Справа № 22-ц/793/2483/14Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 39 Морозов В. В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Скіць М. І.
08 жовтня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоСкіця М. І.
суддівОхріменко Н. І. , Захарової А. Ф.
при секретаріЯремич В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15 серпня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про визнання відмови від спадщини недійсною, -
ОСОБА_6, діючи від свого імені та здійснюючи представництво за довіреністю інтересів ОСОБА_7 звернулися до суду з вищезазначеним позовом.
В обгрунтування своїх вимог зазначав, що 29 липня 2013 р. померла їх мати ОСОБА_9, після смерті якої відкрилась спадщина. Заповіту мати не залишила.
Спадкоємцями 1-ої черги за законом є він, донька ОСОБА_7 та вітчим ОСОБА_8 - відповідач у справі.
Спадкоємці звернулись з заявами про прийняття спадщини і будучи в нотаріальній конторі за порадою нотаріуса домовитися з ОСОБА_8, що він сплатить вартість їх часток, а вони відмовляться від спадщини на його користь, погодилися на такі умови та відмовились від належних їм часток у спадщині. Проте відповідач домовленість не виконав, ніяких коштів не сплатив.
Вважає, що він з сестрою відмовився від спадщини під впливом обману зі сторони відповідача, котрого підтримував нотаріус, який не роз'яснив позивачам належним чином про розмір їхніх часток, та вважаючи що вона є незначною відмовились від своєї частки.
Просив суд визнати відмову позивачів від спадщини недійсною.
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 15 серпня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про визнання відмови від спадщини недійсною відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з»ясованих обставинах, просить скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15 серпня 2014 року і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає що суд ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.
Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог районний суд виходив з того, що відмова від спадщини є безумовною і беззастережною, а позивачем не доведено за допомогою належних і допустимих доказів наявності помилки щодо мотивів вчиненого позивачами одностороннього правочину.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_9.
14 січня 2014 року за заявою ОСОБА_8, приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу заведено спадкову справу.
Також судом встановлено, що 14 січня 2014 року позивачі ОСОБА_6 і ОСОБА_7 звернулися до нотаріуса із заявами про відмову від прийняття спадщини після смерті матері на користь ОСОБА_8
Ч.1 ст.1273 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
Згідно ч.5 ст.1274 ЦК України відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, передбачених статтями 225, 229 - 231, 233 ЦК.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_6 зокрема зазначав, що відмовляючись з сестрою від спадщини на користь відповідача вони не знали про обсяг спадкового майна, що є істотною обставиною та під впливом обману відповідача, котрий завірив їх, що компенсує їх частки грошима.
Статтею 229 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Згідно ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
В п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що відповідно до статей 229 - 233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.
Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.
Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
В п.20 вишезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України вказано, що норми статті 230 ЦК не застосовуються щодо односторонніх правочинів, яким є відмова від спадщини.
Матеріали справи свідчать про те, що судом першої інстанції в порядку ст. 212 ЦПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і підставно застосовано норми процесуального та матеріального права.
На думку колегії суддів, при винесенні рішення, суд вірно врахував всі обставини справи, встановив відповідні правовідносини, дослідив докази, що маються у справі як в підтвердження позову так і в його заперечення та виніс правильне по суті рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Порушень норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи не встановлено.
Доводи апеляційної скарги були предметом розгляду в суді першої інстанції і висновків суду не спростовують і на їх правильність не впливають.
Оскільки постановлене рішення суду є законним та обгрунтованим, підстав для його скасування за наведеними в апеляційній скарзі доводами колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315, 218 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.
Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15 серпня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про визнання відмови від спадщини недійсною - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення однак може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 20 днів.
Головуючий :
Судді :