигляді не отриманого доходу саме внаслідок неналежного виконання відповідачем договірного зобов"язання.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Завданням адміністративного судочинства, згідно ч.1 ст.2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями СКБ "Молнія" та нібито понесеними позивачем збитками у вигляді не отриманого доходу саме внаслідок неналежного виконання контрагентом договірного зобов'язання.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення документально підтверджених судових витрат з держбюджету на користь позивача.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 9, 11, 71, 94, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Державного підприємства "Харківське Конструкторське Бюро з двигунобудування" до Державної фінансової інспекції в Харківській області про скасування вимоги задовольнити .
Скасувати вимогу Державної фінансової інспекції в Харківській області №05-25/324 від 14.01.2014 року "Про усунення порушень законодавства з фінансових питань, виявлених плановою ревізією Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування" за період з 01.01.2012 по 30.11.2013 року.
Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, МФО 851011, банк ГУДКСУ у Харківській області) на користь Державного підприємства "Харківське Конструкторське Бюро з двигунобудування" ( код ЄДРПОУ 14313582) судовий збір у розмірі 487,20 грн.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Суддя Бідонько А.В.
Повний текст постанови виготовлений 07.11.2014 року.